Еклога

ЕКЛОГА (грец. ekloge «вiдбiр») основний лiр. жанр пасторальноï л-ри, в основi якого протиставлення морально чистого сiльського iснування повному вад мiському життю. Це вiдрiзняє Е. вiд близькоï ïй за жанр, пафосом, але бiльш описовоï за характером та бiльш широкоï за тематичним дiапазоном iдилiï, якiй ця антитеза не властива. Звичайнi форми iснування Е. дiалогiчна та розповiдна. Е. не повязана з певним вiрш, розмiром, хоча давн- греи. Е. писалась гекзаметром. Спочатку Е. називали як окр. вiрш, шо входить до поет, збiрки буколiчного змiсту, так i зб. в цiлому (таку назву мали «Буколiки рим. поета I ст. до н.е. Вергiлiя, який ввiв в європ. л-ру буколiчну тему). Iст. доля Е. нерозривно повязана з долею пасторальноï л-ри. Найактивнiший перiод звернення до цiєï жанр, форми припадає на XV- XVII ст. Вона стає одним з провiдних жанрiв в л- рi бароко, i пiсля деякого зацiкавлення нею в сентименталiстiв Е. на поч. XIX ст. перестає бути продуктивною формою, хоч на вiлмiну вiд власне пасторалi, що поступово перетворилась в жанр салонноï поезiï i втратила внаслiдок цього свою жанр, природнiсть, Е. не вичерпала ше свого потенцiалу i може вiдродитись в новому, вже мутантовому виглядi. В зх- європ. поезiï Е. представлена iменами грека Феодула (IX ст.), iталiйцiв: Данте Алiгiєрi (ХШ-ХIУ ст.). Ф.Петрарки (XIV ст ), М.Боярдо (XV ст.)., Дж.Марiно (Х/I-Х/II ст.), Дж.Претi (XVII ст.)-, португальцiв: Л.Камоенса (XVI ст.), Ф.Р.Лобо (ХУI-ХУП ст.); iспанцiв: Д.Перейри (ХУI-ХIЛI ст ), Х.Круса (XVII ст.); англiйцiв: Е.Спенсера (XVI ст,), Б.Джонсона (ХУI-ХУII ст,), В.Колiнза (XVIII ст.); французiв: П.Ронсара (XVI ст.), Ж. де Лафонтена (XVII ст.); нiдерландцiв: Й.Брунхейзена (XVI!-XVI!! ст.), С.Костера (XVII ст.). В слов'ян, поезiï до Е. звертались I.Бунiч (Далмацiя, XVII ст.), Я.Голлий (Чехiя, XVШ-XIX ст.), Ю.Словацький (Польща, XIX ст.) та iн. Рос. Е. представлена iменами О.Сумарокова, Г.Державiна, (.Богдановича, О.Жемчужнiкова та iн. Для укр. поезiï Е. не була характерною. Зустрiчаються Е. в поезiï iн. регiонiв (напр., бразильськi поети Т.Гонзаго ХУIII-ХIХ ст., К.Коста XVII ст., вєтнамський поет XVIII ст. Нго Тхi Ик та iн.). Е. здатна до схрещування з iн., як типол. подiбними до неï, так i протилежними за цiльовою настановою жанрами. Напр., в Деревне О.Пушкiна поєднуються за принципом опозицiï еклоговий та викривальний мотиви. Е. легко набуває найрiзноманiтнiших жанр, та тематичних вiдтiнкiв (напр., мiфол. Е. iтал. поета XV ст. Л. де Медiчi, дидактичнi Еклоги (1605) Лобо). Борис Iванюк