Сюжет повести Пденцдорфа Новi страждання молодого В.

Починається повiсть iз декiлькох повiдомлень-некрологiв про смертi
вiд розряду струму сiмнадцятилiтнього Эдгара Вибо. Потiм треба дiалог
матерi й батька загиблого юнака. Цi двоє розсталися, коли
ïхньому синовi було всього п'ять рокiв. З тих пор батько жодного
разу його не бачив, за винятком одного випадку, коли син приходив
iнкогнiто. З дiалогу з'ясовується, що до пори до часу Эдгар дуже
добре встигав в училище професiйно-технiчного утворення, а потiм раптом,
не поладивши з майстром-вихователем, усе кинув i втiк з будинку
Виïхав з маленького провiнцiйного мiстечка Миттенберга в Берлiн i
там, поболтавшись якийсь час без справи, нарештi влаштувався в ремонтно-
будiвельну бригаду малярем. Оселився вiн у напiвзруйнованому домiшцi,
призначеному на знос. Матерi вiн звiсток про себе не давав, а лише
посилав записанi на магнiтофоннiй стрiчцi монологи своєму дружковi
Вилли.
Батько Эдгара, що бажає побiльше про нього довiдатися, оскiльки
пояснення матерi не задовольняють його, розпитує тих, хто коли-
небудь, дружив з його сином, або разом працював, або просто випадково
коли-небудь зустрiчався. Так вiн знаходить магнiтофонну стрiчку. I
довiдається про життя й проблеми сина вже пiсля його смертi.
Наприклад, про те, що Эдгар пишається, i не раз пiдкреслює
це, що веде своє походження вiд французьких гугенотiв, що вiн
лiвша , якого довго, але безуспiшно намагалися зробити правшой, що вiн
любить сучасну музику, особливо джаз, що iз всiх штанiв вiддає
перевагу джинсам, а в областi лiтератури над усе ставить романи Робинзон
Крузо , Страждання молодого Бергера i Над прiрвою в житi.
Эдгар Вибо, так само як i Холден Колфилд iз роману Сэлинджера Над
прiрвою в житi, дуже ранимо, йому важко знайти загальну мову з
навколишнiми його людьми, вiн ненавидить фальш. Випадок зближає
його з дiтьми з дитячого садка, що розташований поблизу вiд його
будинку, що розвалюється. Подружившись iз цими дiтьми, Эдгар
виявляє в собi здатностi вихователя. Вручаючи кожнiй дитинi по
кистi, вона вчить ïхнього живопису, i всi разом вони створюють на
стiнах дитсадка своєрiдне художнє полотно. Эдгар
уважає себе художником, але, на жаль, цього нiхто не
розумiє, людям всi його картини здаються мазаниною. Ну а що
стосується страждань молодого Эдгара Вибо, те вони починаються,
коли вiн знайомить iз вихователькою цих дiтей. Незалежно вiд того, як
кличуть неï насправдi, вiн охрестив ïï Шарлоттой
(скорочено Шерли), по iменi героïнi роману Ґете , що дорiг
йому настiльки, що вiн буквально не розстається з ним нi на
хвилину. Причому на магнiтофоннiй стрiчцi, що вiн посилає Друговi
Вилли, Эдгар нерiдко цитує Ґете, описуючи своï почуття
до Шерли, не називаючи джерела, i подумки уявляє собi, як у
приятеля вiд такого пишномовного складу й вiд подиву лiзуть на чоло ока.
Цитує вiн рядка з роману й у розмовi Сшерли. У повiстi
повторюється ситуацiя, описана в романi Ґете. Шерли, що на
чотири роки старше Эдгара, чекає от-от, що вертається з
армiï нареченого, якого кличуть Дитер. Нарештi той
демобiлiзується, надходить в унiверситет, щоб вивчати там
германiстику, i жениться на Шерли. Однак, судячи з деяким мигцем
загубленим Эдгаром зауваженням, того цiкавить не стiльки фiлологiя,
скiльки можливiсть зробити собi кар'єру завдяки суспiльнiй роботi.
Вiн нуднуватий, вiн уже занадто дорослий, i, схоже, любов Шерли до нього
починає слабшати. Эдгар двiчi побував у них у гостях. Один раз вiн
витягся молоду подружню пару на природу пострiляти з духовоï
рушницi. Дитеру, однак, ця прогулянка доставила не дуже багато
задоволення. Вiн, зважаючи на все, початкiв ревнувати Шерли до Эдгару.
Однак, корячись пориву гнiву, наступного разу вiн вiдпустив ïх
одних качатися на моторному човнi. Погода була похмура, потiм полив дощ,
Шерли й Эдгар вимокнули, змерзнули, i в якийсь момент, пригорнувшись
друг до друга, щоб зiгрiтися, не встояли перед спокусою. Ця ïхня
зустрiч виявилася останньою
Саме до цього перiоду життя головного героя ставиться початок його
роботи в ремонтно-будiвельнiй бригадi. Оскiльки юнак вiн не ординарний i
часом буває колючим, притирання до трудового колективу в нього йде
зi скрипом. Особливо складно йому ладити з жестковатим бригадиром.
Виникає конфлiкт. Положення рятує лiтнiй майстер Заремба,
бiльше чуйний, бiльше мудрий, чим рвучкий бригадир. Заремба
розумiє, що Эдгар не якийсь там вiтрогон, що бажає одержати
грошики, нiчого не роблячи, а серйозний юнак, з характером. I лiтнiй
робiтник переконує про цьому своïх колег. Однак саме в цей
час в Эдгара виникла ще одна проблема. Занедбаний будинок, у якому вiн
жив, нарештi вирiшили знести. Виходить, потрiбно було куди-небудь
ïхати. Але куди? Не в Миттенберг же. Цього вiн боявся найбiльше.
Провiнцiйнi городки особливо важко дiють на психiку юнакiв начебто
Эдгара. А час тим часом пiдтискало. Приятель Вилли видав адресу Эдгара
його матерi, i та повинна була от-от з'явитися до нього з вiзитом.
Дозвiл проблеми вiдбувся зненацька. Працюючи в бригадi, Эдгар звернув
увагу на недосконалiсть iснуючих пульверизаторiв для розбризкування
фарби й захотiв ощасливити своïх колег винаходом бiльше доконаного
апарата. Але тiльки апаратом з'єднав щось не так. Випробовуючи
прилад, вiн замкнув струм на собi…
Я. В. Нiкiтiн
Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi.
Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ
Видавництво ACT.