Пуризм

ПУРИЗМ (франц. purisme вiд лат. purus чистий) свiдома протидiя
проникненню ло лiт. мови чужомов. запозичень, неологiзмiв, розмовних,
дiалектних, просторiчних та iн. ненормативних лексичних, фразеологiчних
та граматичних елементiв чи не першим проявом П. був аттiкiзм у давн-
грец. (11 ст. до н е.) i в лат. мовах (I ст. до н.е.) на противагу
азiанiзму. У нов. європ. мовах П. часто виступав як нац.
самозахист вiд навали галлiцизмiв проявiв гадломанiï виших cou.
верств. Так було в Нiмеччинi в поезiï доби бароко (сер. XVII ст.).
Замiсть лат. i франц. лексем вони запроваджували ст. призабутi слова i
мов. форм, створювали суто нiм. кованi слова» в тому числi й у
наук, термiнологiï. Такi слова вкорiнилися й функцiонують й дотепер
як паралельнi до iнтернац. термiнiв. У Росiï поч. XIX ст. теж
точилася боротьба проти гадломанiï та галлiцизмiв, шо вiдбилося
напр, у iнвективi Чаиького з «Диха через розум О .Грибоедова про
«смесь французкого с нижегородским у дворянському мовленнi. П .
надто пожвавлюється в крит. для нац. мови перiоди (пiд час
формування i становлення лiт. мови пiсля тривалого чужомов. панування,
посилення нац.-визвольних змагань тощо, коли свiдома частина народу
збагнула загрозу своïй iдентичностi через поступову втрату
рiдноï мови. Показовим є iсл. П. очищення мови вiд
варваризмiв: слiв з дан. та iн. чужозем. мов. (Iсландiя впродовж вiкiв з
1397, перебувала пiд дан. пануванням). Iсл. П., шо постав у л-рi
Просвiтництва XVIII ст. вельми радикальний. Це спричинялося геополiт.
чинниками: з од. боку острiвним розташуванням краïни; з iн.,
малочисленнiстю нашi, через що iснувала дуже вел. загроза
денацiоналiзацiï. Замiнювано не лише дан.. але й iнтернап. лексеми.
Новi поняття передаються шляхом переосмислення предковiчних слiв: iсл.
тупе/ дослiвно форма, образ У словянськiй культурно-лiтературнiй зонi
найсильнiшим був чес. П. кiн. XVIII — 1-оï пол. XIX ст.
Склалася така ситуацiя, що чес. мова пiд тиском насильницькоï
германiзацiï, шо тодi провадилася у Габсбурзькiй iмперiï,
майже не вживалася мiським населенням, перетворилася на мову селюкiв.
Отож у ситуацiï слов'янського вiдродження перед будитєлями
постала нагальна потреба «воскресiння» чес. лiт. мови.
Найбiльше причинився до цього Й.Юнгман (1773-1847) спершу перекладацтвом
('Слово о полку Iгоревiм, Втрачений рай» Дж.Мiльтона, пастораль
Й.В.ґьоте Терман i Доротея»), бо брак розробленоï чес. лiт.
лексики спонукав до словотворення. Вiдтак вiн теор. виклав своï
погляди в статтi Про чеську мову. Найвагомiшим для час. П. став Юнгманiв
Чесько-нiмецький словник (1834-1839). Викорiнюючи германiзми (значною
мiрою також iн. варваризми), Юнгман замiнював ïх: 1) дiалектизмами,
sklepeni пiдвал, znaiti значити, вiдзначати; 2) призабутими словами, шо
сприймалися за Юнгманових часiв як архаïзми-.сИогу, kopot, latka
тканина, речовина: tuar форма. 3) куванням нов. слiв: obliba любов,
ozuene луна, ulohu кеба, хист, zapуr заперечення: 4) запозиченнями з
найрозвиненiших на той час слов'ян. мов з вiдповiдною чес. огласовкою:
hlahol рос. глагол, priroda < природа: yzduch рос. воздух; ohon поль.
ogon (хвiст), uuaha Поль. uuoga. ueda (наука) поль. wiedza (знання,
наука). Разом iз германiзмами було вилучено багато спiльних для
бiльшостi европ. мов лексем i запроваджено, напр., hudba музика diuadlo
театр, ueselohra комедiя, skladba композицiя або синтаксис, skladatel
композитор). У 1920-30 рр. пiсля створення Чехословацькоï
республiки здобула поширення фальшива концепцiя iснування єдиного
чехословац. народу й вiдтак єдиноï мови, шо вiдбивало полiт,
прагнення чес. шовiнiстiв. Вислïлом було захаращення словац. мови
чехiзмами не лише в адмiнiстративно-правничiй i новiтньо-технiчнiй, але
також й у побутовiй сферi. Це спричинило гострий спротив постав словац.
П.. що захистив словац. мову. Подiбна, але значно гострiша ситуацiя
iснувала в СССР: настiйливе ‘добровiльно-примусове' наближення
пай. мов до панiвноï рос. мови. Що ж до сх. слов'ян бiлор. та укр.
мов. то тут провалилася майже вiдверта полiтика розчинення ïх в
рос. мовi, зокрема шляхом викорiнення суто укр. слiв та замiни рос.
лексемами або кальками (сумнозвiснi росiйсько-росiйськi' перекладнi
словники). Пуристичнi спроби протистати цьому процесовi припинялися та
каралися як прояв буржуазного нацiоналiзму. Позитивним у П, є
уболiвання за чистоту рiдноï мови, намагання залучити до
вiдтворення лiт. норми лексичнi, словотвiрнi, морфологiчнi та
синтаксичнi багатства рiдноï заг-нар. мови. Помiрний П. є
важливою рушiйною силою становлення та вдосконалення лiт. мови.
Натомiсть надмiрний П. призводить до порушення взаємодiï
лексичноï та словотвiрноï систем рiдноï мови з iнтернац.
тенденцiями та закономiрностями мовотворення, субєктивного
навязування мовi штучно створених елементiв узамiн сприйнятих i вже
усталених у нiй чужомов. (передусiм iнтернац.). Такими, вочевидь, були
пропозицiï О.Шишкова та його прихильникiв, шо вели активну боротьбу
iз запозиченими словами, вилучити з рос. мови слова, що вже стали
ïï здобутком i замiнити ïх штучно створеними, напр,
путевик замiсть маршрут. звездачество замiсть астрономия, лечезнание
замiсть медицина, ходирня замiсть тротуар, себятник замiсть эгоист. Теж
можна сказати про укр. П. доби «украïнiзацiï» у 20-
30 рр. XX ст. (спроби запровадження укр. термiноназв замiсть
iнтернаиiоналiзмiв, напр., стiжок замiсть конус, сторч замiсть
перпендикуляр, ?кмтьникарня замiсть кабельна фабрика). Пуристичнi
тенденцiï є поширеними i на суч. етапi функцiонування укр.
мови (хоча б прагпення замiнити чужомов. процент, фотографiя, газета,
аеропорт, власне укр. лексемами вiдсоток, свiтлина, часопис, летовише. М
ар'ян Скаб, Анатолiй Волков