Природа рiдноï землi

Старий, як мир, i завжди хвилююче питання: iз чого починається
Батькiвщина? З маминоï пiснi? З рiдного дому? Все це так, проте не
останнє, якщо не найперше мiсце належить природi. Охороняти
природу — значить охороняти Батькiвщину. Згадаємо наших
далеких предкiв. Обов'язковою умовою заселення нових територiй була
наявнiсть води, лiсу. Якщо по тимi або iнших причинах чогось не
дiставало, то селяни копали колодязi, саджали лiсосмуги й фруктовi
дерева.
Украïна — це тихi води i яснi зiрки, зеленi сади, бiлi
будинки, поля золотий пшеницi. Украïна — розкiшний вiнок з
рути й барвiнку, що над ним свiтять золотi зiрки… Нашi степи,
долини, перелiски. Скiльки тут краси i яка вона рiзноманiтна. Яке
багатство фарб, квiтiв, вiдтiнкiв! Поле жовте, аж очам боляче. Спiле
колосся гнеться пiд вiтром, сполохана хвиля бiжить вiд краю до краю. А
над цим — переливчаста пiсня жайворонка, що поллється десь у
високостi, у мерехтливому маревi. Небагато далi — торiшнi скирти
сiрi. Видали вони здаються велетенськими тваринами, якi лягли на
спочинок. Здається, що от-от устануть вони на ноги, щоб
направитися до рiки, напитися студеноï водици. А уздовж рiки
зеленiють садки. Визирають iз них бiлi хатки-писанки. А як добре на
квiтучому лузi! Зачаровано охоплюєш зором розмаïтiсть квiтiв
i нiжну зелень трав, i переливне бушування квiтiв, i казковi бризи
сонця. Для нашоï залитоï свiтлом краïни жовтий i синiй
кольори є й були самими рiдними. Це чудово зрозумiв наш простий
народ, обрисовуючи своï будинки в синє й жовте. Цi кольори
давала народу любов до природи, що вiн бачив саме в жовтiй i голубой
фарбах. Золотий степ, синє небо, синє море й рiки з жовтими
очеретами й рудими скелями, синi гори. Отже, об'єднання цих двох
квiтiв цiлком вiдповiдає народному смаку. Воно сполучається
з тонами природи украïнськоï, з козацькими звичаями. Любити,
поважати й оберiгати рiдну природу вчить нас наша лiтература . Великий
фiлософ i поет Григорiй Сковорода пiдкреслював, що природа є
зразком доцiльностi. Як приклад вiн приводив Бджолу, називаючи
ïï гербом працьовитостi. А згадаємо нашого генiального
художника Т. Г. Шевченко . Перебуваючи далеко вiд рiдноï землi,
Великий Кобзар змалював безсмертнi образи, якi перейшли в символiку,
— тополю, калину, хрещатий барвiнок. Гiмн природi створила в
Лiсовiй пiснi Леся Украïнка. А скiльки поезiï знаходимо у
творах Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Iвана Нечуя-Левицького й
iнших класикiв украïнськоï лiтератури. Владимир Сосюра писав:
Любите Украïну, як сонце, любите, Як вiтер, i трави, i води…
У годину щасливий i в радостi мить, Любите в годину негоди! Любите
Украïну в снi й наяву, Вишневу свою Украïну, Красу
ïï вiчно живу й нову I мовлення ïï солов'ïну.
Людинi необхiдний зв'язок з рiдною природою. Подивитеся на чари
пишноцветия, почуйте волання трави й дерев, i всi зробiть, щоб нащадкам
посмiхалася й ростила вiчну духовнiсть наша прекраснейшая земля. Щоб
цвiла вона морем квiтiв, прилучала до нашоï неперевершеноï
пiснi й до рiдного мелодiйного слова пахощi села й висоту неба,
прилучала щедрiсть роботи й нiжнiсть серця. Спадщина природи не менш
важливе для цивiлiзацiï, чим культура