Жанрологiя

ЖАНРОЛОГIЯ. або генологiя (Поль ван Тiгем) роздiл поетики, обєктом
дослiдження якого є жанр.-родова змiстовнiсть словесного мист-ва.
Оскiльки жанр i рiд були i залишаються одними з основних поетологiчних
категорiй фольклору та л-ри, Ж. має довгу та плiдну iсторiю.
ïï визначальним чинником є еволюцiя жанр - родового
мислення, але позаяк Ж. розвивається в заг. контекстi фiлол.
думки, не можна не враховувати такий чинник, як змiна наук парадигм та
методологiчних настанов. В iсторiï європ. лiт-знавчоï Ж.
можна розрiзнити два перiоди. В першому, який був започаткований
Арiстотелем («Поетика») i представлений Iоанном Гарландським.
Г.Гегелем. В.Бєлiнським та iн., повноваження Ж. обмежувалися
створенням або удосконаленням, жанр.-родовоï класифiкацiï, шо
була обов язковим складником нормативноï чи описовоï поетики,
це пояснюється унормованою змiстовнiстю роду та жаi iру як таких i
усталенiстю мiжжанр. та мiжродових вiдносин. У зв'язку iз змiною дедуктивно-
рацiоналiстичного принципу наук, мислення, початок якоï
позначається кiн. XVIII ст.. а отже, й усвiдомленням iст.
вiдносностi змiсту поетологiчних категорiй, зокрема, лiт. жанру, виду та
роду, класифiкацiйнi обов'язки Ж. послаблюються i стають приналежнiстю
т.зв. шкiльноï поетики. Починається другий перiод розвитку Ж.
Методи дiахронiчного дослiдження основного обєкта Ж. розроблялися
Ф.Брюнетьєром, який зробив спробу використати дарвiнiстськi
iдеï для вивчення лiт. процесу («Еволюцiя жанрiв в
iсторiï лiтератури., 1890), О.Веселовським. який в «Iсторичнiй
поетицi» (1898) висвiтлює праiсторiю лiт. родiв та жанр, форм
i доводить ïх виникнення з первiсного синкретизму мист-ва,
О.Фрейденберг, яка зосередилася в своïй «Поетицi сюжету та
жанру» (1936) на семантичному аспектi генези жанрологiчного
обєкта та iн. Виняткове значення для розвитку Ж. мала
«Естетика як наука про вираз i як загальна лiнгвiстика»
Б.Кроче (1902). В нiй не лише зазнає нищiвноï критики град.
жанр -родова диференцiацiя, яка, на думку iтал. фiлософа та лiт-знавця.
нiколи не була спроможною вiдповiдати iст. мiнливiй лiт. практицi, але
взагалi заперечується сенс жанру та лiт. роду як понять-
‘привидiв', шо не мають реального обгрунтування. Ця праця, завдяки
притаманному ïй нiгiлiстичному пафосу, спровокувала нов. iнтерес до
«вiчних жанрологiчних проблем, насамперед, до проблеми
систематизацiï лiт. родiв, видiв та жанрiв, яка набуває
подальшоï актуальностi; це зумовлено процесом постiйного схрешення
жанр, форм, ïх тяжiння до синтезу. Крiм цiєï, до
найважливiших проблем Ж. належать проблеми системного звязку категорiй
лiт. роду, виду та жанру з iн. категорiями та поняттями генетичноï,
структурноï та рецептивноï поетики. Визрiла необхiднiсть
створення окр. галузi Ж. компаративiстичноï, спрямованоï на
порiвн.-типол. дослiдження жанрiв рiзних най. л-р та фольклору.
Потребують обговорення термiнологiчнi проблеми Ж. Концептуальний внесок
у теор. iсторiю лiт. родiв, видiв та жанрiв XX ст. повязаний з iменами
С.Аверiнцева, М.Бахтiна, В.Кайзера, Ю.Кляйнера, Н.Копистянськоï.
Д./Iiхачова, С.Скварчиньськоï, Ю.Тшинадловського, Ю.Тинянова.
Р.Веллека та А.Воррена, Е.Хiрта, Е.Штайгера та iн. Борис Iванюк