Виклад роману Сидони Колетта Ангел мiй
Ïй майже п'ятдесят, йому — удвiчi менше, ïхнiй зв'язок
триває вже сiм рокiв. Вона називає його Ангелом. Вiн
збирається женитися: мати пiдшукала йому наречену — юну
Эдме. Леони Вальсон, вiдома пiд iм'ям Леа де Луваль, завершує
благополучну кар'єру забезпеченоï куртизанки. Вона
приховує свiй вiк — лише iнодi томно зiзнається, що на
схилi життя може дозволити собi деякi примхи. Однолiтки захоплюються
ïï залiзним здоров'ям, а жiнки помоложе, яких мода 1912р.
нагородила сутулою спиною й животом, що стирчить, ревниво поглядають на
ïï високе погруддя. Але найбiльше й тi й iншi заздрять
молодому гарному коханцевi
Колись Ангел був для Леа просто Фредом — синишкой ïï
подруги Шарлотти Пелу. Чарiвний, немов херувим, маля пiзнав всi радостi
безпутного дитинства. Як i личить щирiй повiï, мати доручила його
слугам, а потiм здала в коллеж. Переживши свою останню любовну пригоду,
мадам Пелу виявила, що хлопчик став неймовiрно худим i навчився запекло
лихословити
Вона забрала його додому, i вiн вiдразу зажадав коней, машин,
коштовностей, пристойного мiсячного змiсту — одним словом,
повноï волi. Леа частенько заглядає в Нейи: за двадцять рокiв
знайомства вони iз Шарлоттой скоротали разом стiльки сумовитих вечорiв,
що вже не могли обходитися друг без друга. Ангел вiв розгульне життя, у
нього з'явилася задишка, вiн постiйно кашляє й скаржиться на
мiгренi. Шарлотта з тихою ненавистю дивилася на бiлу рум'яну Леа —
занадто разючий контраст iз сином, що марнiє на очах. Пошкодувавши
бридкого хлопчиська, Леа вивезла Ангела на природу. За одне лiто,
проведене в Нормандiï, вiн од'ïвся й змiцнiв: Леа пичкала його
полуницею з вершками, змушувала робити гiмнастику, вела на далекi
прогулянки — уночi вiн засипав умиротворений, поклавши голову
ïй на груди. Тодi Леа була впевнена, що восени вiдпустить Ангела на
волю. Ïй часом здавалося, начебто вона спить iз негром або китайцем
— позитивно вони з Ангелом розмовляли на рiзних мовах.
Повернувшись у Париж, Леа зiтхнула з полегшенням — зi скороминущим
зв'язком було нарештi покiнчене. Але вже на наступний вечiр юнак
увiрвався в особняк на вулицi Бюжо, i через мить вони лежали у великiй
м'якiй постелi Леа.
З тiєï ночi пройшло сiм рокiв. Заздрi подихи старiючих подруг
не тривожать Леа. Зрештою, вона не тримає Ангела на прив'язi
— той може пiти в будь-який момент. Звичайно, вiн божественно
гарний, але при цьому жадiбний, егоïстичний, розважливий. По сутi,
вiн просто альфонс: сiм рокiв живе в неï на змiстi й холоднокровно
вислухує образливi натяки. Леа переконує себе, що легко
знайде йому замiну, а звiстка про майбутнє весiлля зустрiчає
скептично: вiддати на розтерзання Ангеловi молоденьку дiвчину —
яка безрозсудна думка! Эдме всього вiсiмнадцять рокiв, вона чарiвна й
боязка. Що до Ангела, то вiн упевнений у власнiй невiдпорностi: Эдме
повинна благословляти долю за нечуване щастя
Черговий вiзит у Нейи перетворюється в кошмар: Шарлотту вiдвiдала
ще одна подружка — бридко стара Лили зi своïм юним коханцем
Гвидо. При поглядi на цю парочку Леа почуває нудоту. Повернувшись
додому, вона намагається розiбратися у своïх вiдчуттях:
неï б'є озноб, але температури немає. Мiсяць назад
Ангел женився — виходить, це бiль втрати. Зараз вони з Эдме в
Iталiï й напевно займаються любов'ю. Леа занадто пишається
своєю витримкою, щоб опуститися до страждань. Вона негайно
залишає Париж, нiкому не залишивши адреси, а в коротенькiй
записочцi, адресованоï Шарлотте, прозоро натякає, що причиною
вiд'ïзду став новий роман Ангел вертається в Нейи з молодою
дружиною. У материнському будинку йому все здається виродливим у
порiвняннi з вишуканою обстановкою Леа. Эдме дратує його
своєю покiрнiстю. Шарлотта, злiсна по натурi, не пропускає
нагоди побольнее вколоти невiстку. Ангел тяготиться новим життям i
постiйно згадує коханку — з ким же, чорт забери, вона
виïхала? Якось раз вiн виходить прогулятися, i ноги самi несуть
його знайомiй дорогою на вулицю Бюжо. Але консьєрж нiчого не
знає Олеа.
У ресторанi Ангел зустрiчає вiконта Десмона — приятеля
колишнiх розгульних днiв. Раптово зважившись, вiн ïде в готель
Моррио, де Десмон знiмає номер. Эдме лагiдно зносить втеча
чоловiка. Десмон знаходить життя прекрасноï, оскiльки Ангел платить
йому набагато щедрiше, нiж у роки юностi. Пiсля напiвночi Ангел завжди
йде — цi прогулянки незмiнно завершуються в особняка Леа. Вiкна на
другому поверсi зяють мертвою чорнiстю. Але один раз там спалахує
свiтло. Слуги вносять у будинок валiзи. Ангел хапається рукою за
серце. Напевно, це i є щастя? От тепер можна приголубити бедняжку
Эдме.
Викладаючи з валiз речi, Леа посилено бореться з наростаючою й
незрозумiлою тугою. Пройшло пiвроку: вона схудла, вiдпочила, розважилася
з випадковими знайомими й розсталася з ними без усякого жалю. Це всi
були чоловiка у вiцi, а Леа терпiти не могла зiв'ялого тiла: вона не
створена для того, щоб скiнчити життя в обiймах старого — от уже
тридцять рокiв ïй належать сяючi молодики й тендiтнi пiдлiтки. Цi
молокососи зобов'язанi ïй здоров'ям i красою — вона не тiльки
вчила ïхньоï любовi, але оточувала справдi материнською
турботою. Хiба не вона врятувала Ангела? Але другого разу не буде, хоча
бридкий хлопчисько, по слухах, утiк з будинку,
Шарлотта Пелу наносить Леа вiзит, бажаючи повiдомити радiсну звiстку:
Ангел повернувся до дружини. Бiдному хлопчиковi потрiбно було
перебiситися, адже з вiсiмнадцяти рокiв вiн не мав можливостi
насолодитися холостяцьким життям. Эдме показала себе з найкращоï
сторони — нi слова докору, нi єдиноï скарги! Милi дiти
помирилися в себе в спальнi. Леа проводжає Шарлотту злiсним
поглядом, подумки бажаючи ïй пiдкрутити ногу. До нещастя, ця змiя
вiдрiзняється дивною обережнiстю. Леа мiркує про неминучу
старiсть. Iмовiрно, треба чим-небудь зайнятися. Деякi з подруг
превстигли, вiдкривши бар-ресторан i нiчне кабаре. Але Леа усвiдомить,
що не любить працювати: ïï прилавком завжди була постiль
— жаль, що нових клiєнтiв не передбачається. Раптово в
нiчнiй тишi лунає дзвiнок, i Леа iнстинктивно хапається за
пудреницю. Це Ангел. Вiн зi слiзьми припадає до грудей
своєï Нунун. Ранком Леа з нiжнiстю дивиться на сплячого
коханця. Вiн кинув дурну гарну дружину й повернувся до неï —
тепер уже назавжди. Вона прикидає, де влаштувати гнiздечко.
Ïм обом потрiбний спокiй
Ангел не спить. Розглядаючи Аеа з-пiд вiй, вiн намагається
зрозумiти, куди пiшло величезне щастя, випробуване ïм напередоднi.
За снiданком вiн зi смутком дивиться на коханку, i Леа спалахує,
миттєво вловивши жалiсть. Вона знаходить у собi мужнiсть знову
допомогти нещасному малятi, адже йому так важко зробити ïй боляче.
У дворi Ангел нерiшуче зупиняється. Леа в захватi сплескує
руками — вiн вертається! Стара жiнка в дзеркалi
повторює ïï жест, а парубкiв на вулицi пiднiмає
голову до весняного неба й починає жадiбно вдихати повiтря —
немов в'язень, випущений на волю
Е. Л Мурашкинцева
