Лiтературна критика: Тема школи для нiмецькоï лiтератури

Тема школи, традицiйна для нiмецькоï лiтератури,- одна з
наскрiзних тем роману. Стара школа — вихiдна точка шляхи героя,
нова — знак корiнного повороту в його життi, пов'язаного з
поворотом iсторiï. З перших же пiслявоєнних днiв лiтература
на сходi Нiмеччини звернулася до проблем будiвництва нового життя,
виховання новоï людини. Ïï шлях вiдзначений усе бiльше
глибоким проникненням у сутнiсть цього процесу — у перипетiï
боротьби нового зi старим i в конфлiкти, породженi самим розвитком
нового, у протирiччя усерединi краïни й у те, як озивалися в життi
республiки полiтичнi подiï за ïï межами. Наша лiтература
довела до свiдомостi читачiв всi процеси, що вiдбуваються в нашому
суспiльствi, з усiма ïхнiми особливостями, — говорила Ганна
Зегерс. Герман Кант мав всi пiдстави заявити в доповiдi на
з'ïздi: Ми вправi сказати, що були на своєму мiсцi й
намагалися виконати свiй соцiалiстичний борг. У першi пiслявоєннi
роки тема будiвництва нового життя звучало в лiтературi як тема вступу в
нове життя, як ïï вiдкриття, ïï початок. Пафос
добуткiв, присвячених цiй темi, визначався в першу чергу прагненням
затвердити переваги й перспективи соцiалiстичного ладу перед
капiталiстичним. Тому нове рисувалося насамперед у протиставленнi
старому, як антитеза фашистському минулому Нiмеччини або ж соцiальних
порядкiв (Рiшення А. Зегерс, Розколоте небо К. Вольф, Тинко i в певнiй
мерi Оле Бинкоп Э. Штритматтера). Але можна було б простежити, як
акценти усе виразнiше зрушувалися убiк соцiалiстичноï дiйсностi з
ïï внутрiшнiми проблемами й можливостями, як входили в
лiтературу новi теми , конфлiкти, характери