Холоднi нарциси, що будять страстi юрби
У ХХ столiттi скандал стає невiд'ємною частиною культури. Не
можна не згадати рух дадаистов, кожна виставка яких — а проходили
вони в основному в кафi — закiнчувалася знищенням обуреною
публiкою картин i об'єктiв i наступним побиттям художникiв.
Найвiдомiшою акцiєю дадистов з'явився знаменитий об'єкт
“Пiсуар” Марселя Дюшана, виставлений ïм, що викликало
неймовiрний скандал. Сюрреалiсти, багато хто з яких у минулому були
дадистами також сприйняли скандал як засiб пропаганди своïх
эстетических концепцiй. Досить згадати, що один iз засновникiв руху
Андре Бретон уважав iдеальним сюрреалiстичною акцiєю (Перебуваючи
в юрбi, навмання розрядити два револьвери), щоб було видно як по душi
було цiй публiцi всякого роду хулiганство. Пiзнiше, що вiдпав вiд iнших
сюрреалiстiв Сальвадор, Дали прекрасно володiв технiкою скандалу з метою
“конструювання” власного iмiджу. Художник мiг спокiйно стати
на прес конференцiï голим, читати лекцiï в скафандрi, невпинно
повiдомляти себе генiєм. Сальвадор Дали став не просто
ексцентричним живописцем, що викликає суперечки критики, але й
героєм масовоï культури. У Москвi, наприклад, практично на
будь-якому книжковому розвалi, де є альбоми з репродукцiями ви
побачите альбом Далечiнi. Тисячi людей годинниками стояли в чергах на
виставку в ЦДХ, де експонувалися навiть не картини, а гравюри метра.
Iснує торговельна марка “Сальвадор Дали”, пiд
логотипом якоï щорiчно виробляється парфумерiï,
краваток, ювелiрних виробiв на багато мiльйонiв доларiв. “Авида
долларз” — “жадiбний до доларiв” — таке
прiзвисько дали Дали iспанськi художники. Навiть пiсля смертi великого
скандалiста його iм'я приносить прибуток.
Кiно, газети, а потiм телебачення — засобу масовоï
iнформацiï в ХХ столiттi стали створювати кумирiв масовоï
культури. Мир швидко мiняється. Кожне нове поколiння
вiдкидає в бiльшому або меншому ступенi iдеали, яким поклонялося
попереднє. У молодiжнiй культурi, багато в чому побудованiй на
запереченнi, скандал став важливим елементом. Сексуальна революцiя,
поширення вживання наркотикiв, рух хiпi в 60-х роках викликали до життя
велика кiлькiсть рок-iдолiв, багато хто з яких пожинають лаври
своєï радикальностi по цю пору. Також i панк рух породив
своïх кумирiв, якi згодом цiлком вписали в истэблишмент.
Прикладом взаємозв'язку скандалу, мистецтва й комерцiï може
служити хоча б поява Дэвида Боуи на лондонському Вокзалi Вiкторiï в
чорному, що вiдповiдає захопленiй юрбi фанатiв фашистським
вiтанням, що викликало скандал у ЗМI й передувало
“розкручуванню” нового альбому Боуи.
У нашi днi скандал також iде на руку “зiркам”. Англiйський
актор Хью Грант був захоплений полiцiєю у власнiй машинi з
повiєю на вулицi в Лос-Анджелесi. У результатi скандалу вiн
втратив контракт на 20 млн. доларiв, але, як було пiдраховано потiм,
якби час, що придiлило цiй подiï телебачення й мiсце, що придiлили
газети, було б використане для реклами, те ïï цiна склала б
180 млн. доларiв. Таким чином, Хью Грант як би одержав на 160 млн.
доларiв безкоштовноï реклами.
CRN (Coefficient of Recognizing of Name — Коефiцiєнт
Узнаваемости Iм'я) — важливе поняття, у тому числi й у сучаснiй
культурi. Свiтська хронiка, плiтки, скандали — невiд'ємнi
складовi бульварноï преси. Скандал залучає до особистостi
вплив безлiчi читачiв, слухачiв, глядачiв. Отже, CRN пiдвищується.
Особа, манера одягатися манера поводитися тиражуються й, отже, приносять
прибуток. Багато процвiтаючi сьогоднi модельєрiв на Заходi зробили
собi iм'я в часи екстремiзму, скандальностi моди панкiв. “Будь
Бодлер природним, вiн, безсумнiвно, загубився б у юрбi. Бiль
незадоволенiсть. Порок — для нього все це засобу, за допомогою
яких вiн намагається домогтися привiлейованого мiсця у
свiтобудовi. <…> Йому вiдомо, якою мiрою вiн може довiритися
ïх < людей > думцi, пококетничать, коли почуваєш
ïхню зневагу, маючи можливiсть у будь-який момент здiйнятися, немов
птах, залишити в них у руках свiй образ, а самому знову стати втiленою
волею, непiдвласноï нiчиïй думцi” (7)
Багато скандальних особистостей подiбний Бодлеру — ïхнiй
виклик суспiльству якийсь попереджувальний захiд, вони часто чекають вiд
людей пiдступу, бояться, що ïх не зрозумiють, над ними посмiються,
ïх принизять, i, маючи значну частку нарциссизма, самi починають
нехтувати “юрбу”, обурювати ïï своïм
поводженням. “Я, Сальвадор, залишуся там, де менi призначено бути,
— нагорi, без нiкого, один на один з химерою, обкутаноï
неясним флером. <…> що значить високе? Високе —
антитеза низькому. А що таке низьке? Я вiдповiм: хаос, маса,
збiговисько, сумiш; це дитина — паросток того темного божевiлля,
що породжує анархiю. Все лiве — низьке. А вся праве —
це височiнь. Тут монархiя, iєрархiя…” (8)
Хоча скандалiсти й руйнують суспiльну мораль, але, самi вони як нi
парадоксально, навiть у самiй своïй скандальнiй творчостi
використовують прийоми, що тяжiють до впорядкованостi й часом диктатурi
( ЩоЗгадувалася ранiше скандал з Д. Боуи; Сад, у мовi якого навiть при
описi самих розгнузданих оргiй постiйно зустрiчаються фрази начебто
“побудувати групу”, скандальний росiйський письменник Э.
Лимонiв зi своєï Нацiонала Большевицкой Партiєю).
Сюди ж варто вiднести й самого скандального письменника в японськiй
лiтературi нашого столiття, i одного iз самих скандальних у свiтовий,
Юкио Мишиму. “Персонажi бiльшостi романiв Мишимы виявляються
фiзичними або психiчно увечными, ïх залучають кров, жах,
жорстокiсть або перекручений секс… Iдеолог ультраправих кiл Мишима
виступав за вiдродження верноподданнических традицiй, проповiдував
фашистськi iдеï…” — так повiдомляє про
нього Бiльша Радянська Енциклопедiя, 3-е видання. Юкио Мишима створив
собi гасло : “Створити прекрасний твiр мистецтва й стати
прекрасним самому — те саме”. Цей принцип письменник усiляко
втiлював у життя. Надiлений слабким здоров'ям вiн у досить дiйшлiй вiк
почав займатися культуризмом, каратi, фехтуванням на мечах. Мишима
створив ультраправе “Суспiльство щита”, воєнiзовану
органiзацiю. Але все це, так само як i його скандальнi лiтературнi твори
були тiльки увертюрою до спектаклю, що вiн улаштував 25 листопада 1970
року. З дитинства одержимий фантазiями про смерть, письменник був ще
бiльш натхненний своïм улюбленим лiтературним твором
“Хагакуре” японського буддiйського ченця Ямамото Цунетомо, у
якому сказане: “У ситуацiï ” або-або” вибирай
смерть”, а також “Усього можна досягти тiльки
фанатизмом”. Кожний скандал для Мишимы став свого роду
прелюдiєю смертi, щораз роблячи той або iнший эпатирующий учинок,
Мишима, що був дуже соромливим, як би йде на смерть, вiн умирає в
скандалi, щоб перетворитися в надлюдину. 25 листопада повинен був стати
для Мишимы вдень найвищого блаженства. В 11 ранки у дворi
токiйськоï бази Сил самооборони (Японiï забороняється
мати армiю пiсля 2-ой Свiтовi вiйни) з'явився письменник iз двома
соратниками по “Суспiльству щита”. Будучи проведеним у
кабiнет генерала, начальника бази, Мишима вихопив меч, вiдбив захист
охорони — у цей час його сподвижники в'язали генерала — i
забарикадувався в кабiнетi. Мишима вийшов на балкон для того, щоб
звернутися iз промовою до солдатiв. “Самураï ви чи нi?!
Чоловiка ви чи нi?! Адже ви воïни! Навiщо ж ви захищаєте
конституцiю, що забороняє iснування армiï?” —
надривав голос Мишима. Солдати кричали у вiдповiдь:
“Iдiот!”, “Злазь звiдти!”, “Вiдпусти
генерала!” Так i не закiнчивши мовлення, Мишима спустився й
повернувся в кiмнату. “Вони навiть не слухали мене”, —
проронив вiн. Через якийсь час письменник, тричi прокричавши “Так
здраствує iмператор!”, зробив харакiрi. Смерть, згiдно Юкио
Мишиме, причому смерть на очах у тисяч людей стала художньою
акцiєю.
При всiй суперечливостi своïх проявiв скандал завжди
перебуває на вiстря культурного життя. Як би не нехтували
суспiльство скандалiсти, як би не намагалися сховатися за свою
агресивнiсть, бiгти у свою самоту, вони роблять те ж, що й учитель дзен
у наведеному прикладi, те ж, що i юродивi в Древнiй Русi й
Середньовiчнiй Європi — вони рятують суспiльство вiд
вiдсталостi, святенництва.
