Зародження й розвиток традицiй в армiï держави Росiйського
Найдорожче в людини — це життя. Вона дається йому один раз,i прожити ïï треба так, щоб не було болiсно боляче за
безцiльно прожитi роки, щоб не палив ганьбу за подленькое й дрiб'язкове
минуле… — цi гордi й пiднесенi слова чудового письменника-
патрiота Миколу Островського, вкладенi у вуста героя його роману Павла
Корчагiна, повиннi стати девiзом росiйськоï молодi, мiльйонiв людей
нашоï краïни. Цi слова повиннi стати основою, навiть у
теперiшнiй перiод розвитку держави Росiйського, молодого поколiння,
якому має бути найближчим часом стати на охорону рубежiв
своєï краïни, i тим, хто виконує цей борг. Наша
армiя — невiд'ємна складова частина нашого суспiльства. Тому
й виховання особового складу здiйснюється в дусi загальних завдань
державного будiвництва
Разом з тим воïни Збройних Сил є прямими спадкоємцями
всього кращого, що було в традицiях росiйськоï армiï й флоту
Протягом столiть росiйськi воïни вважали боротьбу за незалежнiсть
своєï Батькiвщини справою честi, i щораз, коли над
Росiєю нависала небезпека iноземного поневолення, проявляли дивнi
зразки хоробростi й героïзму. Носiєм справжнього патрiотизму
росiйськоï армiï й флоту завжди був народ. Саме воля народу
була тiєю вирiшальною силою, об яку розбивалися всi спроби
iноземних завойовникiв поневолити росiянку землю
Збройнi Сили сприйняли народностi традицiй росiйськоï армiï й
флоту хоробрiсть i героïзм солдатiв i матросiв, ïхня вiрнiсть
i беззавiтне служiння своïй Батькiвщинi й багато чого iнше
Виховання особового складу Збройних Сил на бойових традицiях
сприяє iдейному загартуванню воïнiв, дисциплiнує
частини й пiдроздiли, пiднiмає моральний дух особового складу
армiï й — 3 флоти. Однак особливе виховне значення має
пропаганда героïчного минулого нашого великого народу нашоï
великоï краïни
Традицiï, як i iншi соцiально-психологiчнi явища, виникають i
проявляються в рiзних масштабах, на всiх рiвнях громадського життя.
Традицiï для колективу є тим соцiальним елементом, що
скрiплює його в єдине цiле, i разом з тим надає йому
своєрiднiсть i неповторнiсть. Сукупнiсть традицiй являє
собою найважливiший елемент внутрiколективноï соцiально-
психологiчноï атмосфери, у якiй постiйно перебуває
особистiсть
На сучасному етапi розвитку й реформування Збройних Сил Росiйськоï
Федерацiï важко переоцiнити значення традицiй
Через збереження й збiльшення традицiй ВР РФ неодмiнно прийдуть до
бiльше якiсного свого стану
Дослiдження даноï теми дуже важливо й переслiдує певнi цiлi:
— удосконалювання виховання особистостi в колективi; виховання
колективу, як такого; — збереження й збiльшення традицiй, як
елемента соцiально-психологiчноï атмосфери в армiйському середовищi
Турбота про формування позитивних настроïв, про нагромадження
рiзноманiтних позитивних традицiй є турботою про формування
колективу, посиленнi ефективностi його бойовоï й виховноï
функцiй, турботою про морально-психологiчну пiдготовку пiдроздiлу
(частини) до успiшних дiй в умовах бою
Для виконання завдань в умовах армiï вiйськовослужбовцi повиннi
одержати за час служби й таке виховання, що має особливу,
вiйськову спрямованiсть. От це специфiчне, пов'язане з формуванням в
особового складу Збройних Сил необхiдних вiйськових якостей, i
визначає сутнiсть вiйськового виховання, його мiсце в загальнiй
системi пiдготовки збройних захисникiв Батькiвщини
Вiйськове виховання являє собою цiлеспрямовану дiяльнiсть
командирiв i штабiв по формуванню у воïнiв духовних якостей, що
вiдбивають специфiчний характер нашоï армiï, ïï
завдання й призначення. У єдностi з усiма напрямками виховання
вiйськове виховання розвиває й формує у воïна якостi,
необхiднi йому для захисту Батькiвщини. У процесi вiйськового виховання
формуються такi якостi, якi необхiднi воïнам завжди, але особливо
при виконаннi завдань у бойових умовах. Це — стiйкiсть, мужнiсть,
вiдвага
Змiст вiйськового виховання в самому конкретному планiвизначається вiйськовою присягою, у якiй у концентрованому видi
сформульованi вимоги до збройного захисника Батькiвщини, i вiйськовими
уставами, що регламентують повсякденне життя, функцiонування армiï
й флоту в ходi вiйни. Про значення вiйськових уставiв свiдчить те, що
вони розглядаються й затверджуються на найвищому державному рiвнi
Основними компонентами змiсту вiйськового виховання є:
- виховання у вiйськовослужбовцiв глибокого розумiння iсторичного
призначення Збройних Сил, особливостей ïхнього будiвництва,
функцiонування й свого мiсця у виконаннi вартих перед ними завдань,
особливо по пiдтримцi постiйноï високоï бойовоï
готовностi;
- формування в особового складу непохитноï вiрностi вiйськовiй
присязi й уставам, неухильного проходження ïхнiм вимогам як у
мирний час, так i в умовах вiйни;
- розвиток постiйного прагнення до оволодiння вiйськовою справою,
своєю вiйськовою професiєю, до вiдмiнного освоєння
вiйськовоï технiки, зброï й способiв ïхнього
застосування;
- вироблення у вiйськовослужбовцiв високоï дисциплiнованостi,
беззаперечноï покори, змiцнення вiйськового товариства;
- формування морально-бойових якостей, якi особливо необхiднi
вiйськовослужбовцем у боï,
- стiйкостi, мужностi, вiдваги, здатностi переносити найсуворiшi
випробування для досягнення перемоги над ворогом;
- виховання особового складу в дусi гордостi за приналежнiсть до
Збройних Сил Росiï, своєï частини, прагнення розвивати
й збагачувати ïх бойовi традицiï
Робота з вiйськового виховання особового складу Збройних Сил повинна
вестися диференцiйовано, де головна роль повинна належати вiйськовiй
дисциплiнi. Єдиноначальнiсть в армiï й на флотi, його
послiдовне здiйснення в багатограннiй дiяльностi вiйськових кадрiв
невiдривнi вiд процесу виховання вiйськовослужбовцiв у дусi високоï
дисциплiнованостi. Мiсце й значення цього процесу в змiстi вiйськового
виховання визначаються насамперед тим, що мова йде про прищеплювання
вiйськовослужбовцевi одного з найважливiших якостей, без якого немислимi
особистiсть воïна, специфiчна дiяльнiсть армiï й флоту
У процесi морального виховання у воïнiв формується поняття
дисциплiнованостi як вiйськового боргу. Правове виховання розвиває
в них повага до законiв, на яких ґрунтується правопорядок в
армiï й на флотi. Вiйськове виховання як би розкриває суть
доданкiв вiйськовоï дисциплiни, нацiлює особовий склад на
точне й неухильне дотримання вiйськовоï присяги й вiйськових
уставiв, у єдностi з навчанням забезпечує проведення в життя
ïхнiх конкретних вимог. Цей єдиний процес покликаний сприяти
твердженню й пiдтримцi уставного порядку
Особливе значення надається особистiй зразковостi офiцерiв у
сполученнi з ïхнiм умiнням квалiфiковано вирiшувати завдання
неухильного змiцнення дисциплiни в довiренi ïм частинах i
пiдроздiлах
У змiстi вiйськового виховання важливе мiсце займає й пропаганда
бойових традицiй. Освоєння цих високих духовних цiнностей, по-
перше, забезпечує наступнiсть у роботi з формування в особового
складу високих морально-бойових якостей захисникiв Батькiвщини, що
сприяє глибокому усвiдомленню ïм своïх службових
обов'язкiв. По-друге, цей могутнiй засiб впливу на розуми й серця
воïнiв активно сприяє сприйняттю ними героïчних справ,
свершенних радянськими людьми в боях за Батькiвщину, за справу
своïх предкiв, як прикладiв для повсякденного наслiдування
Бойовi традицiï, по-третє, розглядаються як конкретний
пiдсумок i, отже, у вiдомому змiстi осередок досвiду виховання
воïнiв у дусi вiрностi своïй Батькiвщинi, вiйськовiй присязi,
високiй дисциплiнованостi, готовностi до героïчних подвигiв. Саме
тому у всьому процесi вiйськового виховання бойовим традицiям
придiляється неослабна увага. Використовуються рiзнi форми
пропаганди й агiтацiï
Таким чином, вiйськове виховання — цiлеспрямований процес
формування морально бойових якостей у збройних захисникiв держави
Росiйського. У єдностi з моральним, правовим, трудовим,
естетическим i фiзичним вихованням вiйськове виховання служить
необхiдною умовою розвитку особистостi воïна, змiцнення морального
духу, пiдвищення бойовоï моцi Збройних Сил Росiï, успiшного
виконання ними своïх завдань як у мирний час, так i в умовах вiйни,
якщо вона буде розв'язана
Доблесть росiйських воïнiв, ïхня безприкладна стiйкiсть i
мужнiсть, хоробрiсть i героïзм, вiрнiсть бойовому прапору,
товариська допомога один одному й взаємному виторгу в боï,
бойова дружба, що проявляються в боротьбi з ворогами Росiï, служили
й продовжують бути прикладом для воïнiв Збройних Сил Росiï
Розгром шведiв i нiмецьких лицарiв дружинниками Олександра Невського,
битва на Куликовом поле, перемога народного ополчення над польською
шляхтою на чолi з Кузьмою Мининим i Дмитром Пожарським, розгром шведiв
пiд Полтавою, переможнi походи солдатiв Олександра Суворова — це
сторiнки величноï епохи ратного подвигу росiйського народу в
боротьбi за свою незалежнiсть i нацiональну честь
Легендарнi сказання про безприкладнi подвиги росiйських богатирiв, що
боролися пiд предводительством Олександра Невського, переходять iз
поколiння в поколiння. Мужнiсть i богатирська вiдвага Гаврила Алексича,
Сбислава Якуповича i Якова Полочанина, виявленi ними в боях зi шведами
на берегах Неви, надихали воïнiв на великi подвиги
У розпалi бою Гаврило Алексич по дошках верхи на конi в'ïхав на
палубу шведського корабля й там продовжував бити ворогiв
Шведам удалося скинути Гаврила Алексича разом з конем вводу.
Алексич вибрався на берег i продовжував хоробро боротися снеприятелем.
Новгородец Сбислав Якупович вражав ворогiв сокирою, дивуючи всiх
своєю богатирською силою й смiливiстю
Якiв Полочанин безстрашно урiзався у ворожий полк i смiло разив ворога,
проявляючи безприкладну вiдвагу, мужнiсть i хоробрiсть
Як говорить переказ, вiн завдав удару проводиревi шведiв герцоговi
Бергеру, “поклавши печатку на його особу вiстрям свого меча.
” Вiйсько Олександра Невського вiдстояло право росiйського народу
на вихiд до Балтiйського моря й за це нащадки вiдплачують йому данина
поваги й подяки
Гарячим патрiотом землi росiянцi був сам князь Олександр Невський. Пiд
його предводительством у квiтнi 1242 року росiйськi вiйська наголову
розгромили лицарiв у знаменитому Льодовому побоïщi на Чудском
озерi. Умiло маневруючи пiхотою й кiннотами, полководець стародавностi
завдав нищiвного удару в тил ворога, а потiм вигнав далеко за межi
росiйськоï землi непрошених гостей. Лицарi були остаточно вiдкинутi
вiд росiйськоï границi. Вiдпускаючи пiсля перемоги полонених на
волю, Олександр Невський карав ïм передавати всiм, “…
що нехай до нас дарують будь-якi гостi, ми ïм будемо ради; але хто
до нас iз мечем прийде, той вiд меча й загине; на тiм стояла й стояти
буде росiйська земля… ” Цей наказ, що виражає волю
росiйського народу, не втратив значення й у нашi днi. Ми й зараз iз
радiстю приймаємо всiх iноземних гостей, якi до нас дарують iз
мiсiєю доброï волi, з мiсiєю миру. Але якщо хто нападе
на нашу Батькiвщину, Збройнi Сили Росiï вiдповiдять нищiвним ударом
На згадку про подвиг росiйського патрiота Олександра Невського, котрий
ще в 13 столiттi настiльки успiшно вiдстоював вiд iноземних
поневолювачiв священну землю батькiв, у краïнi заснований орден
його iм'я. Орденом Олександра Невського нагороджуються командири частин
i — 9 пiдроздiлiв за iнiцiативу в боï на вибiр удалого
моменту для раптового й стрiмкого удару по ворогу й нанесення йому
великоï поразки з малими втратами для своïх вiйськ
Високi бойовi якостi, хоробрiсть i мужнiсть, самовiдданiсть i
витривалiсть росiйських воïнiв виявилися в 1380 роцi в
знаменитоï Куликовской битвi. У цiй битвi було розгромлено
татарське вiйсько на чолi з Мамаем i фактично сметено ярмо татаро-монгол
Завдяки своïй мужностi й патрiотизму росiйський народ вiдстояла
незалежнiсть своєï Батькiвщини й у жовтнi 1612 року, вигнавши
зi своєï землi польських iнтервентiв. Органiзаторами
цiєï перемоги були гарячi патрiоти росiйськоï землi
Кузьма Минин i Дмитро Пожарський, що створили народне ополчення. Весь
народ пiднявся тодi на боротьбу з ворогом. Розгром iнтервентiв силами
народного ополчення з'явився новим чудовим проявом староï
традицiï росiйського народу всiма силами захищати свою землю, свою
столицю — Москву. Вiд подвигу Минина й Пожарського пiшла iсторична
нитка до Вiтчизняноï вiйни 1812 року, а вiд ïï — до
героïчноï оборони радянськоï столицi в 1941 роцi
Росiйська людина йшла на самопожертви, проявляючи виняткову
безстрашнiсть, презирство до смертi, якщо цього вимагала Батькiвщина,
ïï незалежнiсть. Прикладiв героïчноï самопожертви
безвiсних, простих людей, що вiддали своє життя в iм'я
Батькiвщини, було дуже багато. На цьому ґрунтi зложилася легенда
про Iвана Сусанiнi, в основi якоï лежить дiйсний випадок. По
переказi один польський загiн добрався до самоï Костроми, але
недалеко вiд ïï збився з дороги. Вороги зайшли в будинок
селянина села Домнина Костромського повiту Iвана Сусанiна й зажадали
провести ïх. Iван Сусанiн добре знав дорогу, по якiй повиннi були
йти вороги, але — 10 повiв ïх в iншу сторону, хоча
усвiдомлював, що йому загрожує смерть
Вiн до кiнця виконав свiй борг перед росiйською землею. Вороги пiддали
його неймовiрним борошнам, а потiм убили, тому що вiн категорично
вiдмовився повiдомити якi-небудь вiдомостi й показати правильну дорогу.
Разом з ним вигин i ворожий загiн, заведений Сусанiним у непрохiдну
лiсову глухомань
Iсторично зложилося так, що нашому народу столiттями доводилося вести
боротьбу iз чужоземними загарбниками за своє нацiональне
iснування. Професiя воïна, захисника завжди була почесноï на
Русi. Ми вправi пишатися ратною доблестю росiйського й iншого народiв
нашоï Батькiвщини. Пам'ять про наших предкiв, ïхнiх справах i
здiйсненнях в iм'я Батькiвщини повинна жити вiчно.
Протягом майже трьох сторiч вiтчизняна вiйськова думка поповнилася
найбагатшим матерiалом на тему навчання й виховання вiйськ. Багато
полководцiв i воєначальники, офiцери й генерали росiйськоï
армiï прекрасно розумiли значення морального елемента в навчаннi й
вихованнi вiйськ i тим самим об'єктивно ставали носiями нацiонально-
патрiотичних iдей
Одним iз кращих досягнень минулого є вироблений сторiччями кодекс
моральностi в росiйськоï армiï. Мова йде насамперед про такi
неминущi цiнностi, як честь i вiйськовий борг, про систему виховання цих
прекрасних якостей у росiйських солдатiв i офiцерiв. Але а вiйськова
честь — це сама головна чеснота солдата
Велич i могутнiсть, який досягла Росiя до кiнця 18 столiття, не були
щедрим дарунком провидiння. Вони з'явилися результатом колосальноï
напруги всiх матерiальних i духовних сил народу й краïни
Кiнець 17-початок 18 столiття, коли реформами Петра 1 були створенi
регулярнi армiя й флот Росiï, можна по праву вважати початком
формування єдиноï системи навчання й виховання офiцерiв i
солдат. Саме тодi заставлялися погляди й принципи, на основi яких надалi
розвивалася вiтчизняна школа вiйськовоï педагогiки. Над усе Петро 1
ставив моральне виховання армiï
Засобами для виховання високих моральних початкiв у росiйськоï
армiï, на його думку, з'явилися дисциплiна, вимога вiд офiцерiв
твердого характеру, свiдомого вiдношення до свого боргу, а також
особистий приклад служiння Батькiвщинi
Великий вплив на напрямок виховання зробив росiйський полководець П. А.
Румянцев. Честь офiцерськ i солдатська розумiлася Румянцевим як вищий
прояв всiх чеснот вiйськовоï людини. Вiн уважав, що офiцери тiльки
тодi гiднi звання захисника Батькiвщини, коли вони “посада й
ревнощi до служби й власну свою честь у єдиний вид i спосiб свого
благополуччя укладуть. ” Багатий досвiд семирiчноï вiйни й
перетворення в росiйськоï армiï, успiшно проведенi Румянцевим,
вплинули на великого росiйського полководця А. В. Суворова, якому
вдалося не тiльки творчо узагальнити все краще, що було досягнуто
вiтчизняною вiйськовою наукою й практикою, але й внести iстотний вклад у
розвиток системи виховання й навчання вiйськ
Тому бiльшу актуальнiсть зберiгає дотепер вiйськова спадщина
великого росiйського полководця Олександра Васильовича Суворова. Його
знаменита “Наука перемагати” проголошує наступне:
1. Солдатовi слiд бути здоровим, хоробрим, твердим i правдивим
2. Усякий воïн повинен розумiти свiй маневр
3. Важко в ученьи — легко в походi; легко в ученьи — важко
— впоходе.
4. Стрiляй рiдко, так влучно, багнетом коли мiцно.
5. Де пройде олень, там пройде й солдат
6. Громадян республiк не кривдь. Солдат не розбiйник
7. Три вiйськовi мистецтва: перше — окомiр, друге —
швидкiсть, третє натиск
8. Ученье свiтло, неученье — тьма. Справа майстра боïться
9. Слухнянiсть, навчання, дисциплiна, чистота, здоров'я, охайнiсть,
бадьорiсть, хоробрiсть — перемога!
10. Непридатний той солдат, хто вiдповiдає: “Не можу знати.
“
Суворiвськi традицiï використовувалися не раз воïнами
росiйськоï армiï, а його мужнiсть i вiйськове мистецтво
надихали ïх на ратнi подвиги в iм'я перемоги над ворогами
Суворiвськi завiти знайшли продовжувачiв в особi Кутузова, Багратiона,
Прозоровского й iнших воєначальникiв. Пiд керiвництвом генiального
росiйського полководця Михайла Илларионовича Кутузова в 1812 роцi була
розгромлена першокласна наполеонiвська армiя
Армiя Кутузова за пiдтримкою всього народу врятувала Росiю вiд
поневолення
Славною сторiнкою в iсторiï росiйського вiйськово-морського флоту
ввiйшло Наваринское бiй 1827 року, коли двiчi була нанесена нищiвна
поразка турецькому флоту. У цьому боï особливо вирiзнився екiпаж
корабля “Азов” пiд командуванням Лазарєва
“Азов” одержав 153 пробоïни, але з бою не вийшов. Весь
екiпаж корабля поводився героïчно. Вiн потопив два турецьких
фрегати й корвет, пiдбив 80-гарматний турецький корабель, що вибрався на
берег i вибухнув. За цi перемоги й подвиги екiпаж корабля
“Азов” першим удостоïвся Георгiïвського прапора.
Цiкаво пiдкреслити, що в складi екiпажа цього корабля служили лейтенант
Нахимов, мiчман Корнiлов, гардемарина Iстомiн, що згодом стали
адмiралами й героями росiйського флоту
Наш народ i його Збройнi Сили пишаються героïчним минулим
своïх попередникiв, своïх далеких предкiв, дiдiв i батькiв
Вони пишаються тим, що в росiйськоï армiï й флотi зародилися
славнi традицiï стояти на смерть у боях за свою Батькiвщину,
дорожити честю свого полку, виручати один одного вiд ворога, оберiгати
вiд небезпеки командирiв
В основу бойових традицiй молодоï Червоноï Армiï лягли
подвиги росiйського народу по захисту священних рубежiв своєï
Батькiвщини до Великоï Жовтневоï соцiалiстичноï
революцiï. Однак у роки громадянськоï вiйни почали
зароджуватися новi традицiï i ïхня спрямованiсть, а це
пов'язане зi змiною будуючи, стала iнший. Багатьом поколiнням вiдомi
подвиги воïнiв Червоноï Армiï в роки громадянськоï
вiйни, вiдомi видатнi командири, на чиïх iменах виховало не одне
поколiння: це Чапаєв, Котовский, Блюхер, Фрунзе… Але
подальший розвиток бойовi традицiï, що зародилися в роки
громадянськоï вiйни, одержали в роки Великоï Вiтчизняноï
вiйни
Висока бойова активнiсть радянських воïнiв у єдностi з
ïхньою iдейною переконанiстю, безмежною любов'ю до своєï
Батькiвщини, вiрнiстю великому боргу й iншим морально-бойовим якостям
є основою героïзму. Головне, що передається вiд
поколiння до поколiння, — переконанiсть у правотi й непереможностi
iдей. Iдейна переконанiсть рiднить учасникiв штурму Зимового, солдатiв,
що водружали Прапор Перемоги над рейхстагом, i сьогоднiшнiх захисникiв
Батькiвщини
Найважливiшими бойовими традицiями фронтовикiв були: безмежна вiдданiсть
справi Ленiна, любов до своєï Вiтчизни, упевненiсть у
перемозi над ворогами Батькiвщини. У наших людей немає нiчого
дорожче, ближче й священнее Батькiвщини. “За таку Батькiвщину
будемо стояти на смерть, ” — говорили фронтовики. I стояли
до кiнця, iшли на нелюдськi борошна й умирали героями, як комунiст
генерал Д. М. Карбишев, комсомолець гвардiï молодший сержант Ю.
Смирнов, як багато хто iншi патрiоти
У запеклих боях у роки Великоï Вiтчизняноï вiйни радянський
воïн Олександр Матросiв закрив своïм тiлом амбразуру ворожого
дзоту, вiддав життя, щоб забезпечити виконання бойового завдання. У його
героïчному подвигу вiдбилося глибоке усвiдомлення ïм свого
вiйськового боргу перед Батькiвщиною, перед радянським народом,
полум'яний патрiотизм. Так само самовiддано дiяв, роблячи повiтряний
таран, безстрашний льотчик Микола Гастелло й багато iнших воïнiв-
патрiотiв. Ïхнi героïчнi вчинки стали прикладом для
наслiдування, надихали мiльйони захисникiв Вiтчизни на безприкладнi
подвиги в боях проти iноземних окупантiв. У цьому величезна сила
приклада героïзму радянських воïнiв. Великоï
Вiтчизняноï вiйни героïзм в армiï й на флотi став
масовим. Бойовi подвиги багатьох десяткiв тисяч радянських воïнiв у
битвах пiд Москвою, Ленiнградом i Сталiнградом, на Курськiй дузi, при
форсуваннi Днiпра, Вiсли й Одеру, при штурмi Берлiна й в iнших боях
свiдчення масового героïзму радянських людей в iм'я перемоги над
фашистськими загарбниками
Вiрнiсть присязi, вiйськовому боргу, масовий героïзм — цi
бойовi традицiï стали нормою поводження в боï. Чудовими
бойовими традицiями є також любов до своєï частини, до
свого корабля, до Бойового Прапора, до Вiйськово-морського прапора, до
зброï, вiйськове товариство, повага командира й захист його вбою.
Цi й iншi традицiï дуже важливi. Передаючись iз поколiння в
поколiння, бойовi традицiï множаться, розвиваються й живуть. Бойовi
традицiï, вiрнiсть ïм спонукували радянських воïнiв
зразково виконувати свiй священний обов'язок, чесно й сумлiнно служити
своєму народу, своïй Батькiвщинi
В 1712 роцi указом Петра 1 затвердженi штати й чисельнiсть команди
iнженерiв при артилерiйському полку. Iз цього перiоду в iнженерних
вiйськах стали зароджуватися бойовi традицiï такi як: безмежна
вiдданiсть Батькiвщинi, вiрнiсть вiйськовому боргу, самовiдданiсть,
масовий героïзм у боях, вiйськове товариство, високий
професiоналiзм i багато iншi
У ходi численних воєн, походiв, боïв iнженернi вiйська
виконували великий обсяг робiт по забезпеченню бойових дiй. Iсторiï
вiдомi факти спорудження польових змiцнень у Полтавському й
Бородiнському боях, створення бастiонноï й польовоï оборони
Севастополя в ходi Кримськоï вiйни 1853-1856 гг., форсування Дунаю
в росiйсько-турецьку вiйну 1877-1878 рокiв. При цьому, забезпечуючи
атаки, штурми, просування вiйськ, найчастiше вiйськовi iнженери
безпосередньо брали участь в оборонних i наступальних боях, проявляючи
мужнiсть i героïзм
За численнi подвиги iнженернi частини нагороджувалися певними
вiдмiнностями, у тому числi вручалися прапори, iкони, написи на головнi
убори, Георгiïвськi срiбнi сигнальнi рiжки
Так, пiсля росiйсько-японськоï вiйни ряд iнженерних батальйонiв i
рот були подарованi написами: “За Мукдени в 1905 роцi”,
“За Порт-Артур в 1904 роцi”, 1-й саперний батальйон, 1-й Схiдно-
Сибiрський батальйон одержали почеснi написи на головнi убори “За
вiдмiннiсть у вiйнi з Японiєю в 1904 i 1905 роках”.
На вiдмiну вiд iнших видiв i пологiв вiйськ iнженернi вiйська не тiльки
в перiод вiйни, але й у мирний час вирiшували завдання
загальнодержавного масштабу. У другiй половинi минулого сторiччя в
основному силами саперних батальйонiв були побудованi мiста-мiцностi
Росiï: Кронштадт (пiд керiвництвом вiйськового iнженера Джигканхсу)
, Брест-Литовск (А. Ден) , Керч (А. Нат) , ряд iнших. Ця, а також багато
iнших традицiй росiйських iнженерних вiйськ були успадкованi й у
пiсляреволюцiйний перiод
Створенi пiд час боротьби з об'єднаними силами iмперiалiзму й
внутрiшньоï контрреволюцiï, iнженернi вiйська вже в першi роки
свого iснування з успiхом вирiшили багато складних завдань забезпечення
бойових дiй молодий тодi Червоноï Армiï. У цi ж роки виросли
своï, новi iнженернi кадри
Гiдний внесок у перемогу над нiмецько-фашистськими вiйськами i
японськими мiлiтаристами внесли й iнженернi вiйська в роки Великоï
Вiтчизняноï вiйни. У ходi вiйни вони одержали подальше, ще бiльший
розвиток, виросли кiлькiсно, змiцнилися органiзацiйно й технiчно,
придбали величезний досвiд забезпечення бойових дiй у рiзних умовах
обстановки, показали зразки масового героïзму й мужностi при
виконаннi бойових завдань. Дотримуючись бойових традицiй, сапери при
виконаннi завдань проявляли творчу активнiсть i винахiдливiсть, мужнiсть
i вiдвагу
Серед факторiв, що обумовили досягнення перемоги у Великiй Вiтчизнянiй
вiйнi радянського народу i його Збройних Сил над фашистською Нiмеччиною
й iмперiалiстичною Японiєю, найважливiшим є радянський
патрiотизм. Разом з усiєю Червоною Армiєю особовий склад
iнженерних вiйськ виявив вiйськову доблесть, масовий героïзм, любов
до Батькiвщини, своєму народу. За бойовi подвиги на полях
Великоï Вiтчизняноï вiйни 642 воïна iнженерних вiйськ
визнанi гiдними звання Героя Радянського Союзу. Бойовi справи 266
саперiв i понтонерiв вiдзначенi орденом Слави всiх трьох ступенiв. Сотнi
тисяч воïнiв нагородженi орденами й медалями. Навiчно зарахованi в
списки iнженерних частин полеглi героï — рядовi й сержанти И.
К. Базилев, Ф. И. Безруков, В. П. Горячов, В. Б. Єфiмов, В. В.
Колосов, М. В. М'який, Г. Е. Попов, В. М. Счастнов, В. А. Сухов. Ореолом
немеркнучоï слави народного героя в нас i у всiм мiнi оточене iм'я
полум'яного сина радянського народу генерал-лейтенанта iнженерних вiйськ
Д. М. Карбишева, що загинув у боротьбi з нiмецько-фашистськими
загарбниками
Серед 642 воïнiв iнженерних вiйськ, вiдзначених звання Героя
Радянського Союзу, є люди рiзних вiкiв i звань, нацiональностей i
професiй. Не це чи приклад для наслiдування! У Великiй Вiтчизнянiй вiйнi
були значно збагаченi й збiльшенi героïчнi традицiï, що
зложилися в роки громадянськоï вiйни. Масовий героïзм, високу
органiзованiсть i бойову виучку демонстрували цiлi об'єднання,
з'єднання й частини. Показником цього є присвоєння
багатьом з них звання гвардiйських, почесних найменувань, а так само
нагородження орденами. 6 iнженерних бригад, 190 iнженерних, саперних i
понтонних батальйонiв, 5 окремих рот визнанi гiдними звання
гвардiйських. Усього за перiод вiйни було зроблено 773 нагородження
орденами iнженерних, саперних i понтонних частин i з'єднань,
багато хто з них визнанi гiдними почесних найменувань, а особливо
вирiзнилися одержали звання гвардiйських, неодноразово почеснi
найменування й були нагородженi орденами
Масовий героïзм радянських саперiв i понтонерiв у боях за
звiльнення Європейських краïн (Польщi, Чехословаччини,
Румунiï, Болгарiï, Угорщини й iн.) , а також допомога,
зроблена iнженерними частинами Червоноï Армiï населенню
звiльнених мiст i сiл цих краïн у розмiнуваннi територiï,
вiдновленнi зруйнованих мостiв i пiдприємств, — один iз
проявiв великоï iсторичноï визвольноï мiсiï
Радянських Збройних Сил
У пам'ятi народноï будуть вiчно жити подвиги патрiотiв Батькiвщини
й серед них саперiв, понтонерiв i iнших фахiвцiв iнженерних вiйськ,
подвиги цiлих частин i з'єднань. Славнi бойовi традицiï
назавжди залишаться великим духовним багатством i будуть служити справi
виховання людини великоï краïни Росiï
