Дiатриба

ДIАТРИБА (грец diatribe розмова, фiлос. бесiда, повчання) основний жанр
кiнiчноï л-ри, як правило невел. морально-фiлос. проповiдь, що
характеризується простотою й дотепнiстю, образним та жвавим
викладом кiнiчних iдей i розрахована на рiвень сприйняття широких мас.
Генетично Д. пов'язана з усною дiалогiчною традицiєю,
започаткованою Сократом (М.Бахтiн називає Л. одним з продуктiв
розпаду сократ ичного дiалогу) i пiдхопленою фiлософами-кiнiками
Антiсфеном, Дiогеном та iн. Щоправда, дiалог набуває в Д. явно
риторичного забарвлення: часом Д. розгортається як диспут з уявним
суперником, що по сутi служить тiльки приводом для висловлення кiнiчних
поглядiв на проблеми життя i смертi, багатства й бiдностi, релiгiï
та доброчинностi тошо. Остаточно Д. сформувалася в творчостi Бiона
Борисфенiта (III ст. до н.е.), який активно використовує
жартiвливi неологiзми, фольклор, мотиви, лайливi вирази i часто
пародiює тв. серйозноï л-ри. Як жанр, шо порушує всi
можливi клас, норми, Д., поряд з М енiпповою сатирою, досягає
найбiльш органiчного вираження кiнiчного свiтогляду, в межах якого крит.
переосмислюються трал, культ, цiнностi. Цiлком закономiрно, шо разом з
iдеями кiнiчноï фiлософiï Д. була запозичена рим.
стоïками та близькими до стоïцизму письменниками (ґорацiй.
Сенека, Ювенал, Епiктет, Максим «Гiрський та iн.). Одночасно, саме
Д. вiдiграла роль лiт. основи в процесi формування христ. проповiдi.
Олександр Бойченко