ВПЛИВ ОЗДОРОВЧОÏ ФIЗИЧНОÏ КУЛЬТУРИ НА ОРГАНIЗМ
Оздоровчий i профiлактичний ефект масовоï фiзичноï культури
нерозривно пов'язаний з пiдвищеною фiзичною активнiстю, посиленням
функцiй опорно-рухового апарата, активiзацiєю обмiну речовин.
Навчання Р. Могендовича про моторно-вiсцеральнi рефлекси показало
взаємозв'язок дiяльностi рухового апарата, кiстякових м'язiв i
вегетативних органiв. У результатi недостатньоï руховоï
активностi в органiзмi людини порушуються нервово-рефлекторнi зв'язки,
закладенi природою й закрiпленi в процесi важкоï фiзичноï
працi, що приводить до розладу регуляцiï дiяльностi
сердечнососудистой i iнших систем, порушенню обмiну речовин i розвитку
дегенеративних захворювань (атероськлероз i iн.) . Для нормального
функцiонування людського органiзму й збереження здоров'я необхiдна певна
доза руховоï активностi. У цьому зв'язку виникає питання про
так звану звичну рухову активнiсть, тобто дiяльностi, виконуваноï в
процесi повсякденноï професiйноï працi й у побутi. Найбiльш
адекватним вираженням кiлькостi зробленоï м'язовоï роботи
є величина енерговитрат. Мiнiмальна величина добових енерговитрат,
необхiдних для нормальноï життєдiяльностi органiзму,
становить 12—16 Мдж (в. залежностi вiд вiку, пола й маси тiла) ,
що вiдповiдає 2880—3840 ккал. З них на м'язову дiяльнiсть
повинне витрачатися не менш 5, 0—9,0 Мдж ( 1200—1900 ккал) ;
iншi енерговитрати забезпечують пiдтримку життєдiяльностi онанiзму
в станi спокою, нормальну дiяльнiсть систем подиху й кровообiгу, обмiннi
процеси й т. д. (енергiя основного обмiну) . В економiчно розвинених
краïнах за останнi 100 рокiв питома вага м'язовоï роботи як
генератора енергiï, використовуваноï людиною, ськоротився
майже в 200 разiв, що привело до зниження енерговитрат на м'язову
дiяльнiсть (робiтник обмiн) у середньому до 3,5 Мдж. Дефiцит
енерговитрат, необхiдних для нормальноï життєдiяльностi
органiзму, ськлав, таким чином, близько 2, 0—3,0 Мдж ( 500-750
ккал) у добу. Iнтенсивнiсть працi в умовах сучасного виробництва не
перевищує 2—3 ккал/мир, що в 3 рази нижче граничноï
величини (7,5 ккал/хв) обеспечивающей оздоровчий i профiлактичний ефект.
У зв'язку iз цим для компенсацiï недолiку енерговитрат у процесi
трудовоï дiяльностi сучаснiй людинi необхiдно виконувати фiзичнi
вправи з витратою енергiï не менш 350—500 ккал у добу (або
2000—3000 ккал у тиждень) . По даним Беккера, у цей час тiльки 20
% населення економiчно розвинених краïн займаються досить
iнтенсивним фiзичним тренуванням, що забезпечує необхiдний мiнiмум
енерговитрат, в iнших 80 % добова витрата енергiï значно нижче
рiвня, необхiдного для пiдтримки стабiльного здоров'я. Рiзке обмеження
руховоï активностi в останнi десятилiття привело до зниження
функцiональних можливостей людей середнього вiку. Так, наприклад,
величина МПК у здорових чоловiкiв знизилася приблизно з 45,0 до 36,0
мол/кг. Таким чином, у бiльшоï частини сучасного населення
економiчно розвинених краïн виникла реальна небезпека розвитку
гипокинезии. Синдром, або гипокинетичеськая хвороба, являє собою
комплекс функцiональних i органiчних змiн i хворобливих симптомiв, що
розвиваються в результатi неузгодженостi дiяльностi окремих систем i
органiзму в цiлому iз зовнiшнiм середовищем. В основi патогенезу цього
стану лежать порушення енергетичного й пластичного обмiну (насамперед у
м'язовiй системi) . Механiзм захисноï дiï iнтенсивних фiзичних
вправ закладений у генетичному кодi людського органiзму. Кiстяковi
м'язи, у середньому ськладовi 40 % маси тiла (у чоловiкiв) , генетично
запрограмованi природою на важку фiзичну роботу. Рухова активнiсть
належить до числа основних факторiв, що визначають рiвень обмiнних
процесiв органiзму й стан його кiстковоï, м'язовоï й серцево-
судинноï систем , — писав академiк В. В. Парин (1969) . М'яза
людини є потужним генератором енергiï. Вони посилають сильний
потiк нервових iмпульсiв для полдержания оптимального тонусу ЦНС,
Полегшують рух венозноï кровi по посудинах до серця (м'язовий
насос ) , створюють необхiдну напругу для нормального функцiонування
рухового апарата. Згiдно енергетичному правилу кiстякових м'язiв И. А.
Аршавського, енергетичний потенцiал органiзму й функцiональний стан всiх
органiв i систем залежить вiд характеру дiяльностi кiстякових м'язiв.
Нiж iнтенсивнiше рухова дiяльнiсть у границях оптимальноï зони, тим
повнiше реалiзується генетична програма, i збiльшуються
енергетичний потенцiал, функцiональнi ресурси органiзму й тривалiсть
життя. Розрiзняють загальний i спецiальний ефект фiзичних вправ, а також
ïхнi й опосередкований вплив на фактори ризику. Найбiльш загальний
ефект тренування полягає у витратi енергiï, прямо
пропорцiйному тривалостi й iнтенсивностi м'язовоï дiяльностi, що
дозволяє компенсувати дефiцит енерговитрат. Важливе значення
має також пiдвищення стiйкостi органiзму до дiï несприятливих
факторiв зовнiшнього середовища: стресових ситуацiй, високих i низьких
температур, радiацiï, травм, гiпоксiï. У результатi пiдвищення
неспецифiчного iмунiтету пiдвищується й стiйкiсть до простудних
захворювань. Однак використання граничних тренувальних навантажень,
необхiдних у великому спортi для досягнення пiка спортивноï форми,
нерiдко приводить до протилежного ефекту —гнобленню iмунiтету й
пiдвищенню сприйнятливостi до iнфекцiйних захворювань.
Аналогiчний негативний ефект може бути отриманий i при заняттях
масовою фiзичною культурою з надмiрним збiльшенням навантаження.
Спецiальний ефект оздоровчого тренування пов'язаний з пiдвищенням
функцiональних можливостей серцево-судинноï системи. Вiн
полягає в економизации роботи серця в станi спокою й пiдвищеннi
резервних можливостей апарата кровообiгу при м'язовiй дiяльностi. Один з
найважливiших ефектiв фiзичного тренування — урежение частоти
серцевих ськорочень у спокоï (брадикардiя) як прояв економизации
серцевоï дiяльностi й бiльше низькоï потреби мiокарда в киснi.
Збiльшення тривалостi фази дiастоли (розслаблення) забезпечує
бiльший лiжечок i краще постачання серцевого м'яза киснем. В осiб iз
брадикардiєю випадки захворювання ИБС виявленi значно рiдше, нiж у
людей iз частим пульсом. Уважається, що збiльшення ЧСС у
спокоï на 15 уд/хв пiдвищує ризик раптовоï смертi вiд
iнфаркту на 70 % — така ж закономiрнiсть спостерiгається й
при м'язовiй дiяльностi. При виконаннi стандартного навантаження на
велоергометре в тренованих чоловiкiв обсяг коронарного кровотока майже в
2 рази менше, нiж у нетрени-. рованних (140 проти 260 мол/хв на 100 г
тканинi мiокарда) , вiдповiдно в 2 рази менше й потреба мiокарда в киснi
(20 проти 40 мол/хв на 100 г тканинi) . Таким чином, з ростом рiвня
тренованостi потреба мiокарда в киснi знижується як у станi
спокою, так i при субмаксимальних навантаженнях, що свiдчить про
економизации серцевоï дiяльностi. Ця обставина є
фiзiологiчним обґрунтуванням необхiдностi адекватного фiзичного
тренування для хворих ИКС, тому що в мiру росту тренованостi й зниження
потреби мiокарда в киснi пiдвищується рiвень граничного
навантаження, що випробуваний може виконати без погрози iшемiï
мiокарда й нападу стенокардiï. Найбiльш виражене пiдвищення
резервних можливостей апарата кровообiгу при напруженiй м'язовiй
дiяльностi: збiльшення максимальноï частоти серцевих ськорочень,
систоличеського й хвилинного обсягу кровi, артерио-венозноï рiзницi
по киснi, зниження загального периферичного судинного опору (ОППС) ,
Що полегшує механiчну роботу серця й збiльшує його
продуктивнiсть. Оцiнка функцiональних резервiв системи кровообiгу при
граничних фiзичних навантаженнях в осiб з рiзним рiвнем фiзичного стану
показує: люди iз середнiм УФС (i нижче середнього) мають
мiнiмальнi функцiональнi можливостi, що граничать iз патологiєю,
ïхня фiзична працездатнiсть нижче 75% ДМПК. Навпроти, добре
тренованi фiзкультурники з високим УФС по всiх параметрах вiдповiдають
критерiям фiзiологiчного здоров'я, ïхня фiзична працездатнiсть
досягає оптимальних величин або ж перевищує ïх (100 %
ДМПК i бiльше, або 3 Вт/кг i бiльше) . Адаптацiя периферичноï ланки
кровообiгу зводиться до збiльшення м'язового кровотока при граничних
навантаженнях (максимально в 100 разiв) , артерiовенозноï рiзницi
по киснi, щiльностi капiлярного русла в працюючих м'язах, росту
концентрацiï мiоглобiну й пiдвищенню активностi окисних ферментiв.
Захисну роль у профiлактицi серцево-судинних захворювань грає
також пiдвищення фибринолитичеськой активностi кровi при оздоровчому
тренуваннi (максимум в 6 разiв) i зниження тонусу симпатичноï
нервовоï системи. У результатi знижується реакцiя на
нейрогормони в умовах емоцiйноï напруги, тобто пiдвищується
стiйкiсть органiзму до стрессорним впливiв. Крiм вираженого збiльшення
резервних можливостей органiзму пiд впливом оздоровчого тренування
надзвичайно важливий також ïï профiлактичний ефект, пов'язаний
з опосередкованим впливом на фактори ризику серцево-судинних
захворювань. З ростом тренованостi (у мiру пiдвищення рiвня
фiзичноï працездатностi) спостерiгається виразне зниження
всiх основних факторiв ризику НIС — з
