Жанрологiя

ЖАНРОЛОГIЯ. або генологiя (Поль ван Тiгем) роздiл поетики, обєктом дослiдження якого є жанр.-родова змiстовнiсть словесного мист-ва. Оскiльки жанр i рiд були i залишаються одними з основних поетологiчних категорiй фольклору та л-ри, Ж. має довгу та плiдну iсторiю. ïï визначальним чинником є еволюцiя жанр - родового мислення, але позаяк Ж. розвивається в заг. контекстi фiлол. думки, не можна не враховувати такий чинник, як змiна наук парадигм та методологiчних настанов. В iсторiï європ. лiт-знавчоï Ж. можна розрiзнити два перiоди. В першому, який був започаткований Арiстотелем («Поетика») i представлений Iоанном Гарландським. Г.Гегелем. В.Бєлiнським та iн., повноваження Ж. обмежувалися створенням або удосконаленням, жанр.-родовоï класифiкацiï, шо була обов язковим складником нормативноï чи описовоï поетики, це пояснюється унормованою змiстовнiстю роду та жаi iру як таких i усталенiстю мiжжанр. та мiжродових вiдносин. У зв'язку iз змiною дедуктивно- рацiоналiстичного принципу наук, мислення, початок якоï позначається кiн. XVIII ст.. а отже, й усвiдомленням iст. вiдносностi змiсту поетологiчних категорiй, зокрема, лiт. жанру, виду та роду, класифiкацiйнi обов'язки Ж. послаблюються i стають приналежнiстю т.зв. шкiльноï поетики. Починається другий перiод розвитку Ж. Методи дiахронiчного дослiдження основного обєкта Ж. розроблялися Ф.Брюнетьєром, який зробив спробу використати дарвiнiстськi iдеï для вивчення лiт. процесу («Еволюцiя жанрiв в iсторiï лiтератури., 1890), О.Веселовським. який в «Iсторичнiй поетицi» (1898) висвiтлює праiсторiю лiт. родiв та жанр, форм i доводить ïх виникнення з первiсного синкретизму мист-ва, О.Фрейденберг, яка зосередилася в своïй «Поетицi сюжету та жанру» (1936) на семантичному аспектi генези жанрологiчного обєкта та iн. Виняткове значення для розвитку Ж. мала «Естетика як наука про вираз i як загальна лiнгвiстика» Б.Кроче (1902). В нiй не лише зазнає нищiвноï критики град. жанр -родова диференцiацiя, яка, на думку iтал. фiлософа та лiт-знавця. нiколи не була спроможною вiдповiдати iст. мiнливiй лiт. практицi, але взагалi заперечується сенс жанру та лiт. роду як понять- ‘привидiв', шо не мають реального обгрунтування. Ця праця, завдяки притаманному ïй нiгiлiстичному пафосу, спровокувала нов. iнтерес до «вiчних жанрологiчних проблем, насамперед, до проблеми систематизацiï лiт. родiв, видiв та жанрiв, яка набуває подальшоï актуальностi; це зумовлено процесом постiйного схрешення жанр, форм, ïх тяжiння до синтезу. Крiм цiєï, до найважливiших проблем Ж. належать проблеми системного звязку категорiй лiт. роду, виду та жанру з iн. категорiями та поняттями генетичноï, структурноï та рецептивноï поетики. Визрiла необхiднiсть створення окр. галузi Ж. компаративiстичноï, спрямованоï на порiвн.-типол. дослiдження жанрiв рiзних най. л-р та фольклору. Потребують обговорення термiнологiчнi проблеми Ж. Концептуальний внесок у теор. iсторiю лiт. родiв, видiв та жанрiв XX ст. повязаний з iменами С.Аверiнцева, М.Бахтiна, В.Кайзера, Ю.Кляйнера, Н.Копистянськоï. Д./Iiхачова, С.Скварчиньськоï, Ю.Тшинадловського, Ю.Тинянова. Р.Веллека та А.Воррена, Е.Хiрта, Е.Штайгера та iн. Борис Iванюк