Весна (твiр-опис)

Ще зовсiм недавно сонечку було важко дотягнутися до землi крiзь
волохатi, сiро-синi, неначе бруднi, вологi хмари . Ще зовсiм недавно
бiлiли подвiр'я срiблястим снiгом. А сьогоднi бiлiють своïм
святковим вбранням вишеньки грушки й сливки, неначе нареченi. А красенi-
каштани у вiдповiдь на слiпучо-бiлий, такий чистий цвiт дiвчат викинули
своï свiчечки-пiрамiдки з червоною облямiвкою. Та берiзка
цiєï весни майже не вiдстає вiд найновiших тенденцiй
моди: у неï цьогосезонна сукня iз жовто-зеленого бiсеру, що
нагадує рiзноï довжини сережки, якi кокетливо звисають або
гойдаються, коли ïх, нiби ненавмисно, займає вiтер-пустун.
Черемха знову буяє цвiтом i пахощами, якi нi з якими iншими не
сплутаєш.
Мабуть, то справжнi французькi парфуми, якi весна привезла з самого
Парижа. Лише старi дуби якось не зорiєнтувалися, що
цiєï весни одягти. Ïм, дiдусям, ще не зрозумiло, чи то
вже справжнє тепло, тому так довго i свiтять своïм кiстяком у
лiсi. А яким килимом весна вистелила землю: на зеленому тлi то жовтi
цяточки кульбаби, то синi рясту або: пролiска, то темно-фiолетовi
курячоï слiпоти. Все навкруги дихає свiжiстю тамолодiстю
весни.