Вiтамiни

Уперше з вiтамiнами зштовхнувся росiянин учених Лунiн. Вiн провiв
експеримент iз мишами, роздiливши ïх на 2 групи. Одну групу вiн
кормил натуральним незбираним молоком, а iншу тримав на штучнiй
дiєтi, що ськладається з бiлка-казеïну, цукру, жиру,
мiнеральний солей i води.
Через 3 мес. мишi другоï групи загинули, а першоï залишилися
здоровими. Цей досвiд показав, що крiм живильних речовин для
нормальноï життєдiяльностi органiзму необхiдно ще якiсь
фактори.
Небагато пiзнiше голландський учений Ейкман — лiкар, що робота на
гостре Ява звернув увагу на те серед населення тi, хто харчувався
полiрованим очищеним рисом, хворiли на захворювання, пов'язаним з
поразкою нервовоï системи полiневрит. Цi ж випадки були вiдзначенi
у в'язницi, серед ув'язнених. Це захворювання було названо Бери-Бери. В
1911 роцi поляк Казимир Функ видiлив зi шкiрки рису речовина, що
попереджало захворювання Бери-Бери. Ця речовина мiстила аминогруппу й
вiн його назвав вiтамiн (кручена — життя, амiн — амiн, тобто
життєвий амiн) . До теперiшнього часу вiдомо бiльше 30 вiтамiнiв.
Деякi з них не мiстять аминогруппу, але за традицiєю вони теж
називаються вiтамiнами.
Вiтамiни — це низькомолекулярнi бiологiчнi активнi речовини, що
забезпечують нормальний плин бiохiмiчних i фiзiологiчних процесiв в
органiзмi. Вони є необхiднiй ськладовiй ïжi, i роблять дiя на
обмiн речовин у дуже малих кiлькостях. Добова потреба у вiтамiнах
вимiряється в мiлiграмах, мiкро грамах. Деякi вiтамiни можуть
взагалi не синтезуватися в органiзмi або синтезуватися в недостатнiх
кiлькостях i повиннi надходити ззовнi (добова потреба холiну — 1
г/сут, добова потреба в полiненасичених вищих жирних кислотах 1 г/сут)
Вiтамiни втримуються в продуктах рослинного й тваринного походження,
тому важливо знати змiст вiтамiнiв у продуктi. З харчових продуктiв
вiтамiни видiляють, використовуючи полярнi й неполярнi розчинники. Для
кiлькiсного визначення використовують флюорометричеськие,
спектрометричнi, титрометричеськие, фотоколориметричеськие методи. Для
подiлу вiтамiнiв використовуються хромотаграфичеськие методи.
Всi вiтамiни рiзноманiтнi по хiмiчнiй будовi, i властивостям. I ïх
роздiляють на 2 групи по розчинностi:
Водо-розчиннi вiтамiни — З, група В, i iн.
Жиро розчиннi — А, Д, Е, К.
Вiтамiни називають або латинськими буквами (А, В, З, D) або хiмiчною
назвою або по авiтамiнозi, що властивий даному вiтамiну.
Провiтамiни — речовини, якi за певних умов переходять у вiтамiни
(каротин, наприклад, переходить у вiтамiн А, 7-дегидрохолестерин
переходить у вiтамiн Д3) .
При недолiку вiтамiнiв розвивається гiповiтамiноз, а при
вiдсутностi ïх розвивається авiтамiноз. При надлишку
вiтамiнiв розвивається гiпервiтамiноз.
Причини авитаминозов:
1. При дефiцитi вiтамiном у ïжi
При порушеннi процесу усмоктування вiтамiном у кров, при захворюваннi
кишечника
При порушеннi механiзмiв, що лежать в основi дiï вiтамiном на
клiтку (при вагiтностi)
При рядi професiйних захворювань — у водiïв, робiтники
гарячих цехiв, i т. д. коли потрiбно бiльше вiтамiнiв, чим у звичайних
умовах.
Бiологiчна роль вiтамiнiв — вплив на функцiï ферментом.
Бiльша частина вiтамiнiв у виглядi коферментiв або кофакторов входить до
ськладу ферментом.
Антивiтамiни — структурнi аналогiя вiтамiнiв, якi блокують
рецептори вiтамiном (парааминобензойная кислота, наприклад, потрiбна для
нормального росту мiкроорганiзмiв кишечника. Антивiтамiном для неï
є парааминосалициловая кислота — ПАСЬК. ПАСЬК є
конкурентом iнгiбiтором i блокатором рецептором ПАБК. Ця властивiсть
використовується у фармакологiï для створення й пошуку
препаратiв — сульфанiламiдiв якi придушують рiст чужорiдноï
флори, шляхом ингибирования парааминобензойних рецепторiв) .
ВIТАМIН В1 (ТIАМIН, АНТИНЕВРИТНИЙ) Особливостi хiмiчноï структури:
є 2 кiльця пиримидиновое й имадозольное. Бiологiчна активнiсть В1
пов'язана з имидазольним кiльцем.
  Фiзико-хiмiчнi властивостi.
Кристалiчний препарат у виглядi безбарвних голок, добре розчинний у
водi, крижанiй оцтовiй кислотi, етиловому спиртi. Стiйкий у кислому
середовищi при температурi 140 градусiв. Кислi розчини вiтамiну В1 можна
стерилiзувати. При варiннi ïжi вiтамiн може руйнуватися (або при
знаходженнi в лужному середовищi) або вимиватися у воду. Пiд дiєю
окислювачiв В1 переходить у тиохром, якi легко визначити по iнтенсивнiй
синiй флюоресценцiï. Реакцiя покладена в основу кiлькiсного
визначення вiтамiну В1. стiйкий до ультрафiолетових променiв. У природi
розповсюджений широко. Найбiльше в рослинних продуктах. Особливо багато
в сухих харчових i пивних дрiжджах, у неочищеному рисi, борошнi, горосi.
У тваринних продуктах — у печiнцi, бруньках, серцi, головному
мозку.
Кофермент вiтамiну В1 — тиаминпирофосфат (ТПФ) i тиаминдифосфат
(ТДФ) .
  Фосфорилированний препарат — кокарбоксилаза. Кокарбоксилаза
широко використовується в клiнiчнiй практицi — у
терапiï iнфаркту мiокарда для збiльшення метаболичеськой активностi
миокардиоцитов.
Добова потреба становить 2-3 мг.
ТПФ або ТДФ входять до ськладу 3 ферментiв:
Пируватдегидрогеназа, що катализирует окисне декарбоксилирование
пировиноградной кислоти у вуглеводному обмiнi. Альфа-
кетоглютаратдегидрогеназа. Катализирует окисне декарбоксилирование альфа-
кетоглютаровой кислоти
Транськетолаза-фермент пентозного циклу (пентозофосфатного) .
Здiйснює перенос гликоль-альдегiдного радикала вiд кетосахаров на
альдосахара
В1 є iнгiбiтором ферменту — холинестерази расщепляющей
медiатор ЦНС ацетилхолiн.
Ознаки авiтамiнозу (хвороба Бери-Бери) :
Дегенеративнi процеси в периферичних нервах що супроводжується
парезами, парестезiями.
Порушення серцевоï дiяльностi (патологiчна гiпертрофiя желудочков
серця, тахiкардiя, ознаки дистрофiчноï поразки мiокарда —
источение стiнок мiокарда виникає у важких випадках)
Порушення у водному обмiнi (гидроторакс, асцит, набряки нижнiх кiнцiвок)
Порушення секреторноï й моторноï функцiï ЖКТ
Порушення дiяльностi ЦНС, що у важких випадках може проявлятися як
деменцiя.
Таким чином, для простоти запам'ятовування всi симптоми можна позначити
як три Д: дистрофiï, дегенерацiя, деменцiя.
ВIТАМIН В2 (6, 7-ДИМЕТЛ, 9-РИБИТИЛИЗОАЛЛКСАЗИН) , РИБОФЛАВIН.
  Добре розчинний у водi. Желтокристаличеськая фарбування.
Руйнується при опромiненнi ультрафiолетовими променями. Водянi
розчини володiють жовто-зеленоï флюоресцирующей фарбуванням, що
може використовуватися для кiлькiсного визначення вiтамiну в тих або
iнших продуктах.
Молекула рибофлавiну має окислювально-вiдновнi властивостi,
приєднуючи 2 атоми водню вiдновлюється в безбарвну
лейкосполуку.
      Широко розповсюджений у природi. У тваринних
продуктах печiнка, бруньки, серце, молочнi продукти. У рослинних
продуктах — пивнi тремтiння (Пийте пиво спокiйно й з насолодою й
будете здорова!) Добова потреба 2-4 мг.
Участь в обмiнi речовин: рибофлавiн всмоктуючись у кишцi
пiддається фосфорилированию й утворить 2 коферменти:
Флавинмононуклеотид (ФМН)
Флавинаденилдинуклеотид (ФАД)
Працюють цi коферменти в ськладi флавинових ферментiв —
дегидрогеназ, редуктаз. Цитохроморедукази й сукцинилдегидрогеназа беруть
участь у процесi тихорєцького подиху будучи переносниками iонiв
водню.
Гипо й авiтамiноз вiтамiну В2:
2.Анемiя-Зниження кiлькостi гемоглобiну й еритроцитiв на одиницю маси
кровi.
Неврологiчнi розлади (м'язова слабiсть, пекучi болi в ногах, атаксiя
— порушення ходи, гипокинезии — сповiльнення руху,
неможливiсть швидко зробити рух) .
Зупинка росту волосся, а внаслiдок цього випадання волось.
Васькуоляризация (проростання грубих посудин у роговицю спричиняє
ïï помутнiння в зменшення гостроти зору) i запалення роговицi
— кератит, катаракти (помутнiння кришталика, не можна забувати що
в лiкуваннi будь-якоï катаракти необхiдно вводити в органiзм
вiтамiни групи В и особливо В2, тому що вони полiпшують процеси
метаболiзму в кришталику й перешкоджають подальшому розвитку
захворювання) .
Запалення слизуватоï оболонки ротовоï порожнини, губ, ясен.
Дегенерацiя миелиновой оболонки периферичних нервiв, що
супроводжується паралiчем нижнiх кiнцiвок.