Героïня драми О. Уайльда Саломея

П'єса була написана по-французькому й пiзнiше переведена на англiйську мову лордом А.Дугласом. Уайльд використає в драмi бiблiйний сюжет, що розповiдає про загибель Iоанна Хрестителя. Принцеса iудейська Саломея закохана в бранця, кинутого в темницю пануючи Iрода, — пророка Иоканаана (так названий автором Iоанн Хреститель), але зустрiчає тiльки ненависть i презирство з його боку. Примхлива принцеса, що звикла бачити лише пiднесенi погляди чоловiкiв, клянеться, що поцiлує пророка, нехай навiть проти його волi
И коли цар Iрод просить Саломею танцювати для нього, обiцяючи виконати за це будь-яке ïï бажання, вона вимагає вiдрубати голову Иоканаана. Нi благання переляканого Iрода, нi його обiцянки дати ïй замiсть всi багатства царськоï скарбницi не торкають Саломея пристрасть i спрага мести для неï вище всього. Прекрасну голову Иоканаана, що лежить на срiбному блюдi, С. цiлує в губи — вона виконала свою клятву. I платить за це власним життям: цар наказує вбити ту, заради якоï вiн змушений був пожертвувати головою пророка й навiк втратитися спокою Уайльд створює в драмi атмосферу тривоги, очiкування неймовiрних подiй, може бути, що наближається катастрофи. Мир Саломеï — це мир ночi, освiтленою жовтим мiсяцем, де кожний з героïв поглинений своïм почуттям i не бажає знати нiчого iншого. С. — центр, зiрка цього миру, приваблива й вiдразлива одночасно. Ïï не можна назвати порочноï, тому що вона не знає, що таке порок, як не знає й що таке чесноту. С. iснує поза поняттями моральностi, вона занурена у владу страстей. Єдиний iдол, якому служить юна принцеса, — це краса, яку можна знайти в любовi, у насолодi, у жорстокостi й навiть всмерти.
Уайльд призначав роль С. Саре Бернар, але французька акторка так нiколи неï й не зiграла. В 1917 роцi п'єса була поставлена А.Я.Таïровим у Камерному театрi, головну роль зiграла А.Коонен. По драмi Уайльда написана опера Р.Штрауса (1905).