Твiр-опис за картиною В. Г. Перова Мисливцi на привалi

Стебла скошених трав стирчать навсiбiч, наче неголена величезна борода.
На цiй галявинi сiли вiдпочити три мисливцi. Видно, що полювання вдалося
на славу. Рушницi, мисливський рiжок, патронташ розкидано в безладдi, бо
мисливцi втомилися i хочуть вiдпочити перед поверненням додому. Вони не
звертають уваги на собаку, який щось винюхує у кущах.
На привалi саме час згадати вдалi, яскравi моменти полювання, неймовiрнi
пригоди, правдивi або вигаданi. Найпевнiше зараз один iз мисливцiв
розповiдає чергову небувальщину. Жестами вiн хоче посилити
враження вiд своєï розповiдi. А розповiдає вiн з
азартом, iз щирим запалом. Мiмiкою також намагається пiдкреслити
правдивiсть своєï iсторiï. Молодий мисливець,
заслухавшись, забув пiднести вогонь, щоб запалити собi цигарку. Слухаючи
небилицi, вiн подався уперед, вражений почутим настiльки, що не
помiчає, який ефект справила розповiдь на товариша, що сидить
поруч. Вiн у центрi картини. Тим часом мисливець, що чухає вухо,
регоче про себе i нiби всiм своïм виглядом проказує: Що це
вiн вигадує! Його зiм'ятий i драний картуз зсунувся набiк.
А насправдi, що мiг вигадати оповiдач-мисливець? Мимоволi пригадуються
Мисливськi усмiшки видатного украïнського письменника Остапа Вишнi.
В усмiшках письменник барвисто описує рiзнi мисливськi пригоди.
Але в цi iсторiï, як пише Остап Вишня, мало хто вiрить. Може, i
мисливець, змальований Перовим, на привалi розповiв одну з таких пригод.
Хоч би там що, але нам теж стає цiкаво в компанiï
цiєï трiйцi. Адже Перов так талановито написав картину, що
глядачу здається, нiбито вiн сам сидить поруч iз мисливцями,
переймається загальним настроєм. Запал оповiдача не може
остудити навiть прохолодна погода, хоч далеко не новi кожушки напевно не
дуже грiють. У небi летять качки, стрiмко насуваються сутiнки.
Мабуть, в цьому мiсцi мисливцi i заночують, адже з усього видно, що вони
нiкуди не поспiшають. Попереду нiч найблагодатнiший час для мисливських
розповiдей бiля багаття, що жеврiє.