Герой роману Р. Музиля Людина без властивостей

У щоденниках письменника на стадiï задуму роману — Ахiлл, Андерс. У.- син вiдомого юриста, 36 рокiв, незалежний i забезпечений; був офiцером, iнженером, потiм математиком, але жодна iз цих професiй не дала йому задоволення, незважаючи на те, що в кожнiй з них вiн домiгся успiху. Тому Ульрiх вирiшує взяти вiдпустку вiд життя, щоб знайти бiльше пiдходяще застосування своïм здатностям i зайнятися обробкою власноï особистостi. Володiючи якимись часточками нового способу думати й почувати, У. бажає будувати своє життя за принципом эссеизма як персонаж на сторiнках книги, коли вiдкинуте все несуттєве. У. пропонує заснувати Всесвiтнiй секретарiат точностi й душi для того, щоб осягти ковзну логiку душi, що вiдповiдає спорiднення речей у здогадах мистецтва й релiгiï, опанувати тим, що нiяк не здiйсненно цiлком, пiзнати взаємодiю мiж внутрiшнiм миром i зовнiшнiм, осягти таємницю цiлого.
У рiдному мiстi Ульрiх зустрiчає свою майже забуту сестру Агату. Мiж братом i сестрою виникає духовне спiлкування й дивне розумiння. Вони ведуть святi розмови, намагаючись осягти природу фундаментальних понять: життя, добра й зла, моралi, дiï, вiри. Ульрiх i Агата доходять висновку про необхiднiсть переосмислення колишнiх змiстiв: замiсть статичноï, охоронноï моралi досягнення мети й присвоєння миру повинна бути створена мораль осяяноï людини i творчого моменту. У своïх мiркуваннях У. використає всiлякий досвiд людства на шляху його становлення: рацiональне, iррацiональне, етичне, эстетическое, мiстичне. Вiн намагається дозволити утопiю самого себе, усунути суб'єкт- об'єктну трiщину, що проходить через серце миру й людини, знайти заклинання, важiль, за який можна вхопитися, може бути, шматок, що замкне коло. Завдання В перевершує можливостi людини, i тому, напевно, роман Р.Музиля залишився незавершеним Людина без властивостей — нова в лiтературi XX столiття концепцiя героя. Сам Музиль визначив У. як людини, що породжений для змiни i оточений створеним для змiни миром. Вальтер, друг У. говорить про нього: Вiн талановитий, надiлений силомiць волi, позбавлений забобонiв, мужнiй, витривалий, напористий, острожен — … нехай у нього будуть всi цi властивостi. Адже у воно-те ïх немає!.. Копа вiн злий, у ньому щось смiється. Коли вiн смутний, вiн щось готовить. Коли його щось торкає, вiн цього не приемлет… Для нього немає нiчого раз назавжди встановленого. Усе видозмiнно, усе — частина цiлого, незлiченних цiлих, приналежних, можливо, до сверхцелому, якого вiн, однак, нi в якiй мерi не знає.
Свительская акцентує в поняттi людини без властивостей категорiю, що втримується там, можливостi: Звiльнений вiд властивостей герой Музиля — це людське в тiм можливому станi, що гарантує схороннiсть кращого в особистостi, звiльняє неï вiд гнiтючоï влади вiдчуження, розкрiпачує ïï духовний потенцiал. И.Шмидт бачить джерела визначення людини без властивостей у релiгiйному навчаннi нiмецького мiстика XIV столiття Эккарта, що думає, що Бог обертає свiй лик у першу чергу на людину без властивостей як на вищий прояв людськоï iстоти, як на саму щиру й нiколи не зникаючу святиню життя. Це навчання у свою чергу йде корiннями в традицiю приймати перед вступом у чернецтво аскезу. Близьке поняття людини без якостей зустрiчається в Гребля в трактатi Про благо i єдиному: … як про матерiï говориться, що ей-дi необхiдно бути позбавленоï всiх якостей, раз вона повинна приймати образи всiх речей, так i набагато бiльш необхiдно душi ставати безвидноï, раз не повинне бути нiякого перешкоди, що таïться в нiй, до ïï наповнення й осиянию первоприродой.
Людина без властивостей протипоставлена поняттю характеру як чомусь остаточно сформованому, несучому на собi печатка обжитого життя, з ïï нескiнченним повторенням подiбного. Характер як сукупнiсть стiйких iндивiдуальних особливостей особистостi замкнуть, людина без властивостей вiдкритий будь-якоï можливостi, ще не перестав бути прекрасною гiпотезою самого себе. Це спiввiдноситься з незамкнутiстю й неклассичностью сучасноï науки, з насущною потребою виживання людини у свiтi, що припускає в нього цiнностi бiльше високого порядку