Моï роздуми про прихований змiст образiв твору В. Близнеця Звук павутинки
У творi Звук павутинки В. Близнеця дiють небагато персонажiв, проте
свiт, змальований письменником, є широким та неосяжним, чарiвним
та загадковим саме таким, яким його уявляє Льонька. Льонька
сiльський хлопчик, що має пiти у третiй клас. Вiн постiйно щось
вигадує, фантазує…
Проте сказати вигадує навiть неправильно! Нi, Льонька не
вигадує, вiн бачить свiт сповненим див, вiн не вигадує цi
дива, вiн живе з ними та у них, вони цiлком реальнi для хлопця. Льонька,
як на мене, дуже талановитий хлопчик: вiн має неабиякий кмiтливий
розум, щире серце, прекрасну уяву. Поряд iз Льонькою у творi дiють
двоє його друзiв Адам та Нiна. Адам учений, що приïхав до
села, за його власними словами, помирати. Вiн хворий на недокрiв'я.
Трагiчна iсторiя Адама та сама поява його у селi впливає на
Льоньку. Познайомившись з Адамом, Льонька дивується, що бувають
дорослi, якi розумiють, що листочки на водi то флотилiя, а вiн сам
вiдважний капiтан. Я думаю, згадуючи Адама, Льонька зрозумiє, що
можна стати дорослим, але зберегти у собi дитинство. I я впевнений, що
Льонька збереже! Адам помирає вiд тяжкоï хвороби, але до
останнього дня вiн бере участь у Льоньчиних забавках, а коли вже не може
вставати, оповiдає iсторiï або слухає Льоньчинi. Образ
Адама не залишає байдужими i читачiв, у мене вiн викликає
щиру симпатiю, повагу та спiвчуття.
Нiна вигадана подруга Льоньки. Вона припливає на кораблику до
нього i бере участь у його iграх. Нiна здається такою рiшучою, що
навiть сам Льонька невпевнений, чи була ця дiвчина, чи вiн ïï
вигадав. Разом дiти слухають павукове радiо, гуляють, лазять у глиняну
печеру. Це дуже важливий у творi образ наукове радiо. Звук павутинки
навiть винесено у назву твору. Я думаю, автор так назвав свiй твiр тому,
що Льонька умiв помiчати найдрiбнiше, найтонше у навколишньому свiтi
навiть звук павутинки вiн чув.
Свiт для Льоньки, Адама та Нiни живий, неповторний та мiнливий, бо самi
вони живi. Вони мають живе серце, яке не охололо вiд зла або буденщини,
а i горить-палає вогнем, реагує на все щиро та
безпосередньо. Звук павутинки вчить нас, що дива та краса у свiтi
є, тiльки треба цiнувати ïх, вмiти помiтити, вiдкрити для
себе.
