Рима

РИМА звукова єднiсть слiв. Як явише рима належить до звук,
повторiв, але виконує ряд функцiй, що органiзують поет. мову. До
основних належить архiтектонiчна. Р. один iз чинникiв обєднання
вiршiв у строфи (метрична), позначає межi вiрш, рядкiв у текстi i
цим бере участь у створеннi вiрш, ритму. Iснує багато параметрiв
Р. За розмiщенням у вiршовому рядку або пiврядку мiсцi: кiнцева,
внутрiшня, початкова. За розмiщенням у строфi: перехресна (авав…),
сумiжна (аавв…) i кiльцева (авва); iснують й iн. типи римування.
— За кiлькiстю слiв, що входять в римоване об'єднання
(парна, потрiйна i т.д.). вiрш з наскрiзним (переважно кiнцевим)
римуванням зветься монорим. Вiрш, у якому всi або переважна кiлькiсть
слiв римуються панторимом. — За граматичною ознакою: рима, що
обєднує слова, якi належать до однiєï i
тiєï ж частини мови називається одногрупною, а до
рiзних рiзногрупною. За типом клаузули. Поєднання однотипних
клаузул називається рiвноскладовою римою а рiзнотипних
нерiвноскладовою, усiченою. — За евфонiчними ознаками: точна Р.
(повна вiдповiднiсть клаузул), приблизна Р. (часткова подiбнiсть
клаузул), неточна (значна розбiжнiсть в клаузулах); бiдна Р.
(спiвзвучнiсть обмежується клаузулами), багата Р. (подiбнiсть
передна голосного, шо iменується опорним), i глибока Р. (окрiм
клаузул подiбнiсть розповсюджується на переднаголосну частину
слiв); асонансна Р. (збiг наголошеного голосного) i дисонансна Р.
(подiбнiсть в клаузулах, окрiм наголошеного голосного); проста Р.
(подiбнiсть слiв) i складена Р. (подiбнiсть слова i словосполучення);
вiдкрита Р. спiвзвучнiсть слiв, шо закiнчуються на голосний i закрита на
приголосний. Р., шо обєднує вiдкрив чоловiчi клаузули без
необхiдного опорного приголосного, називається недостатньою. Окрiм
цього, розрiзняють Р. омонiмiчну (спiвзвучнiсть омонiмiв), тавтологiчну,
шо використовує одне i те ж слово, каламбурну, що
основується на словесному каламбурi, i т.д. Борис /ваиюк