Весна (твiр-опис)

Ще зовсiм недавно сонечку було важко дотягнутися до землi крiзь волохатi, сiро-синi, неначе бруднi, вологi хмари . Ще зовсiм недавно бiлiли подвiр'я срiблястим снiгом. А сьогоднi бiлiють своïм святковим вбранням вишеньки грушки й сливки, неначе нареченi. А красенi- каштани у вiдповiдь на слiпучо-бiлий, такий чистий цвiт дiвчат викинули своï свiчечки-пiрамiдки з червоною облямiвкою. Та берiзка цiєï весни майже не вiдстає вiд найновiших тенденцiй моди: у неï цьогосезонна сукня iз жовто-зеленого бiсеру, що нагадує рiзноï довжини сережки, якi кокетливо звисають або гойдаються, коли ïх, нiби ненавмисно, займає вiтер-пустун. Черемха знову буяє цвiтом i пахощами, якi нi з якими iншими не сплутаєш.
Мабуть, то справжнi французькi парфуми, якi весна привезла з самого Парижа. Лише старi дуби якось не зорiєнтувалися, що цiєï весни одягти. Ïм, дiдусям, ще не зрозумiло, чи то вже справжнє тепло, тому так довго i свiтять своïм кiстяком у лiсi. А яким килимом весна вистелила землю: на зеленому тлi то жовтi цяточки кульбаби, то синi рясту або: пролiска, то темно-фiолетовi курячоï слiпоти. Все навкруги дихає свiжiстю тамолодiстю весни.