Олекса Марковецький РУСЬКИЙ ТЕАТР
Сього вiвторка, 16 (28) марта, вiдограло товариство руських акторiв усадi народного дому мелодраму пiд заголовком М атернньское
благословенiє. Сим переводом розпочалися у нас представлiння на
рiк 1865… Що до вартостi сеï пятьактовоï мелодрами, то
складається вона справдi з неконче незаймаючих ситуацiй, в IV и V
актi навiть i ефект потрохи бачнiй, але строгоï єдностi й
звязi, якоï поодинокi акти мiж собою домагаються, сильноï
iнтризi, що нею драма зав'язується, а в слiд затим виразноï
характеристики, яка до вирозумiння драми конче потрiбна, годi тут
дозрiти; также й епiзоди, що мали змисл ïï довершити, не всюди
одповiдають головнiй акцiï. Переглянувши головну гадку й тему
сеï мелодра-ми, конче нам признати, що такого роду драми не могуть
на нашiй сценi широко привiту надiятися. Дух аристокра* тичний, який у
цiлому сьому кусневi вiє, той аж через чур французький Ьоп-Iоп, то
виставне, але зовсiм непрактичне, життє, у якiм аристократiя свiй
вiк марнув, се все нiяк демократичнiй руськiй публiцi сподобатись, на
ïï морально вплинути не може; се значить то само, що на
урожайнiй скибi нашого Подiлля, де темним гаєм пшениця та всяка
потрiбна пашня росте, засiвати та засаджувати артикулами люксу, котрi й
за найсердєчнiншими трудами таки не вдадуться. Окрiм того належать
оттакi драми, як се Материньское благословенiє, у тi часи, коли то
у Францiï аристократiя й дворянство душею ïï тiлом запро-
давалося так званiй метрес, коли деморалiзацiя запанувала не тiльки над
кругами людей везетуючмх i у тiй везетацiï найвищу цiль людськостi
на ходячих, але й у лiтературi собi мiсце найшла, коли писателi для
своïх творiв брали собi теми з приключок неморальних, а так пiд
покривкою процвiту штук красних, процвiтала й верховодила деморалiзацiя,
де естетичность й моральиость верховодити б були повиннi.
* Зразу, при видаванню нашого пи< ьма, була а нас думка, щоб пщ дати
нашим ш. читцям праведний пог.iид на дiяння нашоï молодоï
.;iєни через цiлий перший рiк ii буття! Оттак, кажем, сперш,
бум I|м гадали!Та навпiсля iнакше обдумали ;. Штуки того року гранi И
нашому позорищi, ие раз ще повернуть i у сьому роцi,- т*i сили ЯЙ
ральнi подущають, то кращим слоюи буде можи про i спiм ну ти! Гай
Господи!А тепер, ласкам Добродiйство, юбм нам цю провину!
В кiнцi й само обробленнє сеï мелодрами досить зло. Не
знаємо, чи воно таким учинилося через лихий перевiд, що то дуже
часто не зрозумiлий, та фальшивими й тривiальними фразами, i не
одповiдними ба навiть смiшними порiвняннями переповнений, де отже
недостатки драми прийшло б приписати поетичнiй лiценцiï
переводячого; чи таки може сама драма так мало варта? Не хочемо мн через
те сказати, що ми не радi салонам й гран- десам на нашiй сценi: ми не
противнi переводам драматичних творiв з iнших словесностей; але ж
запитаємося, чи у французьких драматичних творах самi тiлько
неморальнi, неестетичнi, аристократичнi й пашквилевi драми? Чи не можна
на нашу сцену вводити лекшi драми самих кращих писателiв, котрим свiт
справдешну вартость за-гально признав, котрi не є поганею,
виродком, але паху- щими цвiтами на нивi всесвiтньоï словесностi?
Чи нашiй Русi на своïй сценi, посвященiй святим iнтересам, конче
придивлятися видумам легких умiв, i чи тi баштарди, за- гнiздившися
помiж гiллям красноï штуки, конче мають бути авторитетами для
нашоï сцени, для нашоï словесностi, й для тих народолюбцiв, що
ïï через переводи пiднести задумали? Та чи справдi
прислугуються панове переводцi нашiй рiднiй словесностi такими драмами,
як отеє Ма- теринское благословенiє? Важке запитаннє,
та на нашiй думцi одвiтить на його найлучше суд самоï прилюдностi,
котрий певно геть-то далекий вiд засад переводця. Ми лиш скажемо ще, що
коли самi французи подобним драмам, приступ до своєï сцени
заборонили, то тим бiльше повиннi ми, русини, ïх цуратися, бо вони
нашiй народнiй вдачi зовсiм противляться! Щодо самоï iгри акторiв
(не дилетантiв) то треба признати, що за кожним разом явний поступ.
Особливо характеристична iгра п. Серончковського. Ролю свою вiддає
вiн з вирозумiнням характеру, з натуральносте й чувством того, кого
представляє. Панна Л у к а с е — в и ч вiдзначається у
ролях матерi й грає з великим чувством, а у трагiчних ролях
заслугує на повне призначення. Панi Бачинськоï iгра зовсiм
добра, тiлько випадало би додати, що ексальтацiï в голосi, смiху
або в плачу, повиннi би трошки умiркуванiшi бути. Також лучше було б у
пiснях, де дiятонiчнi або хроматичнi скалi з гори на долину приходять,
не легато, але штакато спiвати, вiд чого поодинокi ноти лучше б
видалися, i пасаж рiзкостю своєю гармонiчностi й уроку пiснi надав
би. За те була комика п. Бачинського зовсiм не на мiсцi. Де тiльки драма
поважнiший характер прибирати почала, виступав Петро з сво 392
ïм недоквашеним гумором i псував iнтерес всiєï iгри. Най-бiльше поражало се невчасне, стецьковате комикованнє у V актi. П.
М о л е н ц ь к и й i панна Богдан держали-ся трохи монотонно. Б. Б.
iграв коханка, але так, як коли б не знав, що то значить любити: постава
i рухи його коло своєï милоï такi, наче б вiн у первий
раз дiвчину бачив i з нею говорив. П. Смоленська єсть милою появою
на нашiй сценi: коли б тiлько не говорила з-польска, бо через те дуже
багато ïï iгра тратить. Хори були дуже слабо обсаженi: другого
тенора й першого баса не доставало, бо в арiях мiсцями сильна була
контрапунктацiя. В музицi Янковського нема нiчого оригiнального: самi
старi речи. Гардероба дорога, та не всюди консеквентна. Сими увагами
кiнчимо; та звернемо ще увагу читателiв на одну рiч: се б то, що на
афiшах не друкується уже бiль-ше пiд дирекцiєю Е.
Бачиньского, але тiльки: руськiй народний театр в сали народного дома.
Що за катастрофа єсть причиною сього феномену, постараємося
про те довiдатись, i при способностi поговоримо. В четвер 18(30) Марта
iграно у театрi народнiм двi одноактовi переведенi комедiï:
Корснканьська месть и Мужики-ар i стокр ати. З радостю заявляємо,
що успiх цих двох комедiй на сценi далеко потiщнимий, як на попереднiм
представлiню мелодрами Материнське благословенє; а що обi тi ко-
медiï задля частого вiдограння на польськiй сценi публiцi суть
знанi, тож, i не думаєм заставлятись над ïх драма-тичною
вартостю i ограничаємо нашi уваги над язиковою ïх якостю,
отже над вартостю для нашоï словесностi. Корсиканська месть, хоч
загально не мож ïï випли-вом злого пера назвати, терпить через
помилки протiв лег-кому i мелодiйному звуковi нашоï руськоï
мови. Конструк-цiï суть мiсцями понатяганi, часом навiть заносять
сторонськими, непитомнми нашiй мовi, перiодами, так, що видиться, що
переводячий у iншiй мовi мислив, а у iншiй писав. До того великого грiху
позволив собi переводячий, новий свiй нiбито руський перевiд прибрати
множеством рiзнобарвних, к н и ж н о-у ч е н и х слiв, наче нову сук-
ману рiзним старим платем, котрi то слова помiщенi мiж чесною нарiдною
мовою, усе-таки iзолюються, яко не зро-зумiлi в мертвi для нас плягiати,
i за котрих переводячий, коли конечнiсть його переконання i склад
драматичнiй ко-медiï не моглнся без них обiйти, волiв уробити який
про-лог, або яку iншу невидану i не чувану досi власнiсть i оздобу
драми! Наша мова живе в устах мiлiонового наро* 393
ду: нашоï мови найвiрнiшим i найщирiшим пiстуном повинен бути наш
Театр: чи але воно так в самому дiлi… наче питаннє, на котре
вiдповiдає поверхна якiсть до сего часу вiдограних переводiв з
французького! Думаємо отже, що переводячi панове самi не знають,
що роблять; бо той, котрий пiйме цiль цеï святоï для Русi
iнституцiï, познако- митця з високостю iдеï, яку театр
представляє, i зхоче вiрити, що народна iнституцiя народною, а не
ненарод- н о ю бути повинна, i не захоче не видiти добродiйнi скут- ки,
якi при процвiтi нашого театру для нас розвинуться, не знайде при
переводах цiль своïх трудiв у копицi барба- ризмiв i солецизмiв
против нашiй мовi а. надгороду своєï працi у некорiстнiм судi
публiки. Драма єсть образ, котрий нас о якiйсь приключцi з життя
людського оповiщає. В драмi появляються люди усiлякi: о
дипломатичних колiзiях не росправляють вони мiж собою; а коли росправ-
ляють то дуже поверховно; говорять, що ïх поєдинчий не
утруднений стосунок мiж собою вимагає. Пощо ж уживати тут
недоварених конструкцiй i заплiснiлих чужих нашiй мовi перiодiв, пощо
поганити святу нашу народну мову бомбастичними повидiнками книжноучених
лiтер а^тов малороссов коли природнi поскази i чувства чоловiка легонько
i любо простим знайомим словом дадуться вiсказати? А врештi, чи Бог
тiльки книжно ученим лiтератам русским удiлив спосiб, гадки i чувства
висловити, чи тiльки книжно образованною' бесiдою, можна те вдiяти, i чи
ми, народ руський мусимо у iнших недругiв, ворогiв нашого добра, слiв i
термiнологiï жичити, коли наше чувство, або нашу гадку зхочем вi-
сказати? Нi! наша мова замагає вiддати усiлякi гадки i чувства
людського серця рiдним словом! Лiрика у наших простонародних пiснях дуже
висока; а прецi знаємо, що кривицею цеï лiрики не суть твори
лiтератiв малоросе i в, але наш народ; його бесiда, у котрiй тоту лiрику
пiзнаємо, не єсть мiшанина рiзних рiзностей а тiльки мова,
котра звучно гудить у пiснi i думцi з груди простого мужика, мова чиста,
руська. Вона так гарна, люба, що ïï мелодiйностi iншi народи
завидують; а наш театр мав би бути гнiздом, де нехар та похань
виводиться? Неправда! такi злоупотребленя годi удобрити i
надiємося, що самi тi панове, котрi нашу народну мову з
словесностi хотять прогнати, аби слiпота ïх малороссiйщиною могла
насититися, пiзнають свiй блуд, а вдарившись в груди, велнiм гласом
закличуть: Боже милостив буди нам грiшнiм. За те признаємо
переводовi Мужики арiстократи уся 394
кi вiдзнаки, якi суть цiхою доброго переводу. Мову руську чули ми ту на
сценi, наче пiд курнов стрiхов сiльського русина i не знаходили у нiй
нiщо приразливого, хоч не за- чувалисьмо нi благоумний нi касательно.
Смiло признаємо П-вi О. О. Л-ому, що його перевiд єсть одним
з найлiпших до сего часу, якi у репертуарi руського театру є, й
послужити може усiм переводячим за звiр. Сердечне спасибi йому за чисто
народне дiло*! Сценiчне представлiння задоволило. Грап. Бачинь-
ськоï у поєдничих точках вдалася; треба ïï тiльки
так заокруглити, щоб бачна була однiсть, цiлiсть i характер. Це походить
звiтци, що не вмiла П. Б. перепятися головною гадкою своєï
ролi; вважала бiльше на менчi мало- важностi i пiдносила ïх до
драматичноï вартостi. Через те виглядала ïï гра наче
альгебраïчна сума рiзних чисел, котрi бiльше нiщо не мають мiж
собою подiбного, як тiльки те, що до одноï азбуки належать. Также
не годиться свою ролю уважати за вiдрубну часть драми, а треба
ïï так до партiй других граючих застосувати, як акцiя
вимагає. У грi П. Б. ми того не бачили. Попавши у колiзiю мiж
простого: наукого, крутого i у кожнiй хвилi нiчого Орсiнє- го,
пiдступливого, меланхолiчно понурого, скритого i завзятого
Сваральдинего, i загонистого, заслiпленого, нето- летарного Жакопо,
справувалася вона усе з тою самою легкостю, з котрою бачилисьмо
ïï у рештi комедiï, що розумiється, дуже дивно
виглядало. П. Нiж у ролi своïй маломовнiй подав удачно тип
Корсиканина. П. Вiт, не вмiв своєï ролi. Через те бачили ми у
розговорах частi непотрiбнi павзи. Треба отже головнiше на те дивитися,
щоб ролю добре напамять вмiти, потiм буде i легше у серцю чути i добре
вiддати. П. Мол, яко шинькар грав добре; але не конче би так дуже
мiмiков розкидувати, коли ïï не треба. П. Сер. грав добре; то
само i П-а Лук. вiддала правдиво свою маломовну ролю. Другу комедiю
пiднiс П. Буч. гумором i удачним вiдо- гранням вояка. Макаронiзмами,
яких нашi вояки багато домiв повносять, зхарактеризував вояцького
пройдисвiта i баламута, котрий, повернувши до родини, нечуванi
баснï
* Русска временопись Слово, подаючи коротеньку рецензiю того
представлiння, кiнчить свiй суд увагою, що перша iз цих двох комедiй
переведена слогом книжним, друга народним i що оба переводи рiвно
хорошо звучать. Поспитаємося, що по Що книжних слотiв, коли
народна бесiда лиш для п. лiтера- тiв Малоросов рiвно хорошо, для
публiки вона одна хорошо звучить? О. М. 395
i пригоди розповiдав, у котрих, розумiетьсяТТчерезокуляI ри правди
недобачити. Спiвав, танпював i надскакував коло Марусi пiлком по
вояцькi; те тiльки мусимо закинути, щоб ролю не декламував, котрий то
блуд найдужче обзивався у оповiданнi приключок з вояцького життя, де
бiльше на епiчну форму повинен був вважати. Также бракували му пря
оповiданню повiльна безiнтересовность, котра пiд-носять iндивiдуальнiсть
i достовiрьє оповiдаючого i вимагає тим дужчоï уваги
вiд прислужуючих ся. По наступившiй катастрофi, коли через фельфебля усi
його брехнi на ïв вiходять. повинен був хоть жестикуляцiєю
честь свою патувзти, коли роля i гадки його не могли у тiм лицарствi
триматися, котре уперед заявляв. Так, пiзнали ми у П. Буч здiбнiсть
драматичну; але не у ролях коханкiв: бо тi суть для него не вдячнi. У
гумористичних, псевдогероïчних ролях. де не чувством. а бiльше
гумором i рухами надрабля- сться. обiцюе вiн для нас милу появу на нашiй
сценi. П. Нiж. не був актором, а тiльки самим шляхтичом ходяч- ковим. П.
В. i т. вiдзначався через наïвнiсть i любов Марусi, за те була П-а
Клiт. (Маруся) застудена. Треба знати. шо нашi руськi дiвчата вмiють
любити! П-а Лукась. вiдограла вiрне матiр, (коли б лиш до сукмани та
завою не брала крiнолiни). П. Мол. вiдзначився оригiнальним
вïдогранем жида, особливе там, де уся жидiвська фiлосо-фiя
оказувалась; у пiдступi Панька був цiлком натураль-ний П Сер. у
своïй короткiй ролi був добрий; П. Боб. характеристичний. Ми виннi
iще згадати про комедiю двояктову зо спiвами i таицями С. Паливоди-
Карпенка, пiд з(аголовком) Жидiвська мудрiсть, циганська хитрiсть i
козацька простота, вiдограну д 28 л. мая. Перший акт тоï iграшки
(комедiєю годi ïï охрестити) є тiльки сказка
народна, для сцени зручно i справно приладжена, сказка про мужика (де
куди приказують за цигана знову), що то захотiв здурити жида, чи пана,
як мiж другими чути прийшов до сего i запитав, кiлько вартує брила
золота завбiльшки кобилячоï голови. Вiрно вiдданi ту неï
заходи жида, котрий, задумавши хитромудро золото видурити, мужика
напоює i так йому у всiм пiд лад де, що на бажаннє мужика
пускається для утiхи того ж з своєю Хайкою i в танець
жидiвський. До другого (юбв) акту взяв автор за тему другу знакому
сказку про пигаиа, которого люде з конем переймили i пiд суд вiддали.
Хитрость цигана, iзвиняющогося перед п. Тисяцьким тим, що вiн нехотячи
на коняку попався, бо хтiв ïï лиш перескочити, тому, шо вона
на-поперек вулицi лежала, нарисована зовсiм природно. Оба акти оживленi
досить народ-
кiм гумором, якого не стiльки значно в Тетянi Переяс-лавi. Гра йшла
охочо. П. Моленцький (жид) сподобався дуже: п. Санковський (козак(?)
Хома) був, як звичайно в таких ролях, свобiдний i натуральний, а п. Пнжанковсь-
кий справдешнiм циганом. Не так удалось п-i Лукасевич манiери жидiвки
Хайки, котрi, вiдданi характеристично i свобiдно, причинились би дуже до
доброго успiху. Перед тим грано сього вечора (другий раз) комедiю Месть
кор-сиканська. Одну з луччих комедiй з французького представлено 20-го
мая (1 черв.). Надписана вона: Жiнка замiсть сина в однiй дiï: Вся
основа тоï комедiï лежить ось в чiм: Капi-тан Белькюр вiддав
малу дитину, виратовану через нього з пожару в часi вiйни, до учителя
Нодена на виховання. За дитиною тою зголошуєсь вiн аж по
кiльканадцять лiтах, а тримаючи ïï за сина, посилає в
дарунок мундур вояць-кий. Герика, вихованиця Нодена, перебiрається
по вояць-кiй, щоб в тiм убранню своєму добродiєвi,
капiтановi, представитись, але разом вводить того ж в блуд, i йому анi
через думку не перейде, що хлопчик, котрого з пожежи ви- ратував, не
є хлопчиком, але гарною i красною дiвчиною, котра i йому десь там
на вулицi в око впала, котрiй i вiн вже спершу щось до серця припав.
Забавна сцена, де Ген- рика, перебрана по вояцькiй, цiлює
синовницю (може лучче братаницю) Нодена i ïï коханка Фрейтаза
так роз- , сердила, що той, не пiзнаючи в якимсь досi невиданiм воя- у
ку Генрику, ïï на поєдинок визиває. Так само не
пiзнає ка- I пiтан в Генрицi, убранiй по жiноцькiй, свого сина, а
тiльки пригадує собi, що бачив ïï раз. Ноден в клопотi,
щоб не розлютити капiтана за те, що не вияснив йому рiчи | вiдразу, та
не має вiдваги з ним устно розговоритись; ви- I ясняє вiн
отже справу листом, котрий капiтановi Генрика його дочка доручити
має. Генрика дала письмо брата- ницi Ноденовiй Нансн, а капiтан
одбераючи ного з руя; Нанси здивувався i осердився, що так довго в блудi
Ш в копець переконавшись з листу, що та, котра йому лист доручила, його
дочкою, пригортає ïï до себе по откiв- ськiй аж ту
впадає Фрайтаз, лютий, бо бачить, як невiрну уже другий вояк до
себе пригортає. Цiлу заву танину розвязує сам Ноден i
Генрика, а капiтан знайшов замiсть сина, собi подругуГенрику. Комедiя
оброблена легонько, свобiдно; i одна ситуацiя вяжесь до другоï* без
пайменчого примусу а диалог живий, який звячбДдо Французькi комедiï
характеризує. Гра через цiлу штужу яв* велась дуже добре. П.
Моленцький (Ноден) заявив Щ новий тип характеристичнiй; п-i Бачинська
(Генрика) три-
малась гарно; п-вi Чацькому (капiтан) ледвi б що закинути, а п-а
Лукасевич, хоч не з своïм елементi, була доброю. Мужики-аристократи
(сього вечора вже другий раз) сподобались не менше як за першим разом.
Великоє ма- лороссийское потпури С. Паливоди-Карпенка не оказалось
таким, якого ми надiялись. Сила любови или друга коханка, медодрама в
5-ти дiях Володимира Шашкевича, д. 8-го д. черв, перший раз. Мелодрама
ся одзначаєсь мiж другими оригiнальними творами галицьких поетiв
своєю основою, щиро народною думкою. Подаємо тут коротке
содержаннє П. Заморський, дiдич, которому вже тут-тут зледащiти,
полюбив убогу наймичку Олену. Не пiймаючи ще себе самого, Заморський не
знає, як сильно вiн ïï полюбив; тепер ще лиш не
смiє вiн ïй накидатися, але рад роздiлити ïï з
Максимом, которий з його ласки, яко пiдпаляч, несправедливо в запертi
нидiти мусить. Бачачи, що вiрне, щире серце сiльськоï дiвчини нiяк
не прихилявсь до вельможного, та ще й одтручує наукучливого,
Заморський будить у собi iстинне чувство любовi, одкидає гадку,
щоб Олену Максимову видертивiн щаслив щастєм тоï, котру
покохав, а йдучи за тим луччим своïм голосом, Заморський
прихиляє ухо до слова народнєго отверає мало-що
незапропащену душу народнiй пiснi зумляється над ïï
високою красою, глубо- кою правдою, переодiваєсь у свиту i
стається братом у рiднiй громадi. Тема, хоч вона деяким яко
фантазiя молодецька видається i про те iм не подобається,
єсть сама собою безперечно висока. У драматизованнi тоï теми
удалось авторовi также, бiль, як се противники народнього прямування
признали б. Правда, що мелодрама ïï не є найлуччою в
репертуарi народнього нашого театра.та до тоï честi далеко ще i
Пiдгiрянам i Пану Довгоносовi, котрi зате що до самоï основи далеко
вище стоять. Вважавши партнi, в которих висказується поетично iдея
молодоï Русi iдея, маюча пiдставу величню, реальну бо цiлий народ,
iзвиня- ємо охотно недостатки в артистичнiм опрацюванню, яко те;
недокладне нарисовання декотрих характерiв, або i недостаток акцiï.
Гра сценiчна удалась добре. П-i Бачинська (Олена) вiдспiвала красно
народну пiсню Ой мiсяцю, мiсяченьку (пiсня ся надрукована в 1-м десятку.
Пiсень ук- раïн. Панька Казюки); П. Санковський (Заморський) вiддав
свою роль як належало, пп. Нижанковський (кобзар) i Молецький (Луць,
гаєвий) заслужили на узнаннє....
