МIФОЛОГIЧНА) ШКОЛА

НЕОМIФОЛОПЧНА (РИТУАЛЬНО-МIФОЛОГIЧНА) ШКОЛА наук, напрямок, який на нов.
етапi наук, розвитку й принципово нов. порiвняно з мiфол. школою XIX ст.
методами вивчає значення мiфiв для культури назагал, фольклору та
л-ри зокрема. Становлення Н.ш. пов'язано з досягненнями англ.
антропологiчноï школи: Е.Б.Тайлора (1832-1917), а надто етнографа,
фольклориста та фiлолога Дж.Фрезера (1854-1941). В багатотомовiй працi
Золота гiлка (1890) вiн встановив зв'язок рiзних обрядiв (ритуалiв) з
утворенням мiфiв. В подальшому Н.ш. розвивалася в двох напрямках:
ритуальному (лiнiя Фрезера) та юнгiанському (лiнiя К.Юнга). Послi
довниця Фрезера в Англiï Д.Ветсон (Кембрiдж) в дослiдженнi Вiд
ритуалу до роману прагнула довести, шо легенда про Грааль лiт. запис
давн. ритуалу, i побудова багатьох романiв на цю тему вiдповiдає
давн. ритуалам поновлення життя у вавилонян, єгиптян, грекiв та
римлян. Психоана лiтична теорiя швайц. психолога i фiлософа К.Юнга
пояснювала передачу первинних мiфол. структур (архетипiв) з поколiння в
поколiння за допомогою колективного несвiдомого». Найповнiшу
розробку юнгiанська лiнiя отримала в книзi М.Бодкiн Архетипи в
поезiï (1934). Передставники кембрiджськоï школи прагнули
вiдшукати в суч. л-рi мiфол. центр, створений на основi королiвського
ритуалу, намагались звести л-ру до єдиного першоджерела. Першим
значним мiфокритиком США, котрий поєднав фрей- зерiвське та
юнгiанське, був У.Трой. В програмовiй статтi Мiф, метод та
майбутнє (1946) вiн стверджував значення мiфу як засобу вирiшення
заг. проблем особистостi та суч. худож. творчостi. Джерелами
вдосконалення мiфокрит. методологiï Трой вважав психоаналiз,
антропологiю та порiвн. релiгiю. Канадець Н.Фрай в статтi «Мiф та
лiтература» (1961) виразив розумiння мiфу як типу худож. оповiдання
та форму словесного мист-ва. Суч. л-ра, на його думку, швидше
народжується з давн. мiфологiï, нiж iз суч. емоцiйноï
необхiдностi. Мiфи, архетипи, за Н.Фраєм, живуть в л-рi протягом
всiєï ïï iсторiï. Фрай шукав вихiд за рамки
вузького мiфокрит. детермiнiзму. Теоретик франц. структуралiзму К.Левi-
Стросс прагнув подолати розрив мiж психол. та логiчним пiдходом до мiфу.
В схожостi давн. мiфiв Левi-Стросс вбачав пiдтвердження iдеï про
наяв нiсть стереотипноï логiки (моделi) свiдомостi. Вiн
засновує свiй метод вивчення мiфiв на стуктурнiй лiнгвiстицi,
пропонуючи аналiзувати ïх на семантико-лiнгв. рiвнi. Змiст кожного
мiфу при цьому визначається за допомогою найбiльш коротких речень
(структурних елементiв), якi потiм зєднують в пучки елементiв. Тою
чи iн. мiрою подiбнi до Н. ш. методи дослiдження використовували
В.Пропп, О.Фрейденберґ, М.Бахтiн, В.Топоров, .Меле тинський,
С.Аверiнцев та iн. В Украïнi iсторiю Н. ш. дослiджує
О.Козлов. Микола Нефьодов