IВАН ДРАЧ Балада про соняшник

Категории

1.   1 Поети-Шiстдесятники

Оригинал

Були руки i ноги в соняшника,
Було тiло — шорстке i зелене.
Вiн бiгав наввипередки з вiтром,
Вiн вилазив на грушу
I в пазуху рвав гнилицi,
I купався коло млина,
I лежав у пiску,
I стрiляв горобцiв з рогатки.
Вiн стрибав на однiй нозi,
Щоб вилити з вуха воду, —
I раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце
В золотих переливах кучерiв,
У червонiй сорочцi навипуск.
Воно ïхало на велосипедi,
Обминаючи хмари у небi...
I застиг вiн на роки i на столiття
У золотому нiмому захопленнi: —
Дайте покататися, дядьку!
А нi, то вiзьмiть хоч на раму,
Дядьку, хiба вам жалко?!
Поезiє, сонце моє оранжеве!
Щомитi якийсь хлопчисько
Вiдкриває тебе для себе,
Щоб стати навiки соняшником.

Висновки

У баладному, епiчному дусi описує I. Драч соняшника як звичайного сiльського хлопчиська з немудрими забавами й радощами. До пари йому й сонце — такий собi дядько в червонiй сорочцi, що ïде на велосипедi. Для хлопчика — це розкiш, предмет захоплення й мрiй. I раптом — несподiвана паралель. Лiричний герой (вiн же автор) зiзнається у своïй любовi до поезiï, яка кожному в якусь мить, рано чи пiзно, вiдкривається дивом.
Поєднання звичайного i високого, персонiфiкацiя, несподiвана асоцiацiя роблять сам цей вiрш оригiнальним, неповторним поетичним вiдкриттям.

Метки

Балада про соняшник, IВАН ДРАЧ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА ДРУГОÏ ПОЛОВИНИ ХХ-ПОЧАТКУ XXI СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ