Вiршований лицарський роман Эшенбаха Парцифаль

Анжуйский король гине на бойовище. По стародавньому звичаï трон
переходить до старшого сина. Але той милостиво пропонує молодшому
братовi Гамурету роздiлити спадщина нарiвно. Гамурет вiдмовляється
вiд багатства й вiдправляється в чужi краï, щоб лицарськими
подвигами прославити iм'я короля. Гамурет пропонує свою допомогу
володаревi Багдада Баруку й здобуває перемогу за перемогою. Пiсля
багатьох пригод морськi хвилi прибивають корабель Гамурета до берегiв
королiвства маврiв за назвою Зазаманка. Усюди юнак бачить слiди
вiйськовоï поразки. Чорношкiра королева Зазаманки — красуня
Белакана — просить у нього допомоги
Лицар доблесно бореться з ворогами маврiв, здобуває перемогу,
домагається любовi Белакани й стає королем Зазаманки. Але
незабаром у ньому знову прокидається спрага вiйськових подвигiв, i
вiн таємно залишає дружину. У його вiдсутнiсть у Белакани
народжується син Фейрефиц, тiло
якого наполовину чорне, наполовину — бiле. Гамурет прибуває
в Iспанiю. Королева Герцелойда, бажаючи вибрати собi гiдного чоловiка,
вiдвiдує лицарський турнiр. Перемагає Гамурет. Пiсля довгих
i болiсних коливань вiн погоджується обвiнчатися з Герцелойдой за
умови, що вона не стане втримувати його в королiвствi. Вiн
вiдправляється в черговий похiд i гине
У королеви народжується син Парцифаль. Разом з ним i декiлькома
пiдданими безутiшна Герцелойда залишає королiвство й
усамiтнюється в лiсi. Намагаючись уберегти Парцифаля вiд
батькiвськоï долi, вона забороняє слугам згадувати iм'я
батька й усе, що пов'язане з його походженням, вiйнами й лицарськими
подвигами. Хлопчик росте на лонi природи, проводячи час у безневинних
забавах. Роки проходять непомiтно. Один раз пiд час полювання Парцифаль
зустрiчає в лiсi трьох вершникiв. Пiднесений чудовим спорядженням
лицарiв, юнак приймає ïх за богiв i падає на колiна. Тi
пiднiмають його на смiх i ховаються. Незабаром перед Парцифалем
з'являється ще один лицар; вiн так прекрасний, що юнак i його
приймає за божество. Граф Ультерек розповiдає Парцифалю про
те, що вiн переслiдує трьох зловмисникiв. Вони викрали дiвчину й,
знехтувавши лицарську честь, зникли. Юнак указує йому, у якому
напрямку поскакали вершники . Граф захоплює простодушного юнака
оповiданнями про лицарськi подвиги й про життя при дворi короля Артура й
говорить, що Парцифаль теж може надiйти до короля на службу. Юнак
приходить до матерi й вимагає коня й збруя, щоб вiдправитися в
Нант, до короля Артуровi. Стривожена Герцелойда вибирає для сина
стару шкапу й блазнiвське вбрання в надiï, що в такому видi
впертого й необтесаного хлопчиська не допустять до двору. На прощання
вона дає йому наказ: допомагати добрим, не знатися з поганими, а
якщо вже вiн полюбить дiвчину, то нехай вiзьме в неï кiльце. I ще
вiн повинен запам'ятати iм'я ïхнього лютого ворога, лиходiя
Леелина, що розорив ïï королiвство. Обрадуваний Парцифаль
ïде, а безутiшна мати незабаром умирає вiд горя
У лiсi юнак бачить намет, а в ньому — прекрасну сплячу дiвчину.
Недовго думаючи, вiн знiмає з ïï кiльце й цiлує в
губи. Та в жаху прокидається й проганяє зухвалого молодика.
Незабаром вертається ïï чоловiк — Орилус, бачить
слiди незнайомця й у гнiвi обвинувачує ïï в
зрадi. Тим часом Парцифаль поспiшає далi. Вiн зустрiчає
дiвчину, що ридає над убитим нареченим, i клянеться розправитися з
убивцею, герцогом Орилусом. З оповiдання Парцифаля дiвчина
догадується, хто вiн, i розкриває йому таємницю його
походження. Виявляється, що вона — його двоюрiдна сестра,
Сигуна, Юнак знову пускається в шлях i зустрiчає Итера
Червоного, двоюрiдного племiнника короля Артура. Той розповiдає
йому, що король позбавив його володiнь; Итер же взяв у стан золотий
кубок короля й вiддасть його лише при однiй умовi: вiн побореться з будь-
яким лицарем зi звитi короля, щоб повернути собi право на своï
землi. Юнак обiцяє лицаревi передати королевi Артуровi його
прохання Ставши перед королем у своєму блазнiвському вбраннi,
Парцифаль вимагає, щоб його прийняли в королiвську свиту,
наïвно вважаючи себе готовим для лицарського служiння. Вiн
розповiдає про зустрiч iз Итером Червоним i передає
королевi, що той жадає чесного єдиноборства. Щоб позбутися
вiд надокучливого дивака, радник короля пропонує тому вiдправити
його на двобiй. Побоюючись за його життя й разом з тим не бажаючи
скривдити честолюбного Парцифаля, король неохоче погоджується.
Юнак вступає у двобiй i чудом здобуває перемогу. Надягши
збрую вбитого лицаря, юнак вiдправляється далi.
Парцифаль приïжджає в мiсто, де його радо приймає князь
Гурнеманц Довiдавшись його iсторiю, вiн вирiшує навчити
недосвiдченого юнака правилам лицарського поводження. Вiн пояснює
Парцифалю, що лицар не повинен дозволяти собi дурнi витiвки й без кiнця
задавати нiкчемнi питання. ЗАСВОÏВШИ цi кориснi ради, Парцифаль
вiдправляється далi. Вiн пiд'ïжджає до обложеного
мiста, яким править племiнниця Гурнеманца, королева Кондвирамур.
Парцифаль перемагає ïï ворогiв i дарует ïм життя за
умови, що вони вiдтепер стануть служити королевi Артуровi. Домiгшись
любовi королеви, Парцифаль жениться на нiй. Ставши королем, вiн живе в
щастi й статку, але туга за матiр'ю змушує його знову пуститися
впуть.
Очутившись у лiсi, на березi озера, Парцифаль бачить в оточеннi рибалок
людини в розшитому золотому королiвському одiяннi, i той пропонує
йому переночувати в його замку. До здивування Парцифаля, жителi
привiтають його радiсними лементами. У розкiшноï задi вiн бачить
хазяïна замка, Анфортаса. По його виду Парцифаль догадується,
що той важко хворо. Раптово починають вiдбуватися непоясненi речi. У зал
вбiгає зброєносець iз закривавленим списом, i всi починають
стогнати й плакати. Потiм з'являються прекраснi дiви зi свiтильниками, а
за ними — королева, що вносить священний камiнь Грааль, вiд якого
виходить чудесне сяйво. Коли вона ставить його перед Анфортасом, на
столах раптом з'являються вишуканi страви. Парцифаль вражений всiм що
вiдбувається, однак вiн не зважується задавати питання,
пам'ятаючи повчання Гурнеманца. На наступний ранок вiн виявляє, що
замок спорожнiв, i ïде далi.
У лiсi вiн зустрiчає дiвчину й довiдається в нiй свою
двоюрiдну сестру Сигуну. Почувши, що вiн побував у Мунсальвеше —
так називається замок — i побачивши всiх чудес не задав
королевi жодного питання, вона обсипає Парцифаля прокльонами.
Виявляється, одним своïм питанням вiн мiг зцiлити Анфортаса й
повернути колишнє процвiтання королiвству. Парцифаль у розпачi
продовжує свiй шлях i зустрiчає ту саму красуню, з руки
якоï колись зухвало зняв кiльце. Ревнивий чоловiк прокляв
ïï, i вона скитается по свiтлу, убожiючи й одягнена в руб'я.
Парцифаль повертає кiльце й доводить невиннiсть дiвчини
Тим часом король Артур вiдправляється в похiд i по шляху
розпитує всiх про доблесного лицаря Парцифале, щоб прилiчити його
до героïв Круглого стола. Коли Парцифаля приводить до короля
племiнник Артура Гаван, раптово з'являється чарiвниця Кундри. Вона
розповiдає всiм про те, що Парцифаль не скористався з можливостi
зцiлити Анфортаса. Тепер для Парцифаля залишається один засiб
урятувати Анфортаса: надолужити свою провину подвигами. Кундри
розповiдає про замок Шатель Марвей, де нудяться чотириста
прекрасних дiвши, яких взяв у полон ворог Анфортаса, лиходiй Клингсор.
Присоромлений i засмучений, Парцифаль залишає короля Артура. По
дорозi в Мунсальвеш вiн зустрiчає прочан. У цей святий день
— у Жагучу п'ятницю — вони призивають молодого лицаря
приєднатися до них. Але вiн вiдмовляється, зневiрившись у
Бога пiсля скiлькох халеп i невдач. Але незабаром вiн кається й
сповiдається у своïх грiхах пустельниковi Тревриценту.
Виявляється, що цей пустельник — брат Анфортаса й
Герцелойди. Вiн розповiдає Парцифалю iсторiю Анфортаса.
Успадкувавши чудесний камiнь Грааль, вiн жадав ще бiльшоï слави,
але у двобоï одержав рану, що з тих пор не гоïлася. Один раз
на святому каменi з'явився напис: зцiлити Анфортаса може лицар, що,
здiйснившись жалю, задасть йому питання про причину його борошн.
Парцифаль довiдається, що пiсля зцiлення Анфортаса хоронителем
Грааля стане той, чиє iм'я з'явиться на каменi
Тим часом Гаван пiсля багатьох пригод прибуває в замок Шатель
Марвей. Про цей замок лицарям розповiдала чарiвниця Кундри. Пройшовши
всi випробування, якi влаштовує йому хазяïн замка Клингсор,
вiн звiльняє полонених красунь. Тепер Гавану має бути бiй з
його давнiм ворогом Грамофланцем. Помилково вiн приймає за нього
свого друга Парцифаля, i вони борються. Парцифаль починає долати
незнайомого йому лицаря, але раптово довiдається, що це його друг
Гаван, Завтра Гаван повинен поборотися iз Грамофланцем, але вiн
знесилений двобоєм з Парцифалем. Пiд видом Гавана Парцифаль потай
вiд нього б'ється iз Грамофланцем i перемагає Парцифаль
знову пускається в шлях. У чужих краях вiн вступає в
єдиноборство з володарем маврiв Фейрефицем. Не пiдозрюючи про те,
що це його зведений брат, син Гамурета, Парцифаль б'ється з ним не
на життя, а на смерть. Але сили супротивникiв рiвнi. Довiдавшись, що
вони брати, вони кидаються в объятья один одному й разом вiдправляються
до короля Артуровi. Там Парцифаль знову бачить чарiвницю Кундри, i та
врочисто повiдомляє всiм про те, що молодий лицар пройшов всi
випробування й надолужив свою провину. На каменi Грааль з'явилося його
iм'я. Небеса обрали Парцифаля: вiдтепер вiн стає хоронителем
Грааля. Парцифаль iз Фейрефицем прибувають у Мунсальвеш, i Парцифаль
нарештi задає Анфортасу питання, якого всi так довго чекали.
Анфортас зцiляється. У цей час у замок приïжджає
чоловiка Парцифаля, Кондвирамур, iз двома синами. Фейрефиц приймає
святе хрещення й жениться на сестрi Анфортаса. Усе в замку святкують
рятування вiд нещасть, що нiколи постигнули королiвство
А. В. Вигилянская