Виклад роману Сидони Колетта Ангел мiй

Ïй майже п'ятдесят, йому — удвiчi менше, ïхнiй зв'язок триває вже сiм рокiв. Вона називає його Ангелом. Вiн збирається женитися: мати пiдшукала йому наречену — юну Эдме. Леони Вальсон, вiдома пiд iм'ям Леа де Луваль, завершує благополучну кар'єру забезпеченоï куртизанки. Вона приховує свiй вiк — лише iнодi томно зiзнається, що на схилi життя може дозволити собi деякi примхи. Однолiтки захоплюються ïï залiзним здоров'ям, а жiнки помоложе, яких мода 1912р. нагородила сутулою спиною й животом, що стирчить, ревниво поглядають на ïï високе погруддя. Але найбiльше й тi й iншi заздрять молодому гарному коханцевi
Колись Ангел був для Леа просто Фредом — синишкой ïï подруги Шарлотти Пелу. Чарiвний, немов херувим, маля пiзнав всi радостi безпутного дитинства. Як i личить щирiй повiï, мати доручила його слугам, а потiм здала в коллеж. Переживши свою останню любовну пригоду, мадам Пелу виявила, що хлопчик став неймовiрно худим i навчився запекло лихословити
Вона забрала його додому, i вiн вiдразу зажадав коней, машин, коштовностей, пристойного мiсячного змiсту — одним словом, повноï волi. Леа частенько заглядає в Нейи: за двадцять рокiв знайомства вони iз Шарлоттой скоротали разом стiльки сумовитих вечорiв, що вже не могли обходитися друг без друга. Ангел вiв розгульне життя, у нього з'явилася задишка, вiн постiйно кашляє й скаржиться на мiгренi. Шарлотта з тихою ненавистю дивилася на бiлу рум'яну Леа — занадто разючий контраст iз сином, що марнiє на очах. Пошкодувавши бридкого хлопчиська, Леа вивезла Ангела на природу. За одне лiто, проведене в Нормандiï, вiн од'ïвся й змiцнiв: Леа пичкала його полуницею з вершками, змушувала робити гiмнастику, вела на далекi прогулянки — уночi вiн засипав умиротворений, поклавши голову ïй на груди. Тодi Леа була впевнена, що восени вiдпустить Ангела на волю. Ïй часом здавалося, начебто вона спить iз негром або китайцем — позитивно вони з Ангелом розмовляли на рiзних мовах. Повернувшись у Париж, Леа зiтхнула з полегшенням — зi скороминущим зв'язком було нарештi покiнчене. Але вже на наступний вечiр юнак увiрвався в особняк на вулицi Бюжо, i через мить вони лежали у великiй м'якiй постелi Леа.
З тiєï ночi пройшло сiм рокiв. Заздрi подихи старiючих подруг не тривожать Леа. Зрештою, вона не тримає Ангела на прив'язi — той може пiти в будь-який момент. Звичайно, вiн божественно гарний, але при цьому жадiбний, егоïстичний, розважливий. По сутi, вiн просто альфонс: сiм рокiв живе в неï на змiстi й холоднокровно вислухує образливi натяки. Леа переконує себе, що легко знайде йому замiну, а звiстка про майбутнє весiлля зустрiчає скептично: вiддати на розтерзання Ангеловi молоденьку дiвчину — яка безрозсудна думка! Эдме всього вiсiмнадцять рокiв, вона чарiвна й боязка. Що до Ангела, то вiн упевнений у власнiй невiдпорностi: Эдме повинна благословляти долю за нечуване щастя
Черговий вiзит у Нейи перетворюється в кошмар: Шарлотту вiдвiдала ще одна подружка — бридко стара Лили зi своïм юним коханцем Гвидо. При поглядi на цю парочку Леа почуває нудоту. Повернувшись додому, вона намагається розiбратися у своïх вiдчуттях: неï б'є озноб, але температури немає. Мiсяць назад Ангел женився — виходить, це бiль втрати. Зараз вони з Эдме в Iталiï й напевно займаються любов'ю. Леа занадто пишається своєю витримкою, щоб опуститися до страждань. Вона негайно залишає Париж, нiкому не залишивши адреси, а в коротенькiй записочцi, адресованоï Шарлотте, прозоро натякає, що причиною вiд'ïзду став новий роман Ангел вертається в Нейи з молодою дружиною. У материнському будинку йому все здається виродливим у порiвняннi з вишуканою обстановкою Леа. Эдме дратує його своєю покiрнiстю. Шарлотта, злiсна по натурi, не пропускає нагоди побольнее вколоти невiстку. Ангел тяготиться новим життям i постiйно згадує коханку — з ким же, чорт забери, вона виïхала? Якось раз вiн виходить прогулятися, i ноги самi несуть його знайомiй дорогою на вулицю Бюжо. Але консьєрж нiчого не знає Олеа.
У ресторанi Ангел зустрiчає вiконта Десмона — приятеля колишнiх розгульних днiв. Раптово зважившись, вiн ïде в готель Моррио, де Десмон знiмає номер. Эдме лагiдно зносить втеча чоловiка. Десмон знаходить життя прекрасноï, оскiльки Ангел платить йому набагато щедрiше, нiж у роки юностi. Пiсля напiвночi Ангел завжди йде — цi прогулянки незмiнно завершуються в особняка Леа. Вiкна на другому поверсi зяють мертвою чорнiстю. Але один раз там спалахує свiтло. Слуги вносять у будинок валiзи. Ангел хапається рукою за серце. Напевно, це i є щастя? От тепер можна приголубити бедняжку Эдме.
Викладаючи з валiз речi, Леа посилено бореться з наростаючою й незрозумiлою тугою. Пройшло пiвроку: вона схудла, вiдпочила, розважилася з випадковими знайомими й розсталася з ними без усякого жалю. Це всi були чоловiка у вiцi, а Леа терпiти не могла зiв'ялого тiла: вона не створена для того, щоб скiнчити життя в обiймах старого — от уже тридцять рокiв ïй належать сяючi молодики й тендiтнi пiдлiтки. Цi молокососи зобов'язанi ïй здоров'ям i красою — вона не тiльки вчила ïхньоï любовi, але оточувала справдi материнською турботою. Хiба не вона врятувала Ангела? Але другого разу не буде, хоча бридкий хлопчисько, по слухах, утiк з будинку,
Шарлотта Пелу наносить Леа вiзит, бажаючи повiдомити радiсну звiстку: Ангел повернувся до дружини. Бiдному хлопчиковi потрiбно було перебiситися, адже з вiсiмнадцяти рокiв вiн не мав можливостi насолодитися холостяцьким життям. Эдме показала себе з найкращоï сторони — нi слова докору, нi єдиноï скарги! Милi дiти помирилися в себе в спальнi. Леа проводжає Шарлотту злiсним поглядом, подумки бажаючи ïй пiдкрутити ногу. До нещастя, ця змiя вiдрiзняється дивною обережнiстю. Леа мiркує про неминучу старiсть. Iмовiрно, треба чим-небудь зайнятися. Деякi з подруг превстигли, вiдкривши бар-ресторан i нiчне кабаре. Але Леа усвiдомить, що не любить працювати: ïï прилавком завжди була постiль — жаль, що нових клiєнтiв не передбачається. Раптово в нiчнiй тишi лунає дзвiнок, i Леа iнстинктивно хапається за пудреницю. Це Ангел. Вiн зi слiзьми припадає до грудей своєï Нунун. Ранком Леа з нiжнiстю дивиться на сплячого коханця. Вiн кинув дурну гарну дружину й повернувся до неï — тепер уже назавжди. Вона прикидає, де влаштувати гнiздечко. Ïм обом потрiбний спокiй
Ангел не спить. Розглядаючи Аеа з-пiд вiй, вiн намагається зрозумiти, куди пiшло величезне щастя, випробуване ïм напередоднi. За снiданком вiн зi смутком дивиться на коханку, i Леа спалахує, миттєво вловивши жалiсть. Вона знаходить у собi мужнiсть знову допомогти нещасному малятi, адже йому так важко зробити ïй боляче. У дворi Ангел нерiшуче зупиняється. Леа в захватi сплескує руками — вiн вертається! Стара жiнка в дзеркалi повторює ïï жест, а парубкiв на вулицi пiднiмає голову до весняного неба й починає жадiбно вдихати повiтря — немов в'язень, випущений на волю
Е. Л Мурашкинцева