Птахи мають потребу в нашiй допомозi

Цiєю осiнню занадто часто йшли дощi й майже не видно було сонця.
Птахам у таку погоду важко лiтати, а тому голодно. Бiля нашого
багатоповерхового будинку влаштувалася зграйка горобцiв i синиць. Часто
можна було бачити, як вони, нахохлившись, сидять на деревi пiд вiкном.
Один раз ми iз братом насипали на пiдвiконня дрiбних насiннячок i стали
спостерiгати. Прилетiла зграйка птахiв i розсiлася на гiлках, майже в
самого вiкна. Нарештi першим зважився старий горобець, а за ним i iншими
його побратимами. Воробь-I клювали, сидячи на пiдвiконнi, а синички
вистачали по одному насiннячку, летiли, а потiм верталися за наступною.
Коштувало нам наблизитися до вiкна, як птаха миттєво спурхували,
але не летiли, а сiдали на гiлки подалi. Ми пiдсипали ïм всi нову
порцiю насiннячок. З тоï пори щоранку нашi шустрi гостi чекали нас
на деревi. Була якась приваблива беззахиснiсть у цьому очiкуваннi. I ми
не могли неï обдурити. Щодня ми чим могли пiдгодовували птахiв
доти, поки не потеплiшало й вони вiдправилися кудись — напевно, у
пошуках iншоï ïжi