МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ Доба Лiтературного ярмарку (Микола Хвильовий Твори в п'ятьох томах ТОМ 1)

Уже в груднi 1928 року вийшла перша книга Лiтера турного ярмарку. Це
була справдi нова й оригiнальна по ява на лiтературно-журнальному
обрiï. Вабила очi багато кольорова обгортка, панно iз Сорочинського
ярмарку i каруселя роботи мистця Анатоля Петрицького. Подiбних видань
украïнська лiтература не мала нi до того, нi пiсля того, включно з
найновiшими часами. Кожна книжка мала iншого редактора-автора
iнтермедiй, що в дотепнiй формi в'язали рiзноманiтний матерiял в
єдине цiле. Через вступ нi слова, епiлоги, iнтермедiï,
листування, нiби обiжники Ярмаркому, жартiвливi диспути письменникiв при
активнiй участi Пiвника, Цигана, Оселедця, Зеленоï Кобили, Чорти ка
Зануди та iнших дiєвих персонажiв з украïнськоï мiто-
логiчно-побутовоï спадщини, широким струмом iшла критика сучасного
культурного i суспiльного життя, крити ка його недолiкiв i похвала
досягнень. Звiдси ж iншим струмом проривались новi теоретичнi роздуми
про суча сну лiтературу, ïï жанри, форми, стилi. Звiдси звучав
патос Великого вiдродження i похвала iдеï Великоï
Соборноï Радянськоï Украïни. Тут були скорбнi слова про
много- 77 страждальнi вiд шляхетського та боярського батога Гали чину й
Буковину. Не забуто й украïнське Закарпаття: Себто, ми також
маємо на увазi i пана Масарика. (Л. Я., книга перша, епiлог, стор.
239). Цим же шляхом дава лась вiдсiч ВУСППiвським критикам з журналу
Гарт i вульгаризаторам iз киïвськоï Лiтературноï газети.
Тут же висмiювалась пропагована ВУСППом iдея єдиного сти лю
пролетарськоï лiтератури монументального, критично го реалiзму, як
моментального непорозумiння, як без крилого натуралiзму. I одночасно
висувалась як прапор, як творчий орiєнтир, давня iдея Хвильового
нового стилю доби активного романтизму чи романтики вiтаïзму. У
пролозi до 9-оï книжки читаємо, що саме тепер чи тач
Лiтературного ярмарку є присутнiй при народженнi нового стилю, де
глибина думки поєднана iз витонченим словом, калямбур з
оригiнальнiстю, сльозина iз теплою пародiєю на саму себе i велика
та глибока радiсть iз тiєю журбою, що так прикрашує чоло
мислителя. Лiтература цього стилю пiдноситься на найвищi фiлософськi
висоти. Вона одухотворена вiчним i ненаситним прагненням ново го в
змiстi чарiвного i привабливого у формi. Вперше за всю нашу
многостраждальну iсторiю од поезiï безпосереднього чуття ми
переходимо до поезiï си стем, опрацьованих точнiстю
теоретичноï думки. Автор спiльно з читачем переконаний, що саме так
формується i творчо стверджується стиль активного-роман-
тизму (романтики вiтаïзму), який протистоïть офiцiйно-
панiвному монументальному реалiзму. Цей останнiй мо же лише збирати й
вiддзеркалювати сирий побутовий мате- рiял, окремi факти. Але це далеко
не те, чого вимагає вiд лiтератури наш час. Це лише мертвi окремi
побутовi фак ти. Живе ж тiльли комплексна система фактiв, втiлена в
поетичний образ, як невмирущий символ жадань, турбот, поразок i перемог
кляси та ïï епохи. Тому без сумнiву на змiну натуралiстичнiй
лiтературi, як мистецтву вiддзерка лення окремих фактiв, не зв'язаних
мiж собою, конче i швидко мусить прийти активний романтизм. Виросте вiн
iз 78 кривих руху так званих великих чисел, iз цiлого колектив ного
психологiчного комплексу людей епохи змагання за соцiялiзм…
Активний романтизм i тiльки вiн має i му сить вловити i передати в
образах засобами свого поетич ного майстерства оту покищо невловлену
музику мiльйо нiв. (Всi цитати взято з Л. Я., кн. 9, стор. 2-6). Я
навмисне процитував ряд думок з одного лише про логу до кн. 9-оï,
щоб цим ще раз пiдтвердити, що лiтера турна дискусiя, зокрема щодо стилю
доби, не припинила ся на початку 1928 року, що боï продовжувались,
що iдея М. Хвильового активного романтизму, поставлена до ди скусiï
ще 1925 року, в добу Лiтературного ярмарку 1929 року постала по-новому i
з глибшою аргументацiєю.