Мiстерiя

МIСТЕРIЯ один з найпоширенiших жаирж сер-вiч. драматургiï. М.
прийшла на змiну лп ур ги iн в дран i на зламi XII та ХШ ст. i стала
етапом у процесi севулщмватГ драматургiï, тому що М. синтетична за
своєю природою i поєднує рiзнi жанри рел. дiйство,
нар. аиешют, ф арс та iн., вгiерше використала живописнi декорацiï
(з умовним, але ретельним зображенням пекла та раю ), поєднала
драм, дiйство зi спiвом i танцями й була розрахована на широкi нар.
маси. М. домiнувала впродовж ХIУ-ХУI ст. у драматургiï Iталiï,
Iспанiï. Англiï, Швейцарiï, Нiдерландiв, але особл иво
розвинулася у Францiï. Вистави вiдбувалися в громадських мiсцях, на
вулицях i майданах мiст i вел. селиш пiл час церк. свят, ярмаркiв
виконувалися майже цiлком най. мовою, а не латиною. М. органiзовувалися
мiською владою (мунiципалiтетом) та ремiсничими цехами, якi були
спiльними постановниками, цензорами та виконавцями дiйства. Це зумовило
внесення в бiбл. канон, текст життєвого реалiзму, ‘грубу
вiдвертiсть нар. пристрастей', вiльностi суджень майдану»
(О.Пушкiн), введення комiч. нар. персонажiв у комешй.-побуговi
iнтермедiï, якi входили до складу М. Постiйних театр, будiвель для
виставляння пєси не було, в мiстi споруджувалися тимчасовi рухомi
й нерухомi майданчики (альтанки, кiлькiсть яких доходила до 20),
використовувалися умовнi симультанга декорацiï, рiзноманiтнi сцен,
ефекти вознесiння святих, катування мученикiв, пожежi та iн. (зображення
сер-вiч. М. та убрань ï ï учасникiв зустрiчаємо в романi
Ф.Рабпе, гаргантюа i Панiагрюель (кн.4, гп. ХШ)). З кiн. XIV ст. постали
напiвпрофесiйнi братства, якi виставляли М. Вирiзнялося Братство
страстей Господнiх', яке iснувало з 70 х рр. XIV ст. i 1402 мало
монопольне право на постановку М. у Парижi, а 1548 обладнало для
цiєï мети одну з перших театр, будiвель Бургундський готель.
Тематика М. була трад. для клерикальноï лрами iнсценiзацiя та
драматизацiя рел. сюжетiв. Ним вона генетично близька М. Iсiди та
Осiрiса (гипет). Таммуза (Вавiлон), Вакха та Аттiса (Рим),
єлевсинським, орфiчним i самофрактським М. (Грецiя),
конфуïлаянськiй, буддiйськiй та коранiчнiй вузькоклерикальнiй л-рi,
лiтургiйнiй драмi, л i н i ю , комегвас де сантос i ауго сак рам ен т ап
ь (Iспанiя), вiзант. церк. драмi, юаньськiй драмi ХШ- XIV ст. (Китай),
флорентiйськiй священнiй виставi (Iталiя), фастнахтшшiпю (Швейцарiя,
Нiмеччина) та iн.- Першi М. були обробками оповiдей про життя Iсуса
Христа (Воскресiння ХП ст. Англiя). Пiзнiше вони ввiбрали й iн. бiбл.
тематику й роздiлилися на три основнi групи (вiдповiдно до структури Св.
письма): найпоширенiша новозавiтна, менш поширенi ст-завiтна i
апостольська. Найчастiше М. створювалося безiментми автор, колективами
чи шляхом пристосування ст. пєс до потреб i можливостей мiста, чи
шляхом складання нов., оригiнальних у циклiчнiй' мiстерiï, якi
з'явилися з 1450. Цi п'єси виставлялися протягся* кiлькох днiв, а
iнодi тижнiв, мали величезнi розмiри (Мiстерiя Старого Завiту складалася
з 40 пєс, 49.200 вiршiв, 250 акторiв, йшла кiлька тижнiв). Лише
деякi М. мали одного автора. Одним iз кайгалановитiших творив М. був
Арнуль Гребан (Францiя, Мiстерiя страстей Господнiх', 1450
34.574 вiршiв, 393 актори, йшла 4 днi; Мiстерiя дiянь апостолiв, П пси.
XV ст. 62.000 вiршiв, 494 актори, йшла 9 днiв). Крiм нього були
вiдомi Жан Мiтель та Пєр Гренгор (Францiя), Кр. Гансен
(Данiя), лицар Хiллан (Меллершталт), Хiль Вiсенте (Португалiя). М.
вiдрiзнялася не стiльки використаним матерiалом, авторами,
постановками у рiзних мiстах, скiльки тими чи iн. акцентами й
нюансами, важливими для автора. Так, для швайц. М. була характерна
широчiнь охоплених подiй, екстенсивнiсть дiï, натяки та
висловлювання з актуальних питань релiгiï та полiтики, а не
глибина внутр. мотивування. В М. Гребана, на вiдмiну вiд iн. було
мало чисто бутафорських мiсць. Актор придiляє увагу розкриттю
характерiв (особливо вдалi образи Христа, дiви М арiï, царя
Iрода), душевним переживашям героïв (переживання Iуди пiсля
зради, причому розлад в його душi зображений як дiалог з Розпукою).
Мiшель захоплювався побутовими сценами, не позбавленими гумору
(епiзод спокуси Iсуса Христа Марiєю Магдалиною). Вiдмiннiсть
франц. вiд iн. нац. драм полягала в тому, шо в нiй у сер. XV ст.
зявилися М. нов. характеру свiтськi, в яких оброблялися ант. сюжети
(Ж Мiле Мiстерiя про зруйнування Троï. 1452) або подiï
нац. iсторiï (Мiстерiя про святого Людовжа, 1470; Мiстерiя про
облогу Орлеану». 1483, шо була поставлена невдовзi пiсля
перемоги пiд Орлеаном (1429) i в якiй була виведено Жанну дАрк). У
Великiй Британiï подiбнi М. зявилися значно пiзнiше. В XVI сг.
М. була заборонена в деяких європ краïнах за профанацiю
Св. письма. Але це не кiнеиь М ., в цьому причини занепаду
мiстерiального жанру. Розвиток у М. свiтського начала, посилення
реалiст, та комедiйних первнiв, поява сатир, замальовок та образiв
спричинило те, шо в XVI XVII ст. М. майже зникла, але дала поштовх
до розвитку iн. жанрiв сер-вiч. театру ф а р с у , сотi (Ф ран ц iя,
П ортугалiя), клухта (Нiдерланди), моралiте (Англiя, Францiя),
шкiльноï л рам в (Швецiя, словян, краïни), верт еп у
(Украïна), топки (Польша), батлейки (Бiлорусь). У XVII ст. М.
продовжує iснувати в деяких словян, краïнах чи то в
рамках шкiльноï драми (Словенiя, Польша, Украïна,
Бiлорусь, Росiя), чи то як один iз самостiйних жанрiв (Польша
совiжальська л-ра та л-ра рибалтiв). А в Болгарiï М. тiсно
переплелася з дамаскннами. У ХIХ Х Х ст. у рiзних краïнах вропи
з тiєï чи iн. нагоди виставляли М. (М iстерiя страстей Г
осп од н iх» в О берам м ергау у Нiмеччинi i перiодично перед
собором Нотр-Дам в Парижi, М iстерiя тiла Господнього» у лльчi
в Iспанiï, йоркський i честерсышй цикли М. у Великiй
Британiï). У 2-й пол. XX сг. М. i мiстерiальнi вистави в деяких
краïнах почали наповнюватися рел. фанатизм ом i проходили з
добровiльними христовими муками аж до розпяття (Фiлiппiни). У XIX-XX
ст. спорадично в тих чи iн. нац. л- рах зявляються тв., якi
використовують форму С{>- вiч. жанру аб о його назву з тiєю
чи iн. метою (В.Кюхельбекер Iжорський, Е.Золя Вiолен, П анас Мирний
Спокуса» (1901), П.Клодель Обмiн, В.Маяковський Мiстерiя-буф,
поль. драматург Е.Зегдалович Н iч святого Iоан а вангелiста.
Т.Шевченко назвав М. свою поему Великий льох», К.Гамсун психол.
р о м а н «М iстерiï» (1892)). Франц. поет Ш.Пегi
написав поеми Мiстерiя про милосердя Жанни дАрк» (1910) i Вступ
до мiстерiï п ро другу чесноту (1911). Мiсгерiальний характер
мали новацiï рос. театру 1920-х рр. Андрiм Б лкзию н