ПРОКЛIН, ПРОКЛЯТТЯ

ПРОКЛIН, ПРОКЛЯТТЯ мал фольклор жанр, функцiональнiсть та семантика
якого пов'язанi з побажанням бiди, нещастя, кари i навiть смертi людини,
тварини, рослини. Побутування проклять та ïх походження пов'язанi з
магiчною вiрою в силу слова. Щодо нього П. стоïть поряд з такими
мал. жанрами усноï нар. творчостi як божба, замовляння, клятва та
iн. П., як правило, є реакцiєю на ворожi дiï. Часто
воно складається з двох частин. У першiй частинi
констатується негативна дiя. а в другiй вiдповiдь на цю дiю.
Вiдповiдь -П. будується за аналогiєю негативноï
дiï, тобто переадресовусться. («Якщо ти не чув, то щоб ти так
чув. як пень/, «Якщо ти це бачив, то щоб ти завтра сонця не
побачив!». Якщо ти це говорив, то щоб ти занiмiв, як камiнь!). П.
може адресуватися стихiï (пiд час сiнокосiв люди проклинають бурю,
дошi: повiнь, котра завдала багато шкоди). П. може бути i
однокомпонентним (Грiм би тебе вбив!», «Гуга би тьи скила!,
Холера би тьи вхопила!, Шляг би тьи трафив!» у гуцулiв). П. можна
переадресувати (Най ти твоï кльитьби лишьи си в твоï пазусi!
або просто Собi в пазуху). Вважається, шо П. може справдитися
залежно вiд часу, в який його промовляють. Звiдси в гуцулiв вираз
«лихий чьис». Iнколи П. дуже тiсно пов'язується з божбою
Це вiдбувається в тих випадках, коли воно направляється на
самого себе («Щоб я до сходу сония не дожив, якщо … «,
Щоб мене грiм побив i блискавка спалила, якщо … i т. п.).
Найстрашнiшими i невiдворотними були П. з вуст матерi або батька.
Проклятi дiти в легендах перетворювалися па дерева, тварин тошо. В укр.
фольклорi iснують пiснi про дiвчину, шо перетворена в тополю через
прокляття. У гуцулiв вважалося грiхом клясти, а проклинати iменем Бога
страшним грiхом. П. фольклор, походження використовуються й у л-рi
(напр, у «Зачарованiй Деснi О.Довженка). Iгор Зварич