ВПЛИВ ОЗДОРОВЧОÏ ФIЗИЧНОÏ КУЛЬТУРИ НА ОРГАНIЗМ
Оздоровчий i профiлактичний ефект масовоï фiзичноï культури нерозривно пов'язаний з пiдвищеною фiзичною активнiстю, посиленням функцiй опорно-рухового апарата, активiзацiєю обмiну речовин. Навчання Р. Могендовича про моторно-вiсцеральнi рефлекси показало взаємозв'язок дiяльностi рухового апарата, кiстякових м'язiв i вегетативних органiв. У результатi недостатньоï руховоï активностi в органiзмi людини порушуються нервово-рефлекторнi зв'язки, закладенi природою й закрiпленi в процесi важкоï фiзичноï працi, що приводить до розладу регуляцiï дiяльностi сердечнососудистой i iнших систем, порушенню обмiну речовин i розвитку дегенеративних захворювань (атероськлероз i iн.) . Для нормального функцiонування людського органiзму й збереження здоров'я необхiдна певна доза руховоï активностi. У цьому зв'язку виникає питання про так звану звичну рухову активнiсть, тобто дiяльностi, виконуваноï в процесi повсякденноï професiйноï працi й у побутi. Найбiльш адекватним вираженням кiлькостi зробленоï м'язовоï роботи є величина енерговитрат. Мiнiмальна величина добових енерговитрат, необхiдних для нормальноï життєдiяльностi органiзму, становить 12—16 Мдж (в. залежностi вiд вiку, пола й маси тiла) , що вiдповiдає 2880—3840 ккал. З них на м'язову дiяльнiсть повинне витрачатися не менш 5, 0—9,0 Мдж ( 1200—1900 ккал) ; iншi енерговитрати забезпечують пiдтримку життєдiяльностi онанiзму в станi спокою, нормальну дiяльнiсть систем подиху й кровообiгу, обмiннi процеси й т. д. (енергiя основного обмiну) . В економiчно розвинених краïнах за останнi 100 рокiв питома вага м'язовоï роботи як генератора енергiï, використовуваноï людиною, ськоротився майже в 200 разiв, що привело до зниження енерговитрат на м'язову дiяльнiсть (робiтник обмiн) у середньому до 3,5 Мдж. Дефiцит енерговитрат, необхiдних для нормальноï життєдiяльностi органiзму, ськлав, таким чином, близько 2, 0—3,0 Мдж ( 500-750 ккал) у добу. Iнтенсивнiсть працi в умовах сучасного виробництва не перевищує 2—3 ккал/мир, що в 3 рази нижче граничноï величини (7,5 ккал/хв) обеспечивающей оздоровчий i профiлактичний ефект. У зв'язку iз цим для компенсацiï недолiку енерговитрат у процесi трудовоï дiяльностi сучаснiй людинi необхiдно виконувати фiзичнi вправи з витратою енергiï не менш 350—500 ккал у добу (або 2000—3000 ккал у тиждень) . По даним Беккера, у цей час тiльки 20 % населення економiчно розвинених краïн займаються досить iнтенсивним фiзичним тренуванням, що забезпечує необхiдний мiнiмум енерговитрат, в iнших 80 % добова витрата енергiï значно нижче рiвня, необхiдного для пiдтримки стабiльного здоров'я. Рiзке обмеження руховоï активностi в останнi десятилiття привело до зниження функцiональних можливостей людей середнього вiку. Так, наприклад, величина МПК у здорових чоловiкiв знизилася приблизно з 45,0 до 36,0 мол/кг. Таким чином, у бiльшоï частини сучасного населення економiчно розвинених краïн виникла реальна небезпека розвитку гипокинезии. Синдром, або гипокинетичеськая хвороба, являє собою комплекс функцiональних i органiчних змiн i хворобливих симптомiв, що розвиваються в результатi неузгодженостi дiяльностi окремих систем i органiзму в цiлому iз зовнiшнiм середовищем. В основi патогенезу цього стану лежать порушення енергетичного й пластичного обмiну (насамперед у м'язовiй системi) . Механiзм захисноï дiï iнтенсивних фiзичних вправ закладений у генетичному кодi людського органiзму. Кiстяковi м'язи, у середньому ськладовi 40 % маси тiла (у чоловiкiв) , генетично запрограмованi природою на важку фiзичну роботу. Рухова активнiсть належить до числа основних факторiв, що визначають рiвень обмiнних процесiв органiзму й стан його кiстковоï, м'язовоï й серцево- судинноï систем , — писав академiк В. В. Парин (1969) . М'яза людини є потужним генератором енергiï. Вони посилають сильний потiк нервових iмпульсiв для полдержания оптимального тонусу ЦНС, Полегшують рух венозноï кровi по посудинах до серця (м'язовий насос ) , створюють необхiдну напругу для нормального функцiонування рухового апарата. Згiдно енергетичному правилу кiстякових м'язiв И. А. Аршавського, енергетичний потенцiал органiзму й функцiональний стан всiх органiв i систем залежить вiд характеру дiяльностi кiстякових м'язiв. Нiж iнтенсивнiше рухова дiяльнiсть у границях оптимальноï зони, тим повнiше реалiзується генетична програма, i збiльшуються енергетичний потенцiал, функцiональнi ресурси органiзму й тривалiсть життя. Розрiзняють загальний i спецiальний ефект фiзичних вправ, а також ïхнi й опосередкований вплив на фактори ризику. Найбiльш загальний ефект тренування полягає у витратi енергiï, прямо пропорцiйному тривалостi й iнтенсивностi м'язовоï дiяльностi, що дозволяє компенсувати дефiцит енерговитрат. Важливе значення має також пiдвищення стiйкостi органiзму до дiï несприятливих факторiв зовнiшнього середовища: стресових ситуацiй, високих i низьких температур, радiацiï, травм, гiпоксiï. У результатi пiдвищення неспецифiчного iмунiтету пiдвищується й стiйкiсть до простудних захворювань. Однак використання граничних тренувальних навантажень, необхiдних у великому спортi для досягнення пiка спортивноï форми, нерiдко приводить до протилежного ефекту —гнобленню iмунiтету й пiдвищенню сприйнятливостi до iнфекцiйних захворювань. Аналогiчний негативний ефект може бути отриманий i при заняттях масовою фiзичною культурою з надмiрним збiльшенням навантаження. Спецiальний ефект оздоровчого тренування пов'язаний з пiдвищенням функцiональних можливостей серцево-судинноï системи. Вiн полягає в економизации роботи серця в станi спокою й пiдвищеннi резервних можливостей апарата кровообiгу при м'язовiй дiяльностi. Один з найважливiших ефектiв фiзичного тренування — урежение частоти серцевих ськорочень у спокоï (брадикардiя) як прояв економизации серцевоï дiяльностi й бiльше низькоï потреби мiокарда в киснi. Збiльшення тривалостi фази дiастоли (розслаблення) забезпечує бiльший лiжечок i краще постачання серцевого м'яза киснем. В осiб iз брадикардiєю випадки захворювання ИБС виявленi значно рiдше, нiж у людей iз частим пульсом. Уважається, що збiльшення ЧСС у спокоï на 15 уд/хв пiдвищує ризик раптовоï смертi вiд iнфаркту на 70 % — така ж закономiрнiсть спостерiгається й при м'язовiй дiяльностi. При виконаннi стандартного навантаження на велоергометре в тренованих чоловiкiв обсяг коронарного кровотока майже в 2 рази менше, нiж у нетрени-. рованних (140 проти 260 мол/хв на 100 г тканинi мiокарда) , вiдповiдно в 2 рази менше й потреба мiокарда в киснi (20 проти 40 мол/хв на 100 г тканинi) . Таким чином, з ростом рiвня тренованостi потреба мiокарда в киснi знижується як у станi спокою, так i при субмаксимальних навантаженнях, що свiдчить про економизации серцевоï дiяльностi. Ця обставина є фiзiологiчним обґрунтуванням необхiдностi адекватного фiзичного тренування для хворих ИКС, тому що в мiру росту тренованостi й зниження потреби мiокарда в киснi пiдвищується рiвень граничного навантаження, що випробуваний може виконати без погрози iшемiï мiокарда й нападу стенокардiï. Найбiльш виражене пiдвищення резервних можливостей апарата кровообiгу при напруженiй м'язовiй дiяльностi: збiльшення максимальноï частоти серцевих ськорочень, систоличеського й хвилинного обсягу кровi, артерио-венозноï рiзницi по киснi, зниження загального периферичного судинного опору (ОППС) , Що полегшує механiчну роботу серця й збiльшує його продуктивнiсть. Оцiнка функцiональних резервiв системи кровообiгу при граничних фiзичних навантаженнях в осiб з рiзним рiвнем фiзичного стану показує: люди iз середнiм УФС (i нижче середнього) мають мiнiмальнi функцiональнi можливостi, що граничать iз патологiєю, ïхня фiзична працездатнiсть нижче 75% ДМПК. Навпроти, добре тренованi фiзкультурники з високим УФС по всiх параметрах вiдповiдають критерiям фiзiологiчного здоров'я, ïхня фiзична працездатнiсть досягає оптимальних величин або ж перевищує ïх (100 % ДМПК i бiльше, або 3 Вт/кг i бiльше) . Адаптацiя периферичноï ланки кровообiгу зводиться до збiльшення м'язового кровотока при граничних навантаженнях (максимально в 100 разiв) , артерiовенозноï рiзницi по киснi, щiльностi капiлярного русла в працюючих м'язах, росту концентрацiï мiоглобiну й пiдвищенню активностi окисних ферментiв. Захисну роль у профiлактицi серцево-судинних захворювань грає також пiдвищення фибринолитичеськой активностi кровi при оздоровчому тренуваннi (максимум в 6 разiв) i зниження тонусу симпатичноï нервовоï системи. У результатi знижується реакцiя на нейрогормони в умовах емоцiйноï напруги, тобто пiдвищується стiйкiсть органiзму до стрессорним впливiв. Крiм вираженого збiльшення резервних можливостей органiзму пiд впливом оздоровчого тренування надзвичайно важливий також ïï профiлактичний ефект, пов'язаний з опосередкованим впливом на фактори ризику серцево-судинних захворювань. З ростом тренованостi (у мiру пiдвищення рiвня фiзичноï працездатностi) спостерiгається виразне зниження всiх основних факторiв ризику НIС — з
