Змiст повести Бикова Його батальйон — глава Бiльша висота

Iванов сказав, що стрiляти майже неможливо. Самохин порадив: Треба,
виходить, почекати. Волошин наказав ротному у два кидки спробувати
досягти нiмецьких окопiв. Знову подзвонив Гунько, вимагаючи початку
артпiдготовки, Волошин зло вiдповiв, що артилеристам не видно, куди
кидати снаряди
Комбат, розумiючи ступiнь своєï вiдповiдальностi, дозволив
затримати час артпiдготовки, поки не развиднеется. Поруч у нiмому подивi
застиг майор-ветлiкар. Вiн запротестував, але Волошин припинив
перепалку: можете доповiдати. Бачите — темно.
В 6.30 знову подзвонив Гунько, але комбат наказав вiдповiдати
телефонiстовi, що капiтан у ротах. Волошин i Iванов, дивлячись у
бiноклi, намiчали мети: дзот, кулемет, блiндаж, спiраль Бруно…
Артилерист доповiв готовнiсть, тiльки пiсля цього Волошин повiдомив
Гунько про початок артпiдготовки й дав ракету
Пiд прикриттям артилерiï бiйцi висунулися до болота. Волошин
подумав, ще пари таких кидкiв i завдання можна вважати виконаноï.
Але вiн знав: незабаром ударять нiмцi. Бiйцi Нагорного, що висунулися
заздалегiдь, тепер у першу чергу пiддалися нападу нiмцiв, у бiй вступив
ДШК Ярощука. Нагорний ударив вчасно й чотирнадцятьма своïми бiйцями
прикрив роти. Навiть якщо вiн не ввiрветься в траншею, цей маневр
зробить своя справа. Iванов продовжував кидати снаряди, прикриваючи
настання пiхоти. Вступили в бiй i мiнометники. Волошин був задоволений
початком атаки. Вiн повiдомив на КП Гунько, що висувається на
висоту. Наказав Iванову ще хвилин десять наддати й розмашисто побiг
уперед до висоти, ветлiкар не вiдставав, це було майже неймовiрно.
Спостерiгачi нiколи не ходили в атаку, а цей попався виконавчий. Нарештi
вдарили нiмцi, вони кидали бризантнi розриви (взривавшиеся зверху), вiд
них не вкритися
Волошин крикнув майоровi бiгти вперед, щоб вийти з-пiд вогню, i вiдразу
забув про власну безпеку, переживаючи за роти, над якими рвалися
бризантнi розриви. Пiдхопившись на висоту пiд новий бризантний розрив,
Волошин побачив навколо бiйцiв восьмоï роти: хтось вiдривав
окопчик, хтось тяг пораненого Муратова. Комбат зупинив бiйцiв, побачив,
що полчерепа ротного вивернено, наказав залишити Муратова й вертатися в
ланцюг. Комбат взяв на себе керiвництво ротою й наказав iти в атаку. При
першiй командi бiйцi не пiднялися, тiльки пiсля рiшучого: Уперед!
— несмiливо стали пiднiматися. Комбатовi хотiлося особистим
прикладом пiдняти роту в атаку, але в нього був батальйон, доля якого
залежала багато в чому вiд нього, мертвим вiн батальйону не потрiбний.
Комбат зрозумiв, що пiд таким вогнем атакувати неможливо, вiн просто
покладе отут весь батальйон. Зараз би врятувала допомога артилеристiв,
але батарея Iванова мовчала. Нiмцi ж вели прицiльний вогонь по ланцюзi.
Зв'язку не було — вона рвалася в самий невiдповiдний момент.
Зв'язковi кинулися за командирами рот. Через якийсь час повернувся
зв'язковий Кизевича iз запискою — проханням про вiдхiд.
Зв'язноï сьомоï роти сказав, що поки ïх рятує
горбок, але ротний просить дозволу вiдiйти. Комбат чекав Самохiна, а
позаду насiдав ветлiкар, чому Волошин не пiднiмає батальйон в
атаку?
ЩоЗ'явився Круглов доповiв: Комбат, рятуйте дев'яту! Через пiвгодини всю
виб'є. Волошин взяв ракетницю й подав сигнал котходу. Вiн розумiв,
як сприйметься цей учинок у штабi, але iнакше не мiг — це було б
свiдомим убивством батальйону. Повернутися iз жменькою керування вiн не
мiг, виходить, i йому залишатися на проклятiй висотi. Але вiн умирати не
збирався, вiн ще хотiв воювати, у нього були свою рахiвницю з нiмцями.
Вертаючись одним з останнiх, Волошин наказав ординарцевi й телефонiстовi
забрати тiло Муратова.
Вертався Волошин не кваплячись, поклавши на висотi стiльки людських
життiв, вiн уже не дорожив своєï
Ввалившись в окоп, ветлiкар запитав Iванова, чому так погано працювала
артилерiя? Щоб артилерiя добре працювала, потрiбнi боєприпаси,
— сказав Iванов. -а боеприпасов-то кiт наплакав. Майор став
цiкавитися, хто в цьому винуватий. Йому вiдповiли, нехай про це
запитає в штабi дивiзiï. Комбат уточнив: пiдвiз i постачання
армiï здiйснюється зверху вниз. Iванов винувато
виправдувався, залишилося вiсiм снарядiв, як останнi випустити й
залишитися нi iз чим? Прийшов обурений Самохин. Вiн був поранений у
голову, але не це хвилювало ротного. У нього половину складу як корова
мовою злизала. Лейтенант гнiвався на артилеристiв, ïх би самих у
ланцюг. Волошин вiдрiзав, що артилеристи нi при чому, ïм снаряди
потрiбнi. Самохин зло заперечив, що нема чого було й починати це
самогубство. У його ротi залишилося сорок вiсiм чоловiк. Телефонiст
доповiв: штаб полку не вiдповiдає, Гунько немає на мiсцi
Волошин запитав про Нагорний, i Самохин вiдповiв, що вiн закрiпився на
висотi: Вiн геть куди вискочив. Комбата терзала тривога, доля жменьки
людей повнiстю була на його совiстi. Невже Нагорний увiрвався в нiмецьку
траншею? Що недавно здавалося безсумнiвною удачею, тепер викликало майже
переляк. Тепер усi загинуть, комбат нiчого почати не може. Гутман указав
на групу людей, що направляється до окопу. У першому з них комбат
довiдався командира полку, от чому його не виявилося в штабi. Незабаром
в окопi стало тiсно, сюди прибiгли Маркин, що перевiряють зi штабу
дивiзiï
Волошин доповiв, що атака не вдалася, батальйон вiдiйшов. Командир
строго запитав, хто дозволив? Треба було запитати в штабi, перш нiж
приймати вiдповiдальне рiшення. Волошин вiдговорився вiдсутнiстю
зв'язку. Гунько почав лаятися, зв'язком займається не вiн. Раптом
у розмову вступив ветлiкар, що оголосив, за новим статутом зв'язок у
частинах органiзується зверху вниз i праворуч лiворуч.
Командир полку озлився, грамотнi, а чому висота не взята. Комбат
пояснив: без вогневоï пiдтримки вiн не збирається губити
людей. Майор розсердився ще бiльше, жалiсливий, а на наказ тобi
наплювати? Комбат вiдрiзав, що себе не жалує, а людей береже.
Майор вiдсторонив Волошина вiд командування батальйоном, замiсть нього
призначивши лейтенанта Маркина. Гунько наказав взяти висоту й до 13.00
доповiсти. Волошин поцiкавився, як Маркин вiзьме Бiльшу висоту,, якщо з
Малоï йому в тил б'ють нiмцi? Майор, майже знущаючись, вiдповiв:
Вибудувати батальйон i сказати: бачите висоту? От там буде обiд. В обiд
там буде кухня. I вiзьмуть. Зненацька в перепалку вступив майор-
ветлiкар, висловивши свою незгоду зi зняттям з батальйону Волошина. Але
Гунько й слухати не став. Я тут хазяïн, i я приймаю рiшення.
Волошин зрозумiв, що стараннями виконавчого Маркина протягом короткого
часу його батальйон буде погублений
Капiтан запитав про снаряди для батареï. Гунько грубо вiдповiв, що
снаряди вiн не народить. Це турбота командира артилерiï. Iванов
заперечив: Батарея — не снарядний завод. Усе, що було, я витратив.
Комбат засумнiвався. Але Iванов категорично пiдтвердив вiдсутнiсть
снарядiв. Наступило тяжке мовчання, пiсля якого Гунько жорстко вiдповiв,
якщо немає снарядiв, виходить, по-пластунски зблизитися iз
супротивником i закидати його гранатами. Ветлiкар заперечив, пiд таким
вогнем неможливо просуватися вперед навiть по-пластунски. Гунько
вiдповiв, що йому наплювати на думку майора, наказав — усiм у
ланцюг, командировi батареï не вiдставати вiд командира батальйону,
кулемети висунути вперед, всьому батальйону поповзом уперед! Маркин
прийняв командування, i до Волошина з очевидною яснiстю став доходити
фатальний змiст происходящего в цiй траншеï. Навряд чи Маркин
упорається з покладеним обов'язком. Волошин сказав, що на восьмiй
ротi немає командира, i туди послали ротним Круглова. Волошин
порадив Маркину не дуже намагатися, той^-той-того-але^-той не зовсiм
зрозумiв, адже надiйшов наказ. Волошин вiдповiв: Наказ наказом. Але не
дуже намагайтеся. Зрозумiли? У траншею поспiшали ротнi, Волошин пiшов
вблиндаж.
Сидячи в блiндажi, вiн думав про пiдступнiсть фронтовоï долi,
тiльки вчора його поздоровляли з орденом, а сьогоднi вiн уже
вiдсторонений вiд командування. За iнших обставин вiн тiльки б зiтхнув з
полегшенням, а зараз не мiг просто так викинути з голови долi сотень
людей. Кизевич поцiкавився, куди дiвся комбат, чи не поранений? Круглов
пояснив обстановку. Ротний вилаявся, йому без Малоï висоти не
зрушити з мiсця, Маркин наказав Кизевичу самостiйно атакувати Малу
висоту, у той час як усе будуть брати Бiльшу. Маркин квапився, треба
було починати атаку. Волошин мовчачи вiддав Гутману ракетницю з
декiлькома патронами. У Волошинi наростало роздратування проти командира
полку, що, вiдсторонивши комбата, не призначив його навiть на роту.
Капiтан згадав, iз чого все почалося. Привикнув до певноï
самостiйностi, Волошин гнiвався на дрiб'язкову опiку Гунько, нiяк не мiг
з нею примиритися. Тодi й з'ясувалося, командир полку зовсiм нетерплячий
до будь-якоï самостiйностi. Волошин у всiм вiнiл майора, але в
армiï завжди прав начальник. I чорт iз ним, — зло подумав
капiтан. Адже вiн воює не для Гунько. Є борг перед
армiєю, великою батькiвщиною, перед своïм батальйоном у першу
чергу
Почувся сильний гуркiт осторонь радгоспу, почалася артпiдготовка. Тепер
нiмецька батарея, що вимотує весь ранок батальйон Волошина,
перенесла свiй вогонь на той фланг полку. Наступила слушна мить для
атаки батальйону, i Маркин його не упустив. Хвилин п'ять нiмцi мовчали,
не зауважуючи кидка батальйону, а може, навмисно пiдпускаючи його ближче
для короткого кинджального удару в упор. Потiм ударили нiмецькi
мiнометники. Волошин лежав у блiндажi й слухав: незабаром повинен
намiтитися перелом у ту або iншу сторону. Вiн почув розпачливий лемент
командира й зрозумiв, що там не заладилося. Сидiти тут бiльше вiн не мiг
i вискочив у траншею. Сьома рота втратила бойовий порядок, деякi бiйцi
стали вiдходити до болота. Зрозумiвши, що батальйону погано, Волошин
кинувся назустрiч, що вiдходить сьомiй ротi. Вiн не думав, що не
має права втручатися, що все происходящее його не
стосується, думав лише про неминучу загибель батальйону. Волошин,
кинувшись через болото, рiзко й рiшуче зупинив що бiжить, але пiсля
вибуху мiни боєць побiг ладь
Капiтан двiчi вистрiлив поверх голови що бiжить, владно наказав йому
повернутися назад. Це виявився Гайнатулин, вiн тремтячи побiг уперед.
Перед висотою Волошин зустрiв ще трьох бiйцiв, повернув i ïх.
Спереду iзвивався поранений, капiтан наказав двом здати його на
медпункт, а з iншими вибiг iз чагарнику. Волошин побачив кулеметника
сьомоï роти, що доложили про загибель Самохiна. Капiтан послав
Денищика повертати всiх, що засiли в чагарнику, на висоту й отут
побачив, що Веретенникова жене бiйцiв у ланцюг. Вiра теж побачила
капiтана й, майже не пригинаючись, пiдiйшла до нього. Рота начебто б
затрималася, утiкачi повернулися назад. Звалившись у лiйку поруч iз
Волошиним, Вiра розридалася. Вiн ïï не утiшав — це було
б святенництвом. Вона розповiла, що Самохин рвався вперед, вона його
всiляко стримувала, а потiм вiн вирвався й загинув майже пiд самою
спiраллю Бруно. Вислухавши Вiру, капiтан послав ïï рятуйте!
гнати в ланцюг слабакiв. Веретенникова уползла в ланцюг. Окликнувши
Гайнатулина, Волошин кинувся на висоту
Здавалося, вони целую вiчнiсть повзли вперед. Добравшись до
черговоï лiйки, побачили кулемет. Волошин, як порятунку, зрадiв
цьому ДШК. Приготувавшись до бою, капiтан виявив: з лiйки не видно
нiмецьку траншею. Присипанi землею, лежали ще двi коробки патронiв.
Треба було негайно вiдкривати вогонь. Вiн побачив, що на Малiй висотi
вiдбулася затримка, але стрiляти туди було далеченько. Все-таки Волошин
старанно прицiлився, першi черги довелися з недольотом, вiн
подкорректировал прицiл i пустив три черги пiдряд. Верхiвка висоти
закурилася вiд розривiв. Капiтан зрадiв своєму довоєнному
захопленню кулеметною стрiляниною, так пригодившемуся зараз. Волошин
стрiляв i стрiляв у фланг нiмецькоï траншеï, залишаючись сам у
вiдноснiй безпецi Пiсля шостоï або сьомоï черги, коли вiн
добре пристрелялся, у лiйку ввалився Маркин. Вiн обурився, що капiтан
б'є по Малiй висотi. Волошин вiдповiв, що виручає Кизевича.
Маркин зло вiдповiв, що йому немає справи до Кизеви-ча i його
висоти — наказано взяти Бiльшу. Волошин вiдрiзав: Не взявши ту, не
вiзьмеш цю! У цю же лiйку ввалився Iванов. Волошин попросив пару
снарядiв кинути по Малiй висотi, але Маркин категорично заборонив.
Волошин показав, що Кизевич майже в мети. Маркин був непохитний: нiчого,
вiдступлять. Волошин розумiє, що Кизевичу зараз легше йти вперед,
чим вiдступати. Йому б допомогли два снаряди, але Маркин не погоджувався
— це було його право. У бiнокль Волошин побачив: трохи бiйцiв
дев'ятоï роти виявилися в нiмецькiй траншеï, для них усе буде
вирiшуватися там. Маркин сидiв побiлiлий вiд злостi, перервався зв'язок,
телефонiста вбило
Комбат послав Гайнатулина. Волошин пояснив новачковi, що необхiдно
зробити, налагоджуючи зв'язок. Скориставшись паузою, Волошин перезарядив
кулемет, подумав з iронiєю, якщо з нього не вийшов комбат, може,
вийде кулеметник. Вiдновив зв'язок, Гайнатулин не пiдвiв. Але Iванов з
лiйки не бачив мети, треба було висуватися. Так висувайтеся, —
наказав Маркин. Змотавши проведення, Iванов вивалився з лiйки.
Залишившись удвох, Маркин i Волошин вимушено мовчали. Волошин запитав,
чи знає Маркин, що Самохин убито й на ротi командує Вiра?
Той вiдповiв ствердно.
Капiтан обурився, що вагiтна Вiра змушена виконувати обов'язку ротного.
Маркин вiдповiв, нiхто ïï тут не тримає, сама
залишилася. Так що… Волошин розсердився, Вiрi не мiсце в
батальйонi. Вiн майже забув, що година назад сам послав Веретенникову
розпоряджатися в сьому роту, але тодi вiн уже не був комбатом. Волошин
сидiв на укосi лiйки й бачив проведення, що тихо ворушиться в його нiг,
виходить, Iванов усе ще повзе вперед.
Потiм широка петля проведення завмерла, зараз пiде залп, але батарея
мовчала. Що це значить? — роздратовано запитав Маркин. Волошин
затурбувався, вiн виповз iз лiйки й незабаром виявив пораненого Iванова,
хотiв його перев'язати. Але Iванов попросив передати по зв'язку
координати мети. Волошин голосно передавав по телефонi сказане
артилеристом, наприкiнцi голосно прокричав у трубку: Всiма снарядами
вогонь! Вiдкривайте вогонь! Потiм вiн поволок Iванова до рятiвноï
лiйки й перев'язав його. У цей час почалася атака. У перший момент
нiмцi, здавалося, сторопiли, навiть припинили мiнометний вогонь по Малiй
висотi, а на Бiльшу перенести побоялися. Росiяни пiдiйшли дуже близько
до траншеï, але нiмцi вiдкрили шквальний кулеметний вогонь.
Атакуючi один за iншим сталi падати на землю. Волошин, зачувши щiльнiсть
вогню, упав за кулемет, прикриваючись пожолобленим щитом, потiм
заспокоïвся: нарештi-те зачепилися, i теж пiднявся, щоб бiгти
ктраншее.
Пiвтора десятка бiйцiв з восьмоï й сьомоï рот увiрвалися в
нiмецьку траншею. Волошин у гарячому потi ледь доволок важкий кулемет i
бухнувся в прохiд, вибираючи позицiю для громiздкого ДШК.