Виклад змiсту роману Андре Мальро Завойовники

25 червня 1925 р. Оповiдач пливе на англiйському пароплавi в Гонконг. На
картi цей острiв нагадує пробку, що засiла в дельтi Перловоï
рiки, по берегах якоï розповзлася сiра пляма Кантона. Китай
охоплений революцiєю: у Пекiнi й Шанхаï готуються грандiознi
демонстрацiï, у пiвденних провiнцiях iде масовий запис
добровольцiв, у всiх мiстах англiйцi поспiшно вкриваються на
територiï iноземних концесiй, кантонская армiя одержала велику
кiлькiсть боєприпасiв i продовольства з Росiï. Тiльки що
вивiсили радiограму: у Кантонi оголошений загальний страйк
29 червня. Зупинка в Сайгоне. Оповiдач довiдається останнi новини
з Кантона. Люди повнi ентузiазму: ïх сп'яняє саму свiдомiсть,
що з Англiєю можна успiшно воювати. Боротьбу очолюють створений
Сунь Ятсеном гоминьдан i посланцi Iнтернацiоналу — здебiльшого
росiяни. Головний серед них — Бородiн. Комiсарiатом пропаганди
керує Гарiн. Йому вдалося розбудити в китайцях колись зовсiм
далекий ïм iндивiдуалiзм. Вони перетворилися у фанатикiв, тому що
вiдчули себе творцями власного життя — треба бачити цих обiрваних
збирачiв рису, коли вони вiдпрацьовують рушничнi прийоми в оточеннi
шанобливоï юрби. Бородiн i Гарiн прекрасно доповнюють один одного.
Перший дiє з непохитною рiшучiстю бiльшовика, а другий
сприймає революцiю як якесь очисне дiйство. У певному змiстi
Гарiна можна назвати авантюристом, але користь вiн приносить бiльшу:
саме завдяки його зусиллям було розпропаговано кадетське училище у
Вамлоа. Однак внутрiшня ситуацiя вселяє тривогу. Самий впливовий у
Кантонi людин — це Чень Дай, якого називають китайським Ганди.
Зважаючи на все, вiн збирається вiдкрито виступити проти Гарiна й
Бородiна, обвинувативши в пособництвi терору. Дiйсно, ватажок терористiв
Гони занадто багато чого собi дозволяє — вiн убиває
навiть тих, хто пiдтримує гоминьдан грiшми. Цей хлопчисько вирiс в
убогостi — звiдси його люта ненависть до усiм богатим.
5 липня. У Гонконгу оголошений загальний страйк. Головна вулиця мiста
мовчазна й пустельна. Китайськi торговцi проводжають оповiдача важким,
що ненавидить поглядом. Зустрiч iз делегатом вiд гоминьдана. Поганi
новини — кантонское уряд як i ранiше коливається. За
Бородiним i Гарiним коштують полiцiя й профспiлки, тодi як у Чень Дав
немає нiчого, крiм авторитету, — у такiй краïнi, як
Китай, це величезна сила. Гарiн намагається пробити декрет про
закриття кантонского порту для всiх кораблiв, що зробили зупинку
Вгонконге.
Оповiдач ïде в Кантон разом iз Клейном — одним зi
спiвробiтникiв комiсарiату пропаганди. Поки смертельно втомлений нiмець
дрiмає, оповiдач переглядає меморандум гонконговской служби
безпеки, присвячений його друговi Пьеру Гарену, вiдомому тут пiд iм'ям
Гарiн. Деякi вiдомостi точнi, iншi помилковi, але всi вони змушують
оповiдача згадати минуле. Пьер народився в 1894 р. Син швейцарця й
росiйськоï єврейки. Вiльно володiє нiмецьким,
французьким, росiйським i англiйським. Закiнчив фiлологiчний факультет,
звiдки винiс тiльки книжкове преклонiння перед великими особистостями.
Бував у колi анархiстiв, хоча глибоко нехтував ïх за прагнення
знайти якусь iстину. Через безглузду браваду виявився замiшаним у справу
про незаконнi аборти: його засудили на шiсть мiсяцiв умовно — у
залi суду вiн вiдчув безсилля й ще бiльше змiцнився в думцi про
абсурдностi суспiльного устрою. У Цюрiху зiйшовся з росiйськими революцiонерами-
емiгрантами, однак всерйоз ïх не сприйняв — легко представити
його розпач в 1917 р., коли вiн зрозумiв, що упустив свiй шанс. У Кантон
приïхав через рiк — i аж нiяк не по напрямку Iнтернацiоналу.
Виклик йому послав один iз друзiв. Прощаючись iз оповiдачем у Марселi,
Пьер сказав, що в нього є тiльки одна мета — домогтися влади
в будь-якiй формi. В урядi Сунь Ятсена комiсарiат пропаганди животiв,
але iз приходом Гарiна перетворився в потужне знаряддя революцiï.
Кошти добувалися за допомогою нелегальних поборiв з торговцiв опiумом,
власникiв iгорних i публiчних будинкiв. У цей час головне завдання
Гарiна — домогтися прийняття декрету, що знищить Гонконг. Останнi
рядки меморандуму пiдкресленi червоним олiвцем: Гарiн важко хворий
— незабаром йому доведеться покинути тропiки. Оповiдач у це не
вiрить
Кантон. Довгоочiкувана зустрiч iз другом. Вид у Пьера зовсiм хворий, але
про здоров'я своєму вiн говорить неохоче: так, мiсцевий клiмат
його вбиває, але виïхати зараз немислимо — спочатку
потрiбно переломити хребет Гонконгу. Всiєï думки Гарiна
зайнятi Чень Даємо. У цього люб'язного дiдка є настирлива
iдея, майже манiя — вiн поклоняється справедливостi, як
божеству, i вважає своïм обов'язком охороняти неï. До
нещастя, Чень Дай — фiгура неприкасаемая. Життя його вже стала
легендою, i китайцям необхiдно, щоб до нього ставилися з повагою.
Залишається лише одна надiя — Чень Дая ненавидить Гони
Подiï розвиваються швидко. Оповiдач присутнiй при бесiдi Чень Дая й
Гарiна. Старий вiдмiтає всi доводи про революцiйну необхiднiсть:
вiн не хоче бачити, як його спiввiтчизникiв перетворюють у пiддослiдних
морських свинок — Китай занадто велика краïна, щоб бути
ареною для експериментiв У мiсто вторгаються вiйська пiдкупленого
англiйцями генерала Тана. Гарiн i Клейн миттєво збирають
безробiтних для будiвництва барикад. Командировi кадетського училища Чан
Кайши вдається примусити втекти солдатiв Тана. Полоненими
займається товстун Миколаïв — колишнiй спiвробiтник
царськоï охранки
Чергове вбивство китайського банкiра, прихильника гоминьдана. Чень Дай
вимагає арешту Гонiв. Гарiн також стривожений свавiллям терористiв
— куди краще було б створити Чека, але поки прийде почекати. Уночi
Гарiну стає погано, i його вiдвозять у лiкарню. Кантонское уряд
призначає Бородiна начальником керування сухопутних вiйськ i
авiацiï — вiдтепер вся армiя перебуває в руках
Iнтернацiоналу
Звiстка про смертi Чень Дая — старий помер вiд удару ножем у
груди. У самогубство нiхто не вiрить. У комiсарiатi пропаганди термiново
готовлять плакати — у них проголошується, що всiма шанований
Чень Дай пал жертвою англiйських iмперiалiстiв. Гарiн готовить мовлення,
що збирається вимовити на похоронах. Бородiн вiддає
розпорядження лiквiдувати Гонiв, що виконали свою мiсiю. Терористи у
вiдповiдь захоплюють i вбивають чотирьох чоловiк — у ïхньому
числi виявився Клейн. Гарiна трясе побачивши трупiв. Заручникiв катували
— не можна навiть закрити ïм ока, тому що вiка вiдрiзанi
бритвою
18 серпня. Гарiн на гранi важливого рiшення. У нього вiдбулася сварка з
Бородiним — як думає оповiдач, через страту Гонiв. Пьер
занадто пiзно виявив, що комунiзм являє собою рiзновид
франкмасонства: в iм'я партiйноï дисциплiни Бородiн пожертвує
кожним зi своïх прихильникiв. По сутi, здатнi люди йому не потрiбнi
— вiн предпочитает слухняних, Миколаïв довiрчо
повiдомляє оповiдачевi, що Гарiну варто було б виïхати
— i не тiльки через хворобу. Його час пройшов. Бородiн прав: у
комунiзмi немає мiсця для тих, хто прагне насамперед бути самим
собою. Оповiдач у цьому не впевнений: комунiсти роблять помилку,
вiдкидаючи революцiонерiв-завойовникiв, що вiддали Имкитай.
Перед вiд'ïздом Гарiн довiдається, що поруч iз вiйськовим
колодязем затриманi два агенти комiсарiату пропаганди iз цiанiстим
калiєм. Миколаïв не квапиться ïх допитувати —
схоже, смерть десяти тисяч чоловiк необхiдна революцiï. Застреливши
одного з арештованих, Гарiн домагається визнання вiд другого
— дiйсно, вивiдачiв було троє. Незабаром кур'єр
приносить повiдомлення, що третiй агент арештований з вiсьмастами
грамами цiанiду. Вода в колодязi не буде отруєна. Як i сiм рокiв
тому, оповiдач прощається iз другом. Обом вiдома думка доктора
Мирова: Гарiн не добереться навiть до Цейлону
Е. Д. Мурашкинцева