Обожнювання природи — основа язичества

Сьогоднi, повертаючись особою до духовноï культури свого народу, ми
вертаємося до забутих джерел, якi здавна харчували його дух,
оберiгали чистоту душi, служили гарними охоронцями в повсякденному
життi. Нашi давнi предки обожнювали природу й вiрили в те, що увесь свiт
сповнений добрими й злими парфумами. Поклоняючись живiй природi,
украïнцi з особливою пошаною ставилися до води. Вони охороняли й
прикрашали джерела й колодязi, надiляючи ïх цiлющими й магiчними
властивостями. Iз часiв язичества дiйшли до нас i вiрування, пов'язанi
iз сонцем, мiсяцем, вiтром i т.п., у кожного з яких був свiй бог.
До них зверталися й у лихолiття, i у свята, просили ïхньоï
допомоги, оспiвували в пiснях, складали про ïх легенди. Не менше
легенд, пiсень, казок складали нашi пращури й про своï улюбленi
рослини, тому що вiрили, що кожне природне явище, кожну рослину мають
душу, а тому з такою повагою ставилися до них. Без потреби нiхто не
зривав квiтiв i недоспiлих плодiв, а щоб зiрвати рослина для лiкування,
потрiбно було прочитати певну молитва-заклинання. Звичай поважати дерева
зберiгся й до нашого часу в обрядi Зелених свят, коли дiвчини водили
Тополя або Вiльху. Залишки стародавнiх вiрувань ми бачимо сьогоднi й у
прикрасi будинкiв галузями широколистих дерев, обсипаннi пiдлоги
травами. Беззахиснi перед злими силами природи, нашi давнi
спiввiтчизники в такий спосiб призивали рослини рiдноï землi
допомогти iм. Тому рослини в украïнцiв були своєрiдними символами-
оберегами.
Ярчайший з них — калина, що персонiфiкує в собi всi те
краще, що є в характерi моïх спiввiтчизникiв. Саме через
цього червона калина стала символом Украïни, а ïï плоди
— символом мужностi людей, якi вiддали своє життя й кров за
рiдний край