Короткий виклад змiсту роману Мiнливостi методу

Назва роману перегукується з назвою вiдомого трактату французького
фiлософа XVII в. Рене Декарта Мiркування про метод. Карпентьер як би
здiйснює зворотне тлумачення концепцiï Декарта, проводячи
думку про несумiснiсть латиноамериканськоï дiйсностi з рацiональною
логiкою, здоровим глуздом
Дiя починається в 1913 р., перед першою свiтовою вiйною, а
кiнчається в 1927 р., коли в Брюсселi проходить Перша всесвiтня
конференцiя проти колонiальноï полiтики iмперiалiзму
Глава Нацiй — президент однiєï з латиноамериканських
республiк — безтурботно проводить час у Парижi: нiяких важливих
справ, аудiєнцiй, прийомiв, можна вiдпочити й розважитися
Любить вiн Францiю, культурну й цивiлiзовану краïну, де навiть
напису у вагонах метро звучать як олександрiйський вiрш. Президент
— людина утворений, вона досить начитаний i при нагодi не ладь
щегольнуть помiтною цитатою, розбирається в живописi, цiнує
оперне мистецтво, любить оточувати себе iнтелектуальною елiтою, не
далекий меценатства
У Парижi вiн волiє вiддаватися рiзноманiтним задоволенням,
насолоджуватися життям. Аматор випити й частий вiдвiдувач фешенебельних
паризьких борделiв, на батькiвщинi, у своïх палацових покоях вiн
виявляє зразок помiрностi, суворо гудячи рiст числа публiчних
будинкiв i питних закладiв. Його дружина дена Эрменехильда померла три
роки назад.
У Парижi батька супроводжує його улюблениця дочка Офелия, чарiвна
креолка, запальна й уперта, свавiльна й легковажна. Вона зайнята
колекцiонуванням стародавнiх камей, музичних скриньок i скакових коней.
Ïï брат Ариэль — посол ВСША.
Ще один син президента, Радамес, провалившись на iспитах у Вест-
Пойнтскую вiйськову академiю, захопився автомобiльними перегонами й
загинув в аварiï, а молодший, Марко Антонiй, нiкчемний i
екзальтований франт, божевiльний на генеалогiï, —
мандрує по Європi
Приємне времяпрепровождение порушує поява схвильованого
посла Чоло Мендоси зi звiсткою про те, що генерал Атаульфо Гальван
пiдняв заколот, майже вся пiвнiч краïни в руках повсталих, а в
урядових вiйськ не вистачає зброï
Глава Нацiй у лютi: вiн вiдшукав цього офiцера в закутковому гарнiзонi,
взяв його пiд свою опiку, вивiв у люди, зробив вiйськовим мiнiстром, а
тепер зрадник спробував скористатися його вiдсутнiстю, щоб вiдняти
влада, виставляючи себе захисником Конституцiï, на яку з епохи
вiйни за незалежнiсть плювати хотiли всi правителi
Президент термiново вiдбуває в Нью-Йорк, розраховуючи закупити
необхiдне озброєння, а за це поступитися за подiбною цiною
пiвнiчноамериканськоï компанiï Юнайтед фрут банановi
плантацiï на Тихоокеанському узбережжi
Давно вже випливало це зробити, але все противилися всякi професори та
iншi iнтелiгенти, викриваючи експансiю iмперiалiзму янкi, а що отут
поробиш, якщо це фатальна неминучiсть, обумовлена й географiчно, i
iсторично. З угодою проблем не виникає: компанiя при будь-якому
ходi подiй нiчого не втрачає, розсудливий Гальван ще до початку
збройного виступу проти уряду зробив заяву представникам преси, що
капiтал, землi й концесiï североамериканцев залишаться
внеприкосновенности.
Повернувшись у краïну, Глава Нацiй приймається залiзною рукою
наводити порядок
Його гнiв викликає манiфест, що має широке ходiння, де
оголошується, що вiн захопив владу шляхом вiйськового перевороту,
затвердився на постi за допомогою фальсифiкованих виборiв, а
повноваження своï продовжив на основi самовiльного перегляду
Конституцiï
На думку опозицiï, людиною, що мiг би вiдновити конституцiйний
порядок i демократiю, є Луïс Леонсио Мартинес. УЖЕ цього
Глава Нацiй нiяк не може узяти до тями: чому ïхнiй вибiр припав на
унiверситетського професора фiлософiï, сугубо кабiнетного вченого,
що сполучив пристрасть до вiльнодумства з потягом до теософiï, що
воинствуют вегетарiанця й шанувальника Прудона, Бакунина й Кропоткина.
Вiйська кинутi проти студентiв, що вкрилися в унiверситетi й мiтингують
проти уряду. Глава Нацiй самоособисто очолює похiд проти
заколотного генерала Гальвана, бере гору й стратить його. Доводиться
вчинити криваву бойню в Нуэва Кордобе, де навколо Мартинеса
об'єдналися тисячi супротивникiв режиму. Президент змушений
поквапитися iз цим, випробовуючи натиск iз боку посла США, що
натякає про намiр своєï краïни втрутитися й
покiнчити з усiма анархиствующими й социалиствующими елементами
Глава Нацiй поранений у саме серце чорною невдячнiстю тих, заради кого
трудився день i нiч. Раз народ не вiрить у його чеснiсть,
безкорисливiсть i патрiотизм, вона має намiр залишити свiй пост i
покласти своï обов'язки на главу сенату до найближчих виборiв, але
варто винести це питання на референдум, нехай люди вирiшать. В
обстановцi терору й загального страху результати голосування свiдчать
про разючу єднiсть
Главу Нацiй починає турбувати артрит, i вiн вiдправляється
на лiкування спочатку в США, а потiм в улюблену Францiю
Снову Париж, де можна пiдкоритися знайомому ритму безтурботного життя
Однак президент вiдразу ж розумiє, що вiдношення до нього
змiнилося. У газетах пройшли репортажi про учиненi ïм жорстоких
репресiях, його затаврували тираном. Треба спробувати виправити дiло
Французька преса легко йде на пiдкуп, i от уже на ïï сторiнках
публiкується серiя хвалебних статей про його краïну i його
уряд. Але все-таки реноме вiдновити не вдається. Вiн
випробовує пекуче збурювання людьми, якi принизили й образили
його, захлопнувши перед ним дверi свого будинку. Досить до речi, на його
погляд, виявляється пострiл, що пролунав у Сараєво, на такiм
тлi подiï в його краïнi швидко забудуться
И знову приходить телеграма з батькiвщини — пiдняв повстання
генерал Вальтер Хофман, що очолював Раду Мiнiстрiв
Глава Нацiй поспiшає повернутися в краïну. Але цього разу вiн
не просто дiє за звичними правилами — переслiдувати,
схопити, розстрiляти, а вiдповiдно до моменту намагається
сформувати суспiльну думку, у своïх публiчних виступах, що як
звичайно вiдрiзняються витiюватiстю мовних зворотiв, язиковою пихатiстю,
вiн називає Хофмана, що має германськi корiння, уособленням
прусского варварства, що розповзається по Європi. Ми —
метиси, i пишаємося цим! — безупинно повторює Глава
Нацiй. Нарештi заколотники вiдтиснутi в район гнилих трясовин, де Хофман
i знаходить свою погибель. Офiцiйна пропаганда проголошує
переможця Миротворцем i Благодiйником Батькiвщини
Європейська вiйна накрутила цiни на банани, цукор, кава,
гуттаперчу. Нiколи ще держава не знала такого благоденства й
процвiтання. Закутковий мiстечко перетворюється в повноправну
столицю
До святкування сторiччя незалежностi Глава Нацiï порахував
потрiбним пiднести краïнi Нацiональний Капитолий, споруджений по
американському зразку. Однак життя дорожчає, убогiсть
заглиблюється й таємна опозицiя набирає силу. Замах на
Главу Нацiй викликає чергову хвилю терору й переслiдувань, але iз
силами опору впоратися не вдається. Полiцiï доводиться мати
справа з досить рухливим, обiзнаним, iнiцiативним i пiдступним
супротивником
За стекающейся iнформацiєю виходить, що на чолi призвiдникiв
перебуває Студент, що висунувся пiд час минулих хвилювань в
унiверситетi, народна поголоска представляє його захисником
бедних, ворогом багатiïв, бичем лихоимцев, патрiотом, що
вiдроджує подавлений капiталiзмом дух нацiï. Полiцiя з нiг
збилася, розшукуючи настiльки легендарну особистiсть
Нарештi Студент схоплений, i Глава Нацiй хоче особисто зустрiтися з тим,
про кого стiльки говорять
Вiн трохи розчарований: перед ним худий, кволий, блiдолиций юнак, але в
очах видна сила характеру й рiшучiсть. Президент настроєний
благодушно: до чого ж наïвнi цi молодi люди, так якщо вони будуть
насаджувати соцiалiзм, то через сорок восьма година побачать на вулицях
пiвнiчноамериканську морську пiхоту. Втiм, можна навiть позаздрити
високим поривам, замолоду вiн теж подумував про подiбнi речi
Глава Нацiй наказує беспрепятствено випустити бранця з палацу
Закiнчення вiйни в Європi Глава Нацiï сприймає як
справжнє нещастя, епоха процвiтання перемiняється
економiчним спадом, шириться страйкова боротьба
Коли спалахує народне повстання, Главу Нацiй тайкома вивозять iз
мiста в каретi швидкоï допомоги i при сприяннi консула США
переправляють за границю
Самим бiльшим потрясiнням для скинутого диктатора стає те, що його
секретар i довiрена особа доктор Перальта виявився в станi супротивника
Екс-президент коротає днi в мансардi паризького будинку,
повноправною господаркою якого стала Офелия, багата навiжена, що пiшла
вбогему. Вiн сприймає себе випавшим з навколишнього життя, його
обтяжує неробство, слабшає здоров'я. Його скромне житло
завдяки зусиллям вiрноï мажордомши Эльмири перетворено в утолок
батькiвщини: висить улюблений гамак, звучать записанi на патефоннi
пластинки народнi пiснi, на плитi, переробленоï в креольське
вогнище, готуються нацiональнi блюда
Коли нападає туга, Офелия любить забiгати до батька, а ще сюди
часто навiдується Чоло Мендоса. За час дипломатичноï служби
колишнiй посол шляхом шахрайства й злодiйства зумiв сколотити собi стан,
та й в екс-президента дуже навiть солiдний рахунок у швейцарському
банку. Iз мстивим задоволенням екс-президент стежить за дiяльнiстю свого
спадкоємця доктори Луïса Леонсио Мартинеса, той не в змозi
вирiшити жодного питання, росте невдоволення тих, хто звiв його до
влади. Незабаром вiйськовий переворот, — зловтiшається екс-
президент, — сюрпризом це не буде. Але життєвi сили його
вгасають, i от уже старий диктатор знаходить заспокоєння в
могильному склепi на цвинтар Монпарнас.
А. М. Бурмистрова
Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi.
Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ
Видавництво ACT.