Поняття, значення, правова регламентацiя й форми взаємодiï
Проведенi в Росiï демократичнi реформи докорiнно змiнили не тiлькиполiтичний i економiчний режим держави, але й сформованi суспiльнi
вiдносини, психологiю суспiльства в цiлому. Паралельно iз просуванням
держави й суспiльства по шляху реформ розвивається й нове
Росiйське законодавство. Однак, часом, обстановка в краïнi
мiняється настiльки стрiмко, що законодавство не встигає
оформити юридично виниклi суспiльнi вiдносини, розробити детально й
впровадити в практику механiзм ïхнього регулювання. Тому в нинiшнiм
росiйському законодавствi можна знайти досить велику кiлькiсть пробiлiв
— суспiльних вiдносин, що бiдують у правовiй регламентацiï,
питань, якi вже стоять на законодавчiй платформi, але вимагають
додатковоï розробки законодавцем. Як приклад можна привести
росiйський карний закон, окремi положення якого, наприклад, суперечать
Конституцiï Росiï, недостатня регламентацiя кримiнально
— процесуальним законом виробництва по кримiнальних справах у судi
присяжних
Така обстановка неминуче веде до посилення кримiногенноï обстановки
в краïнi, пiдвищенню рiвня злочинностi, укорiненню у свiдомостi
думки про можливiсть уникнути вiдповiдальностi за доконане
правопорушення. И.Кант у своïй роботi Вчення про державу й право
писав, що в правовiй державi (до побудови якого й прагне Росiя)
верховенство закону забезпечується достатком мудрих законiв
Рiзноманiття протиправних проявiв, складнiсть процесу ïхнього
виявлення й припинення припускає не тiльки повсюдне й безперервне
вдосконалювання законодавчоï бази, але й використання в боротьбi з
ними можливостей рiзних державних органiв, спецiальним призначенням яких
є здiйснення правоохоронноï дiяльностi. Сукупнiсть таких
органiв утворить правоохоронну систему, кожний з елементiв якоï, у
межах наданоï йому законом повноважень, органiзує свою
дiяльнiсть, спрямовану на змiцнення законностi й правопорядку, боротьбу
зi злочиннiстю, захист прав i свобод особи, прав i законних iнтересiв
пiдприємств, органiзацiй, установ i виконання iнших завдань,
обумовлених законодавством. Однак, у порiвняннi з величезною кiлькiстю
форм i способiв порушення закону, форми й методи боротьби з його
порушеннями не настiльки численнi й, як ми вже вiдзначали вище, строго
регламентованi законодавством. Тому функцiонування одного органа
правоохоронноï системи в строго обмеженi для нього законом межах,
часом не дозволяє одноосiбно виконувати покладенi на органи
завдання, а вимагає на рядi з використанням ïхнiх власних
резервiв, виконанням кожним з них своïх функцiй, також i здiйснення
ними спiльноï, погодженоï дiяльностi для успiшного рiшення
єдиних для правоохоронних органiв завдань. У цьому зв'язку
необхiдно особливо вiдзначити роль прокуратури Росiйськоï
Федерацiï, що, згiдно ст. 1 Закону Росiйськоï Федерацiï
Про прокуратуру Росiйськоï Федерацiï є єдиною
централiзованою системою органiв Росiï, що здiйснюють нагляд за
виконанням законiв на всiй ïï територiï, карне
переслiдування, вiдповiдно до наданого прокуратурi повноваженнями, а
також КООРДИНАЦIЮ дiяльностi правоохоронних органiв по боротьбi
спреступностью.
Сказане повною мiрою ставиться й до вiйськовоï прокуратури —
спецiалiзованому органу, що дiє в Росiйських Збройних Силах.
Будучи невiд'ємною частиною системи органiв прокуратури
Росiйськоï Федерацiï вiйськова прокуратура, виконуючи
завдання, покладенi на неï законом Про прокуратуру Росiйськоï
Федерацiï, направляє свою дiяльнiсть на змiцнення законностi
й правопорядку в Збройних Силах, охорону вiд усiляких зазiхань безпеки
Росiï, боєздатностi й боєздатностi ïï
Збройних Сил, прав, воль i законних iнтересiв вiйськовослужбовцiв,
вiйськових частин, установ, органiзацiй Збройних Сил, а також
вiйськовоï дисциплiни й установленого порядку несення
вiйськовоï служби. Необхiдно також вiдзначити, що термiн
спецiалiзований орган прийнятний у визначеннi вiйськовоï
прокуратури лише через специфiчнiсть сфери ïï дiяльностi й нi
в якiй мерi не благає ïï значення, а, навпаки, лише
пiдкреслює значимiсть виконуваних вiйськовою прокуратурою функцiй
У теперiшнiй роботi автор ставить завдання розв'язати проблему
взаємодiï органiв вiйськовоï прокуратури з iншими
правоохоронними органами й командуванням вiйськових частин, для чого, на
наш погляд, необхiдно, на пiдставi вивчених матерiалiв, розкрити поняття
термiна взаємодiя, його значення в роботi вiйськовоï
прокуратури, ступiнь правовоï регламентацiï, а також основнi
принципи й форми здiйснення з урахуванням особливостей функцiонування
Збройних Сил. Крiм того, для найбiльш повного висвiтлення даноï
теми представляється необхiдним також розглянути й дати коротку
характеристику суб'єктiв взаємодiï: вiйськового
прокурора, командування вiйськових частин i правоохоронних органiв. Тому
що взаємодiя виявляє собою складний, безперервний процес,
необходимимо розглянути його як окремо взяте явище для бiльше точного
вiдбиття сутностi останнього, а потiм, говорячи про конкретнi форми
взаємодiï, показати динамiку цього процесу
Поняття взаємодiï i його сутнiстьТермiн взаємодiя вiдсутнiй у законi, однак вiн широко
використовується й у теорiï й на практицi, оскiльки вдало
вiдбиває характер колективних зусиль рiзних правоохоронних органiв
при рiшеннi вартих перед ними завдань. Тому, розкриваючи дане поняття
необхiдно враховувати його значеннєве значення. У широкому змiстi
взаємодiя виступає як фiлософська категорiя, що
вiдбиває процеси впливу об'єктiв один на одного, ïхню
взаємну обумовленiсть i породження одним об'єктом iншого.
При цьому взаємодiя виступає як об'єктивна й
унiверсальна форма руху, розвитку, що визначає iснування й
структурну органiзацiю будь-якоï матерiальноï системи. Таке
визначення взаємодiï є всеосяжним i застосовно для
вiдбиття будь-яких процесiв i форм прояву свiдомостi. Тому для бiльше
ясного розумiння термiна взаємодiя стосовно до даноï теми,
звернемося до бiльше вузького й найбiльше часто вживаному, у
значеннєвому вiдношеннi, значенню, що по своïй сутностi
созвучнее з поняттям координацiя (вiд латинського з- спiльно, ordinatio-
упорядкування — взаємозв'язок, узгодження), тобто
взаємозалежна, погоджена дiяльнiсть, рiзних його суб'єктiв,
у цьому випадку — вiйськового прокурора з командуванням або
правоохоронними органами. Такий взаємозв'язок або взаємнi
дiï можливi при наявностi деяких умов. В — перших, у
взаємодiï повиннi брати участь як мiнiмум два суб'єкти.
Це означає, що кожний з учасникiв повинен ясно усвiдомлювати, що
вiн є суб'єктом взаємодiï й виконує
покладенi функцiï разом з iншим суб'єктом. Iз цього положення
випливає наступна умова — спiльнiсть цiлей i завдань для
всiх учасникiв взаємодiï. Роз'єднанiсть iз метою й
завданнями веде втратi змiсту взаємодiï, тому що в цьому
випадку кожний з учасникiв виконує iншi стосовно iншого, завдання
або досягає iнших цiлей, робить це самостiйно й отже нi про яку
взаємодiю в цьому випадку не може бути й мовлення. Говорячи про
єднiсть завдань i цiлей, необхiдно вiдзначити, що змiцнення
законностi й правопорядку, боротьба зi злочиннiстю — є
єдиними завданнями для всiх правоохоронних органiв. Виконання цих
завдань складається з ряду послiдовно розв'язуваних етапiв, бiльше
конкретизованих по своєму змiстi
Т же саме можна сказати й про цiлях, що досягаються в процесi
взаємодiï, якi ставлять перед собою вiйськовi прокурори. Пiд
цiлями розумiється стан або результат, яких у цей час ще нi, але
якi намiчено досягти, у тому числi й у процесi взаємодiï з
iншими правоохоронними органами або командуванням вiйськових частин.
Ступiнь досягнення поставлених цiлей при здiйсненнi взаємодiï
називають його ефективнiстю. Чим бiльше ступiнь мет, що досягаються, тим
бiльше ефективнiсть. Однак мети можуть бути неоднаковi й нерiвноцiннi. У
юридичнiй лiтературi вони пiдроздiляються по ступенi ïхньоï
важливостi на метi високого й бiльше низького рiвня
Вищий рiвень цiлей — це властиво завдання вiйськовоï
прокуратури, закрiпленi в ст.2 Положення про вiйськову прокуратуру.
Ïхнє досягнення означає, що повнiстю дотримуються права
й волi вiйськовослужбовцiв, вiйськових будiвельникiв, покликаних на
збори вiйськовозобов'язаних, членiв ïхнiх сiмей, цивiльного
персоналу Збройних Сил i iнших громадян, права й законнi iнтереси
вiйськових частин, установ, Вузов, пiдприємств i органiзацiй
Збройних Сил, що забезпечується охорона вiд усiляких зазiхань
безпеки Росiйськоï Федерацiï, боєздатностi й
боєздатностi ïï Збройних Сил, вiйськовоï дисциплiни
й уставного порядку несення вiйськовоï служби. Таким чином, цiль
взаємодiï вищого рiвня можна визначити як змiцнення
законностi й правопорядку. Кiнцевою метою всiєï дiяльностi
вiйськових прокурорiв є змiцнення законностi й правопорядку в
Збройних Силах Росiйськоï Федерацiï. Отже, вища мета
взаємодiï — це цiль всiєï багатогранноï
дiяльностi вiйськовоï прокуратури. Досягнення цiєï мети
також домагаються й iншi правоохороннi органи й органи вiйськового
керування
Вищий рiвень цiлей — це досягнення вищого рiвня ефективностi
взаємодiï, що означає повне виконання його мети —
точного виконання закону всiма особами. Це означає й створення
соцiальних i моральних умов, що виключають здiйснення протиправних дiянь
i антигромадських проявiв. Є через одночасне досягнення й високий
рiвень свiдомостi суб'єктiв, для яких точне виконання законiв
стає життєвою необхiднiстю. Однак, вища мета дiяльностi
вiйськовоï прокуратури, у тому числi й организуемого
взаємодiï в цей час розглядається як iдеальна, бажана.
Вона виступає етапом до якого прагне вiйськова прокуратура,
здiйснюючи взаємодiю. Тому на практицi вiйськовi прокуратури,
виходячи з наявних можливостей, ставлять бiльше реальнi цiлi: домогтися
зниження правопорушень, домогтися припинення росту правопорушень або
навiть призупинити ïхнiй рiст, маючи через у перспективi через
кiлька рокiв або навiть бiльше пiзнiй перiод часу, досягти вищоï
мети — точного виконання законiв всiма суб'єктами. Але такi
мети, тобто мети найближчого перiоду (звичайно мети року) для
вiйськовоï прокуратури виступають у якостi вищих. Теж можна сказати
й щодо завдань. Вiйськовi прокурори як би поступово, поетапно
домагаються досягнення вищих цiлей. Тому на кожному етапi
взаємодiï вища мета визначається з урахуванням
конкретноï обстановки. Точне ж виконання законiв всiма
суб'єктами в такому випадку може розглядатися як вища перспективна
мета. Вона може бути досягнута в перспективi шляхом досягнення цiлей
кожного конкретного перiоду. Назвемо ïх поточними метами
Цiлями взаємодiï бiльше низького рiвня можуть виступати:
- збiр вiдомостей про порушення закону. Є через збiр вiдомостей не
про всi порушення, а тiльки про тих, для усунення яких потрiбне
втручання вiйськового прокурора;
- виявлення порушень законiв, установлення обставин ïм сприятливих i осiб, що порушила закони;
- вживання заходiв по фактичному усуненню порушень законiв, причин
порушень i умов, ïм сприятливих i залученню до вiдповiдальностi
винних осiб. Передбачається своєчасне й повне виявлення й
усунення порушень законiв i сприятливих ïм умов;
- охорона прав i воль вiйськовослужбовцiв, вiйськових будiвельникiв i
iнших суб'єктiв, прав i законних iнтересiв вiйськових частин,
органiзацiй i установ; - попередження порушень законiв i пiдвищення
правових знань посадових осiб, вiйськовослужбовцiв, вiйськових
будiвельникiв i iнших громадян. Досягненню мети попередження порушень
законiв i пiдвищення правових знань посадових осiб у процесi
здiйснення взаємодiï, сприяє вся багатогранна
дiяльнiсть вiйськових прокурорiв
Третьою важливою умовою здiйснення взаємодiï є
погодженiсть дiй всiх його суб'єктiв у часi. Примiром, якщо
iнформацiя про правопорушення надходить вiд командування вiйськових
частин тодi, коли цi порушення вже виявленi iншими способами
(прокурорською перевiркою, надiйшов сигнал вiд iнших осiб i т.д.), те
таке взаємодiя чи навряд буде ефективним. Тому, кожний iз
суб'єктiв повинен чiтко розумiти вiдведену йому у
взаємодiï роль i вчасно включатися в дiяльнiсть iншого
суб'єкта. Зi сказаного вище може зложитися враження, що
взаємодiя — явище перiодичне й прибiгають до нього в мiру
необхiдностi. Однак це не так. Взаємодiя — це дуже складний,
динамiчний i безперервний процес. У мiсцi для того, щоб краще вивчити
яке — або явище або предмет, всебiчно зрозумiти його сутнiсть,
зручнiше розглянути його в статицi. Для кращого розумiння процесу
взаємодiï, на наш погляд, доцiльнiше розглянути його спочатку
як явище й, розкривши основнi його положення, розглянути динамiку цього
процесу. Тому, вертаючись до тимчасових параметрiв даного процесу,
необхiдно вiдзначити, що погодженiсть дiй у часi має на увазi
активнiсть всiх його суб'єктiв, а не тiльки його органiзатора.
Кожний iз суб'єктiв, усвiдомлюючи свою роль у цьому процесi й,
проявляючи розумну iнiцiативу, вчасно робить необхiднi дiï
Процес взаємодiï, як ми вже вiдзначали вище, процес складний,
багатогранний i безперервний. Вiн охоплює собою майже всi сфери
дiяльностi вiйськового прокурора, однак не завжди взаємодiï
придiляється належна увага. Будь-який вiйськовий прокурор так чи
iнакше взаємодiє й iз правоохоронними органами й з органами
вiйськового керування ,але як i будь-який iнший працiвник
вiйськовоï прокуратури, вiн може пiдтримувати особистi вiдносини iз
представниками вищезгаданих органiв. Такий взаємозв'язок не
є предметом розгляду даноï теми , однак, необхiдно вiдзначити
,що налагодження бiльше тiсних зв'язкiв мiж зазначеними суб'єктами
може надати значну допомогу в процесi ïхньоï
взаємодiï. Це аж нiяк не означає ,що при здiйсненнi
взаємодiï можливе внесення в службовi вiдносини духу
панiбратства, принципу ти — менi, я — тобi .Однак правильне
розумiння духу товариства, усвiдомлення виконання спiльноï справи,
взаимовиручка ( у правильному розумiннi цього слова ) можуть значно
пiдвищити ефективнiсть роботи всiх вищевказаних органiв, заощадити
дорогоцiнний час, яке можна з користю використовувати на iнших напрямках
дiяльностi вiйськового прокурора
Крiм перерахованих вище умов необхiдно враховувати ряд важливих вимог,
пропонованих до взаємодiï й отражающих сутнiсть складних у
цьому зв'язку вiдносин . Перелiчимо ïх :
В — перших, взаємодiя повинне будується на основi
строгого дотримання вимог законностi, тобто здiйснюватися вiдповiдно до
приписань законiв i пiдзаконних нормативних актiв, що регулюють як
спiльну дiяльнiсть, так i порядок функцiонування кожного органа
вотдельности.
В — других, воно не повинне приводити до злиття дiяльностi
органiв, тобто повинне здiйснюватися в умовах чiткого розмежування
компетенцiï взаємодiючих правоохоронних органiв. Необхiднiсть
такого розмежування обумовлена виконанням завдання забезпечення
об'єктивностi й обґрунтованостi проведених заходiв. Практика
показує, що злиття функцiй розглянутих органiв приводить до
серйозних порушень законностi. Виходячи iз цiєï вимоги,
працiвник прокуратури ( прокурор ) нi за яких умов не має права
брати участь в оперативно — пошукових заходах, проведених органами
дiзнання, або здiйснювати такi заходи самостiйно.
В — третiх, провiдну роль у взаємодiï органiв належить
прокуратурi ( працiвниковi прокуратури ). Саме прокуратура є
безпосереднiм органiзатором, координаторами керiвником спiльноï
дiяльностi органiв. Тiльки ïй законом надане право ухвалювати
рiшення щодо тiм, чи залучати до участi додатковi сили й засоби, i якщо
так, те на якому етапi й для рiшення яких конкретно мет
