Про доблестi, про подвиги, про славу

---

Про доблестi, про подвиги, про славу Я забував на страдницькiй землi,

Коли твоє лице в простiй оправi Свiтилося у мене на столi.

Та час настав, i ти пiшла iз дому.

У нiч жбурнув я перстень памятний.Ти вiддала своє життя чужому,

I я забув прекрасний образ твiй.

Летiли днi, кружляли клятим роєм…

Вино й любов були моï кати…

Згадав тебе я перед аналоєм I кликав, нiби молодiсть,
прийти…

Я кликав тiльки ти не озирнулась,

Я сльози лив ти ж очi вiдвела.

Ти в синiй плащ журливо загорнулась,

У вогку нiч iз дому геть пiшла…

Не знаю, мила, де своïй гординi Ти в цьому свiтi захисток
знайшла…

Я мiцно сплю, i сниться плащ твiй синiй,

В якому ти у вогку нiч пiшла…

Не мрiю вже про нiжнiсть i про славу,

Минуло все, i молодiсть пройшла!

Твоє лице в його простiй оправi Я сам прийняв з письмового стола.

Переклад М. Зiсмана