Кайдашевi звички у сучасному шитi

Соцiально-побутова повiсть I. Нечуя-Левицького "Кайдашева сiм'я" - один iз кращих творiв украïнськоï лiтератури. У нiй письменник гостро висмiяв усе те огидне, що було породжено соцiальною дiйснiстю пореформеноï доби: обмеженiсть, егоïзм, жадобу до власностi. Письменник стверджує, що приватновласницька психологiя членiв Кайдашевоï родини призводить до повсякчасних сварок i чвар. Г. Нечуй-Левицький так правдиво i реалiстично зумiв зобразити зло вiд iндивiдуалiзму у середовищi приватних власникiв, ïх егоïстичну обмеженiсть, що всiм стало ясно, що потреба перебудови суспiльного ладу стала гострою i неминучою. Довiв, що доки iснуватиме приватна власнiсть на землю i природнi багатства, доти iснуватиме ворожнеча мiж людьми.
Минуло багато рокiв вiд дня створення повiстi. Минуло вже навiть понад столiття. Змiнювалися й суспiльно-полiтичнi формацiï. На змiну феодальному устрою прийшов капiталiстичний, потiм соцiалiстичний, який теж у свою чергу був змiнений. Змiнювалися не тiльки суспiльно-полiтичнi формацiï, але й психологiя людей. Проте егоïзм та iндивiдуалiзм, жадоба до наживи i жорстокiсть завжди засуджувались. Але, на жаль, виявилися настiльки стiйкими, живучими, що iснують i зараз. I у нашому життi живуть кайдашевi звички.
Кайдашi мали своïх прототипiв - сiм'ю Мазурiв iз села Семигори, яка "прославилася" постiйними бiйками та колотнечею. Сiм'я Кайдашiв внаслiдок боротьби i сутичок за власнiсть стають дрiб'язковими, жалюгiдними, жорстокими. Власне кажучи, ми бачимо розпад колишньоï патрiархальноï родини.
Голова сiм'ï - Омелько Кайдаш - добрий майстер-стельмах, працьовита й набожна людина - спивається. Мати - Маруся Кайдашиха, яка навчилася погорди у панiв, знущається зi своïх невiсток, а тi, у свою чергу, зневажають ïï, а Мотря - старша невiстка - навiть виколює свекрусi око. Сини Кайдашiв - Карпо й Лаврiн теж зневажають батькiв, а Карпо дозволяє собi кричати на батька, женеться за матiр'ю з дрючком селом. А причиною усьому, як завжди, стає брак грошей. Але ïх, здається, нiколи i нi в кого не буває забагато. Та рiч в iншому: люди, основним iнтересом яких стало тiльки те, хто у кого скiльки забрав землi, не здатнi на високi помисли. Не вмiють вони по-справжньому нi любити, нi прощати, не спроможнi вони сподiватися й вiрити.
А що, коли ми уважнiше придивимося до себе, до сучасних людей, якi оточують нас? Чи не побачимо ми в деяких з них теперiшнiх Кайдашiв? I, на жаль, можемо констатувати: так, вони є. Не одного чоловiка в наш час згубила пристрасть до горiлки - на що "хворiв" старий Кайдаш. Скiльки внаслiдок цього розпалося сiмей, скiльки злочинiв скоєно людьми у нетверезому станi? Скiльки прекрасних фахiвцiв, майстрiв своєï справи назавжди втратили можливiсть реалiзувати себе, стати корисними для суспiльства?
А грубiсть, черствiсть, неповага до батькiв теж дуже поширена "хвороба" i часто трапляється у нашому життi. Самотня старiсть, передчасна смерть батькiв на совiстi сучасних молодих Кайдашенкiв. А щодо лайки, грубостi, обмеженостi, безкультур'я, то таких випадкiв у наш час i не перелiчити.
Але нiде правди дiти: не завжди є iдеальними i батьки, якi iнколи зовсiм не хочуть зрозумiти своïх дiтей, не рахуються з ïхньою думкою, не можуть зрозумiти, що дiти вже виросли i прагнуть самостiйностi та поваги, як i будь-яка особистiсть. Через це i виникають сварки i непорозумiння у сучасних родинах. Iнколи конфлiкти на побутовому Aрунтi спричиняють злочини.
Отже, повiсть I. Нечуя-Левицького "Кайдашева сiм'я" має непересiчне значення: вона примушує людей замислитися над своïм життям, допомагає очистити нашi душi вiд скверни, егоïзму та жадоби, зрозумiти, що нашi сварки i бiйки смiшнi, бо найдорожче у сiм'ï - це мир, злагода i спокiй.