Душ для голубiв (твiр з елементами розповiдi й опису)

Липневий ранок був безвiтряний i обiцяв спекотливий день. Тополi, що
ростуть у нашому дворi, дають багату тiнь, але й вона не рятувала.
Повiтря було i спекотне, i легкий вiтрець, який iнодi налiтав, не мав
сили перед липневою задухою. Навiть горобцi сидiли, настовбурчившись,
наче дрiмали. З сусiднього пiд'ïзду лiниво вийшов кiт, потягнувся,
озирнувся. Зазвичай, виходячи, цей бешкетник бiгає по дворi,
лякає малечу, наскакує на голубiв, але зараз вiн не виявив
жодноï уваги до горобцiв, що сидiли неподалiк. Вiн залiз пiд лавку,
де ввечерi бабусi обмiнюються новинами, i заснув.
Далеко вiд дому iти не хотiлося, але кликали справи, i я вийшов на
проспект. Iз заздрiстю я дивився на вiкна, пiд якими бiлiли ящики
кондицiонерiв. Один iз них працював просто у мене над головою. Вiн
пiдтримував прохолоду в офiсi поважноï комерцiйноï установи.
Працював кондицiонер сумлiнно. Стосовно людини звичайно кажуть: пiт
градом котиться. I справдi, з тонко пластиковоï трубки кондицiонера
на тротуар капотiла вода. Це танули шматочки льоду. На асфальтi
утворилася невеличка калюжа, яка привабила до себе голубiв. Вони топтали
лапками воду, радiсно воркували, крутили головами i анiтрохи не боялися
крапель, що падали з кондицiонера. Я зупинився подивитися на кумедну
картину. Зiбралося ще декiлька роззяв. Здавалося, вони i думати забули
про спекотний день, що наближався.
Це ж треба! Справжнiсiнький душ для голубiв! сказав хтось iз чоловiкiв.
Пiсля цих слiв люди, посмiхаючись, почали розходитись у своïх
справах. Пiшов своєю дорогою i я. Настрiй полiпшився. Здавалося,
що це не голуби, а я одержав насолоду вiд вуличного купання.