Арiостизм
АРIОСТИЗМ (вiд прiзвиша iтал. поета Арiосто) окр. випадок впливу: жанр.- стильова тенденцiя в європ л-рi. Сутнiсть А. синтезування в жанрi поеми найрiзноманiтнiших жанр.-стил. складникiв: багато насиченоï фабули героïчно- пригодницького характеру (при тому окр. фабульнi епiзоди можуть бути рiзноï генези), фантастики. гротеску, лiризму, вишуканого стилю, досконалоï легкоï вiрш, технiки. Жанр.- стильовою домiнантою с iронiя. Комплекс цих диференцiйних ознак у сукупнiй єдностi визначає структурну жанр,- стильову цiлокупнiсть т.зв. арiостiвську поему. З компаративiстичного погляду А. є надто показовим феноменом. Вiн органiчно продовжує попередню мiжетнiчну традицiю. Воднораз це гостро новаторське явише, яке в свою чергу започаткувало нову традицiю. Протягом кiлькох столiть у зх- європ. л-рах трад. розроблялися запозиченi з Каролiнгського епосу сюжети i образи, в дусi кельт, сюжетiв про лицарiв Круглого столу (Артурiаиа). Зокрема в Iталiï в XII- XIII ст. побутували виконуванi професiйними катасторiями (спiвиями-сказителями) нар. поеми на традицiйнi сюжети та образи Каролiнгського циклу «Орландо та Iспанiя «. В XIV ст. про Орландо та iн. героïв Каролiнгського циклу спiвали жонглери. 1478-82 Л.Пульчi видав у Флоренцiï поему Моргайте про пригоди лицаря Орландо та його зброєносця. Автор сполучив рiзнi, оксюморичнi» етил, складники: романтику та патетику нар. поем кантасторiïв з буфонадою та пiдкресленою iронiєю. Подальша iсторiя переробок трад. сюжету та образу Орландо пов'язана з т.зв. феррарськими поемами. 1486 поет з Феррари М.Боярдо в поемi Закоханий Орландо перетворив архаïчних героïв Каролiнгського циклу на галантних лицарiв, увiв багато фант, мотивiв. Поема не мала єдиного сюжетного стрижня, складалася з окр, пригодницьких епiзодiв. Започаткована Пульчi та продовжена Боярдо жанр.-стилiст, тенденцiя досягає найвищого розвитку в поемi феррарського поета Л.Арiосто (1474-1533) Несамовитий Орландо, над яким автор працював упродовж двадцяти пяти рокiв. Три основнi епiзоди, серед них вражаючий епiзод божевiлля Орландо, супроводжуються безлiччю малих. Виклад сполучає героïку з iронiчнiстю. Мов. стиль i вiршування вiдзначаються легкiстю, вишуканiстю, дотепнiстю, милозвуччям. Третiй славетний поет Феррари Т.Тассо (1544-
99) в поемi про звiльнення русалима вiйськами хрестоносцiв Г отфреда
Бульонського ‘Звiльнений русалим (1574-80) поєднав
вимоги арiстотелiвськоï поетики з вiльним стилем А. й з
мотивами, переважно любовними, шо були запозиченi з Несамовитого
Орландо. В Роздумах про поетичне мистецтво>' (1565-69) i в
Роздумах про героïчне мистецтво (1594) Тассо виклав теор.
засновки поєднання жанру героïчноï поеми з стилем
А. А. мав сильний i рiзнобiчний вплив передовсiм на л ру бароко та
романтизму. Очевиднi ознаки А. в бурлескних поемах обох рiзновидiв:
iроï- комiчноï поеми (Орлеанська дiва» Вольтера) й
поеми-травестiï( «Енеïда 1.Котляревського). З iн.
боку А. мав велику вагу при формуваннi романт- iронiчноï поеми
та роману в вiршах. Тут вiльно поєднувалися епiч., лiр.,
дiалогiчнi складники: важливi предмети викладалися в легкому,
сповненому iронiï та гумору стилi ( ‘Паломництво Чайлд
Гарольда», «Дон Жуан Лж.Н.ґ.Байрона. Беньовський
Ю.Словацького). Дух А. очевидний й у поемi-казцi О.Пушкiна Руслан i
Людмила «. Анатолiй Волков
