Короткий виклад змiсту роману Бергмана Клоун Як
Коли Бенджамену Борку, якого всi кличуть просто Бенбе, виконуєтьсядвадцять два роки, вiн збирається поïхати в Америку й там
здiйснити один зi своïх численних проектiв, якi переслiдують одну
мету: розбагатiти, не затрачаючи занадто багато зусиль. На батькiвщинi
юнака нiщо не тримає. Батько Бенбе, що належав до стародавнього
роду поважних бюргерiв, умер, коли Бенбе був ще дитиною, мати теж
умерла, зробивши все можливе, щоб дати синовi суворе виховання. Однак
вона небагато в цьому превстигла: обдарований допитливим розумом, Бенбе
вiдрiзняється легкодумством i мiнливiстю. Вiн встиг стати
бакалавром фiлософiï й закiнчити торговельне училище, але дотепер
не знає, чим йому зайнятися. З юнацькою безтурботнiстю Бенбе
сподiвається на те, що, виявившись в Америцi, у краïнi
необмежених можливостей, вiн так чи iнакше зумiє знайти мiсце в
життi. Грошi на поïздку йому дає дядько по матерi, Ленгсель,
що разом iз дружиною й двома дочками, Вiрою й Каролiною, живе в садибi
Вiрне,
Вiд дядька юнак довiдається про те, що в Америцi живе ïхнiй
родич, Джонатан Борк, двоюрiдний брат покiйного батька Бенбе. Дядько
розповiдає Бенбе про те, як Джонатан виявився в Америцi. Джонатан,
якого не стiльки виховувала, скiльки балувала бабуся Борк, був украй
неврiвноваженою дитиною й вражав всю рiдню своïм ексцентричним
поводженням. Однак при цьому хлопчик вiдрiзнявся щирiстю, добродушнiстю
й був таким нервова й полохливим, що бабуся мирилася з його витiвками й
не зважувалася вдатися до суворих покарань
Один раз уночi юний Джонатан обкрав ювелiрну лавчонку єврея
Гавенштейна, а всi брязкiтки роздарував шкiльним приятелям. Скандал
збиралися зам'яти, але паливода не став чекати розв'язки й, стягнувши з
бабусиноï шафи трохи сотенних, зник. Через якийсь час iз Америки
вiд нього стали приходити листа, з яких було зрозумiло, що живеться йому
несолодко. Пiсля того як йому послали грошей, нiяких звiсток вiд нього
не надходило, а через дванадцять рокiв Джонатан написав родичам лист, у
якому запитував, чи можна йому вiдвiдати бабусю. Та чомусь вирiшила, що
вiн з'явиться голодний i в лахмiттях, i готова була простити онука й
навiть пiдшукати йому пристойне заняття, але коли вона довiдалася, що
Джонатан казково розбагатiв, вона, до здивування всiєï рiднi,
виставила його за дверi. Горда баба не могла упокоритися й з тим, що
Джонатан, таємно дiючи через ювелiра Гавенштейна, купив
ïï садибу, що вона змушена була продати, i запропонував
ïй знову стати ïï власницею. Але найбiльше обурювало
бабусю те, що Джонатан придбав незлiченне багатство, зробившись вiдомим
на всю Америку клоуном. Вона виросла в простiй селянськiй сiм'ï й
не могла не нехтувати людей цiєï професiï. Джонатан
погостював кiлька тижнiв у садибi Вiрне, а потiм приïхав тiльки
через два роки, пiсля смертi бабусi, i з тих пор нiхто про нього нiчого
не чув
Вiра, кузина Бенбе, некрасива, хвороблива й химерна дiвчина,
передає йому запечатаний пакетик, щоб вiн вiддав його ïхньому
знаменитому родичевi, i Бенбе ïде. В Америцi йому не вдається
влаштуватися на роботу, тим бiльше що вiн не дуже-те до цього прагне, а
коли вiн проживає всi грошi, вiн намагається зустрiтися iз
Джонатаном Борком, вiдомим публiцi пiд псевдонiмом Як Тракбак. Але ЦЕ
виявляється не простою справою: секретар Яка переглядає всi
листи, якi йому пишуть, а вхiд у величезний маєток клоуна надiйно
охороняють. Пiсля декiлькох невдалих спроб Бенбе отчаивается зустрiтися
з Яком, але той сам приходить до нього, i Бенбе бачить, перед собою
кволоï й боязкоï людини. Переконавшись у тiм, що Бенбе,
незважаючи на легкодумство й схильнiсть до авантюр, чесний i чималий
юнак, клоун запрошує його у свiй маєток, у якому чи ледве не
всi предмети побуту, аж до меблiв, вивезенi з бабусиного будинку у
Швецiï. Маєток являє собою вигадливе накопичення
численних дворикiв, мальовничих галявин, будiвель i критих переходiв, у
яких можна заблудитися: це теперiшнiй лабiринт. Крiм самого Яка тут живе
його юна дружина, що була танцiвниця Сива, стара пара слуг-шведiв,
лiтнiй австрiєць майор де Грацие й чорношкiрий воротар Лонгфелло
iз дружиною й купою дiтей. До Бенбе потай вiд Яка є його секретар,
Авель Рэш, син ювелiра Гавенштейна. Вiн наполягає на тому, щоб
Бенбе якомога швидше виïхав з Америки, i обiцяє йому велику
суму вiд синдикату Як Тракбак, що займається фiнансовими справами
прославленого клоуна. Четвiрка хазяïв синдикату — впливовi
полiтики й великi бiзнесмени Адам, Израэль, Бич, Перч, а також брат
нафтового магната, невропатолог Хенни — всерйоз стурбований тим,
що приïзд Бенбе може зiрвати заплановане турне Тракбака по Америцi:
величезнi грошi вже покладенi в цю справу й вони не мають намiру
втрачати чималих вiдсоткiв iз прибутку. Клоун довiдається про
розмову Бенбе з Рэшем i приходить у лють. Вiн збирається звiльнити
секретаря, а на його мiсце взяти Бенбе. Бiльше того, Як повiдомляє
хазяям синдикату, що не стане пiдписувати контракт, тому що вiн повнiстю
вичерпав всi своï творчi можливостi, а виступу давно вже стали для
нього сущим катуванням Але синдикат не збирається так просто
вiдмовлятися вiд своïх грошей. Тодi Як заявляє про те, що
скасовує синдикат, i доручає своєму адвокатовi вести
судовий процес. Бенбе зi здивуванням бачить, що вiн утягнений у складну
й небезпечну гру. Юнак згадує про запечатаний пакетик, що його
кузина Вiра просила передати Яковi. Клоун роздруковує пакетик: у
ньому — дамська рукавичка, пара до тiєï, котру Яковi
багато рокiв тому подарувала на пам'ять його кохана. Як зiзнається
Бенбе в тiм, що в нього був короткий роман з Марiєю, тiточкою
Бенбе й дружиною його дядька. Клоун дотепер з нiжнiстю згадує про
неï. Як благає юнака з'ïздити у Швецiю й привезти
вiдтiля Вiру, ïхня дочка, плiд ïхньоï таємноï
любовi. Бенбе довiдається, що його тiточка тайкома вiд чоловiка
листувалася з Яком i навiть надсилала йому фотографiï Вiри
Бенбе приïжджає у Швецiю й сватається за сестру Вiри,симпатичну й життєрадiсну Каролiну. Виявляється, що на
пакетику, що Вiра передала Яковi через Бенбе, було рукою Марiï
написано, що його варто вручити Джонатану Борку тiльки пiсля
ïï смертi, але химерна Вiра вирiшила надiйти по-своєму.
Бенбе передає Марiï Лэнгсель прохання Яка, i та
погоджується вiдправити Вiру до ïï теперiшнього батька.
Лэнгсель про усiм догадується, але не подає виду. Вiн щиро
жалує свою дружину Марiю, тим бiльше що жити ïй залишилося
недовго: у неï рак печiнки
Бенбе з Каролiною й Вiрою ïдуть в Америку. У Бенбе грандiознi
плани: вiн збирається стати журналiстом, i в цьому йому
допомагає його новий знайомий, впливовий шведський бiзнесмен, що
бере юнака пiд своє заступництво. Як одержує вiд Марiï
лист, у якому вмираюча жiнка з гiркотою висловлює йому все, що
вона про нього думає: вiн — жалюгiдний i низький
егоïст, вiн — ïï сором, брудна пляма на
ïï iменi. Клоун упадає у важку депресiю й не в силах
вийти на арену. Щоб вiдтягнути день виступу, вiн навмисне падає iз
трапецiï пiд час тренування й ламає собi щиколотку.
Приïжджає його дочка, але вiдносини мiж ними не складаються.
Вiра успадкувала вiд батька саме тi риси характеру, якi не користуються
любов'ю навколишнiх, — ексцентричнiсть, некерованiсть,
дратiвливiсть, егоïзм i хворобливе честолюбство, але при цьому вона
начисто позбавлена яких би те не було дарувань. Вона не розумiє,
що ïï батько утомився вiд популярностi й нехтує свою
публiку, дiвчинi лестить популярнiсть батька, i ïй приємно
грiтися в променях його слави. Як з розпачем розумiє, що в нього
немає нiчого загального з дочкою, а вона жадає вiд його усе
бiльше уваги й не терпить поруч iз ним нiкого, навiть його дружини Сивий
Наближається день виступу Яка. У величезному залi публiка з
нетерпiнням чекає небезпечних акробатичних трюкiв i забавних
жартiв свого улюбленця. Але Як розчаровує глядачiв: вiн
вимовляє iмпровiзований монолог, те звертаючись до написаного
ïм за кiлька днiв до виступу Катехiзису Клоуна, те мiркуючи вголос,
немов вiн — один у цьому залi. Клоун висловлює дозвiльнiй
юрбi все, що вiн думає про життя, про мистецтво, про любов, про
призначення артиста. Але нiхто не розумiє, що це — сповiдь
Яка перед самим собою: усi чекають, коли ж вiн нарештi почне веселе
подання. Клоуновi стає погано, i його ведуть зi сцени. Через
якийсь час Як уступає вимогам синдикату й виступає у
вульгарнiй п'єсцi, складеноï на потребу публiцi. Все це час
Вiра мучається неробством i вiд нудьги намагається спокусити
спочатку майора де Грацие, що ïï боïться, а потiм i
секретаря Яка, Авеля Рэша.
Клоун не помишляет нi про що, крiм спокою. Але в його маєток
з'ïжджаються бiля п'ятисот iменитих гостей, щоб взяти участь у
грандiозному балi, що дається на честь Яка. Пiдготовка до свята
лягає на плечi майора де Грацие, що влаштовує колосальний
феєрверк пiд оглушливi звуки джазу. Як вiд несподiванки так
плутається, що в нього ледь не розривається серце, але гостi
думають, що це — його черговий трюк i смiються над тим, як спритно
вiн грає смертельний жах. Хтось випускає iз клiток мавп,
улюблених тварин клоуна, i вони метаються по парку. Гостi, збудженi
музикою, вином i танцями напiвголих пiдлiткiв, убраних iндiанцями,
починають поводитися усе бiльше разнузданно. Вiра насолоджується
святом, що загрожує обернутися вакханалiєю, i вiдверто
заграє з молодими людьми, але нiхто з них не сприймає
ïï всерйоз. Клоун замислений i сумний. Вiн дивиться на Вiру з
гiркотою, жалiстю й презирством. Сивий, котра одна розумiє, що
дiється в душi Яка, побоюється, що вiн дасть вихiд
своєму роздратуванню, але Як говорить ïй, що вiн —
клоун i зумiє сховати своï справжнi почуття. Через кiлька
днiв Як одержує повiдомлення про смертi Марiï Лэнгсель. А. В.
Вигилянская
