Пiдручник народознавства (повiсть Iвана Нечуя-Левицького "Кайдашева сiм'я")
Все своє життя Iван Семенович Нечуй-Левицький "кров'ю i нервами" був зв'язаний з
простим народом: глибоко знав його життя, проймався його болями та думками, завжди
прагнув допомогти скривдженим. Письменник уважно "наглядав" за життям землякiв,
його спостережливе око вбирало всi барви - вiд трагiчно-чорних до
яскраво-комiчних. Тому такими рiзними були i його твори: сумнi i зворушливi
повiстi "Микола Джеря", "Бурлачка", "Двi московки", твори про життя
iнтелiгенцiï - "Хмари", "Над чорним морем", iсторична проза - романи "Князь
Єремiя Вишневецький" та "Гетьман Iван Виговський".
Серед них особливе мiсце посiдає неперевершена повiсть "Кайдашева сiм'я" - твiр,
не схожий на будь-який iнший нi в спадщинi самого автора, нi в усiй
украïнськiй лiтературi. "Жодна лiтература свiту не має такого правдивого,
дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо затьмареного тугою за кращим життям,
твору про трудяще село за умов капiта-лiзму, як "Кайдашева сiм'я" Нечуя", - писав
Максим Рильський.
Нечуй-Левицький - великий майстер художньоï прози, тонкий знавець народного
життя. Картини селянського побуту вiн вiдтворює з такою переконливою виразнiстю,
що "Кайдашеву сiм'ю" читаєш, наче гортаєш пiдручник з украïнського
народознавства. Перш за все, в цьому пересвiдчуєшся, коли ознайомлюєшся з образами
повiстi, такими колоритними, типово украïнськими. Письменник змальовує
ïх з великою любов'ю i гумором, бо, незважаючи на всi труднощi життя,
украïнський народ завжди виявляв оптимiзм, смiявся, сипав дотепами, глузував
з ворогiв. Гумор у повiстi виступає як споконвiчна риса народного характеру,
украïнського народного менталiтету. Недарма "Кайдашева сiм'я" є вершиною
гумористичного таланту митця.
Нечуй-Левицький вклав у характери своïх героïв тi риси народного
характеру, якi вважав притаманнiшими украïнцям. Ось перед нами Омелько Кайдаш
- чоловiк працьовитий, майстер, людина з багатим життєвим досвiдом, але якого
губить пристрасть до чарки. Автор в'ïдливо насмiхається з п'яного Кайдаша, що
стає враз сварливим, бо пияцтво завжди засуджувалося в украïнськiй родинi та
суспiльствi.
Маруся Кайдашиха має в характерi чимало вад: пихатiсть, манiрнiсть, безпiдставний
гонор. Але, висмiюючи ïх, письменник водночас висвiтлює в образi жiнки i
добрi риси, властивi украïнкам: охайнiсть, хист гарноï куховарки i
господинi. Украïнську впертiсть вклав автор в образ Карпа. Але саме за
неï та за рiшучiсть i непiдкупнiсть обирає громада Карпа десяцьким. Його
характер доповнюється рисами черствостi i грубуватостi, за якими криється
наполегливiсть i працелюбнiсть. Зате Лаврiн мав по-украïнськи лiричну вдачу i
м'яке серце, але чомусь саме пiсля розмови з ним Кайдаш зробив висновок: "Заженуть
мене синки швидко на пiч". I справдi, згодом Лаврiн з украïнською дбайливiстю
"загарбав хазяйство у своï руки".
Працьовитiсть i моторнiсть украïнських молодиць змальовує письменник у
образах невiсток - Мотрi та Мелашки. Але кожна з них має свою особисту вдачу, бо
походять вони з рiзних соцiальних прошаркiв. I цю деталь автор використовує, щоб
краще висвiтлити риси характе ру, якi з дитинства закладалися в них: самолюбива та
егоïстична Мотря протиставляється добрiй i лагiднiй Мелашцi.
Прочитавши повiсть, дуже не хочеться залишати ïï героïв, бо вiд
неï вiє такий подих любовi i тепла, що починаєш iз гордiстю вiдчувати свою
причетнiсть до великоï украïнськоï родини.
