Мир добра у творах Василя Король^-Старого
Потерчата, Хуха-Моховинка — неповторнi казки украïнського
письменника Василя Король^-Старого. Ïхнi персонажi начебто й вiдомi
нам, але не зовсiм такi, як у народних переказах. Адже вони —
представники нечистоï сили. За народними поданнями вона частiше
шкодить людям, чим допомагає. Навiть у дитячих примовках,
забавлянках звертаються до рiзних проявiв нечистоï сили, щоб не
ушкодила, щоб вiдвернути ïï злi дiï
А от у казках Василя Корол-Старого цiєï сили добрi, вони
людям допомагають. Домовик пiклується про свого хазяïна. Вiн
теперiшнiй добрий дух будинку й всiєï сiм'ï. Хоча вiн
стривожений, квапиться знайти хазяïна, але встигає скрiзь
заглянути й перевiрити порядок. Нiчого поганого не повинне бути в
господарствi: корову варто замкнути в хлiвi, цебро зрушити iз краю, щоб
не впало вколодец.
И болотнi Потерчата в казцi теж добрi й турботливi. Вони запалюють
вогники, щоб дяк Оверкiй не потрапив випадково в болото. Не ïхня
провина, що дяк випив зайву чарку й злякався Потерчат i ïхнього
доброго намiру. У казцi Корол-Старого цi маленькi iстоти дуже схожi на
тих, якими уявляються з народних переказiв. У народних легендах —
це душi дiтей, якi вмерли нехрещеними й тепер блукають. При зустрiчi з
людиною потерчата випрошують собi iм'я. Тому тiльки вони з'являться
треба вiдiрвати клаптик тканини вiд одягу, кинути в його сторону й
сказати: Будьте Iван i Марiя. Пiсля цього потерчата дякують i вiдразу
зникають, шкоди вони не роблять Так само й у казцi В. Король^-Старого
потерчата не мають намiру шкодити людинi. Вони вiдразу ж прислухаються
до Домовика, що з'явився вчасно, щоб поприветствовать хазяïна, i
гасять вогнi, якi збивали дяка Оверкiя з дороги. Казки Потерчата i Хуха-
Моховинка сповненi добра, гуманiзму й легкого суму. Особливо це
вiдчувається в казцi про Хуху. У нашому свiтi також рiдко
зауважують страждання iнших iстот, самоï природи. Коли негарний дiд
прихсдит у бор, щоб зрубати сосну, це наносить страждання не тiльки для
Хухи. Дереву теж болить заподiяна рана, але людина цього не
враховує. Жорстоко поводиться дiд i тодi, коли кидає в
маленьку Хуху сокирою. I хоча на долю цiєï крихiтноï
iстоти випадає чимало страждань, але є в ïï життя
й свiтлi, гарнi моменти: до неï прихильно вiднесли кiзки, якi
знайшли притулок у хлiвi, ïï появi зрадiли дiти
Хуха-Моховинка — мiфiчна iстота. Однак автор надiляє
ïï людськими рисами. Хоча непогано ïй жилося бiля кiзок,
де було тепло, досить ïжi, але поруч не було iнших Хух. Тому вона
мрiяла вернутися на Батькiвщину, так само, як мрiють про це люди, яких
доля закидає на чужину
Персонажi казок В. Король^-Старого, хоча й персонiфiкують нечистi сили,
але вони добрi й спiвчутливi, за добро дякують добром. Домовик
турбується про пана, тому що вiн дух будинку. Але його особлива
турбота викликана ще й тим, що любить вiн свого хазяïна за його
швидкий говiркий характер, вiд якого весело в будинку, за божественнi
пiснi
