Герой повести в XVI главах В. Я. Брюсова Вогненний ангел

Вогненний ангел був задуманий як стилiзацiя пiд справжнiй текст XVI
столiття, рукопис, що дiйшов у пiзнiх списках i вперше видану (у
перекладi з нiмецького) росiйською мовою з передмовою Брюсова. Тому за
передмовою Брюсова випливав заголовок, стилiзоване пiд заголовки епохи
Вiдродження: Вогненний ангел, або Правдива повiсть, у якiй
розповiдається о. дияволi, не раз, що являвся в образi свiтлого
духу однiй дiвчинi й соблазнившем ïï на рiзнi грiховнi вчинки,
про богопротивних заняття магiєю, астрологiєю, гоетейей i
некромантией, про суд над оной дiвчиною пiд головуванням його преподобiя
архiєпископа Трирского, а також про зустрiчi й бесiди з лицарем i
тричi доктором Агриппою з Неттесгейма й доктором Фаустосом, написана
очевидцем.
Повiсть будується як сповiдь або спогади Р., у яких вiн
розповiдає iсторiю власного життя. Рупрехт колишнiй студент
Кельнського унiверситету, приïжджає на батькiвщину з Америки,
де вiн жив протягом п'яти лiт
Його iсторiя в чомусь нагадує iсторiю євангельського
блудного сина: вiн украв у батька 25 луïдорiв i бiг з будинку в
надiï розбагатiти, але замiсть цього вiн розтратив своє
майно. На вiдмiну вiд євангельського блудного сина Рупрехт не
випробовує каяттiв совiстi й не хоче повернутися в будинок свого
батька злиденним i раскаявшимся. Направляючись у Кельн, вiн знайомить у
готелi з Ренатою, жiнкою, що спiлкується з демонами, що
розповiдає йому iсторiю свого життя. З дитинства ïй став бути
вогненний, у бiлоснiжному одязi ангел, що називав себе Мадиэлем.
Вiн носив ïï по небу й показував неземнi, променистi селища.
Коли Рената стала дiвчиною, вона захотiла сполучатися з Мадиэлем, i вiн
зрештою обiцяв ïй з'явитися в образi людини
Через два мiсяцi в ïхню мiсцевiсть приïхав молодий граф Генрiх
фон Оттергейм. Рената визнала в ньому Мадиэля, хоча вiн i не
пiдтверджував ïï здогаду, не хотiв визнавати, що вони були
знайомi колись. Рената оселилася в замку графа Генрiха, але наприкiнцi
другого року ïхнього життя вiн залишив замок i покинув
ïï. Рената просить Р. розшукати Генрiха, i вiн, що полюбив
Ренату, вiдправляється разом з нею на пошуки. Бажаючи допомогти
Ренатi, Р. зав'язує стосунки з парфумами, вiн поринає у
вивчення окультних наук i навiть попадає на шабаш до вiдьом. В
опис занять Р. магiєю Брюсов вклав багато чого iз власного досвiду
занять окультизмом Мiж героями повести вибудовується фатальний
трикутник, у якому граф Генрiх втiлює небесну любов, а Рупрехт
— демонiчнi спокуси. Дiя повести розгортається на тлi
iсторичних подiй у Нiмеччинi 1534-1535 рокiв, серед ïï дiючих
осiб є реальнi iсторичнi дiячi (Аг-риппа Неттесгеймский, Ульрiх
Цазий), а також мiфологiчнi персонажi (доктор Фаустус), згадуються
реальнi iсторичнi подiï (Мюнстерское повстання). Стилiзацiя пiд
рукопис XVI столiття була виконана настiльки майстерно, що нiмецький
перекладач повести прийняв ïï й справдi за видання знову
виявленого рукопису XVI столiття, що дiйшла в пiзнiшi списках
Повiсть кiнчається загибеллю Ренати, що за зносини з дияволом
спалили на багаттi. Але сюжет мав продовження за рамками повести,
оскiльки ïï основне сюжетне ядро, що утворював фатальний
трикутник Рената — Р. — Генрiх, вiдбивало складнi любовнi
переживання Брюсова на ґрунтi його захоплення починаючою
письменницею Нiною Петровской, незадовго до цього пережившей роман з
Андрiєм Бiлим
Роман Брюсова з Петровской почався зi спiритичних сеансiв, i не
випадково в повiстi вiдносини героïв зануренi в окультизм. У
процесi твору Брюсов у буквальному значеннi слова вивчало реакцiï
Андрiя Бiлого на тi або iншi власнi вчинки; не пiдозрюючи про цiлях, якi
при цьому пре випливав Брюсов, Бiлий випробовував мiстичний жах перед
символiкою листiв i записок, а також вiршованих присвят, якi направляв
йому Брюсов; змiст затiяноï гри прояснився для Бiлого лише послу
публiкацiï, про що вiн писав у мемуарах. Ще бiльш трагiчним був
вплив цього добутку на життя Нiни Петровской: вона залишила чоловiка;
пiсля розриву iз Брюсовим назавжди покинула Росiю, i наступне життя в
емiграцiï стали для неï повiльним умиранням вiд алкоголiзму й
наркоманiï
Сучасники були схильнi обвинувачувати в ïï трагедiï
Брюсова, але й у його життi повiсть зiграло фатальну роль: по багатьом
свiдченням, звичку до споживання морфiю прищепила йому Нiна Петровская.
Сюжет повести був використаний в однойменнiй оперi С.С.Прокоф'єва,
героïнею якоï зробилася Рената, вiдтiснивши iнших персонажiв