Збiрнi iменники

Iменники, якi позначають СУ' купнiсть однакових або подiбних предметiв,
що сприймаються як оДНе цiле, називають збiрними: Грама тика:
морфологiя, синтаксис молодь, малеча, студентство, де канат, лист я,
корiння, гiлля, ква солиння, гарбузиння. Збiрнi iменники на позначення
сукупностi люде'й вiдповiдають на пи тання хто? (дiтвора, козацтво, стар
шина, братва), а на позначення тварин i неiстот на питання що? (во
роння, мушва, мурашня, насiння, горо дина, листя ). Для збiрних
iменникiв характернi такi особливостi: вони вживаються тiльки в однинi,
через те що виражають обєднання багатьох предметiв, якi не пiдляга
ють лiчбi; не сполучаються з власне кiлькiс ними числiвниками, лише з
неоз начено-кiлькiсними чи дробовими: багато р iд н i, трохи кукурудзи
нн я, одна третя кiннот и. Способи творення збiрних iменникiв: 1- За
допомогою суфiксiв -с т в (о ), — ц т в ( о ) : учи т ельст во, пт
аст во, ко за ц т во , парубоцт во; -и н н (я ), -о в и н н (я ): карт
оплиння, бурячиння, бобовиння, маковиння; -от (а): го л о т а , п iхот
а, злидот а; в (а ): м уш ва , б ра т ва , мордва; ‘Ник, -н я к :
го р iш н и к , ч агарн и к, виш няк, сосн я к , м олодняк; ‘еч (а
): м а л еч а , ст ареча; ~ин(а): городина, озим ина, садовина; и к (а
), — iк ( а ) : гер а л ьд и к а , пробле м ат ика, си м во л iк а
, синонiм iка; -ур(а): професура, клiєнтура, агентура, апаратура;
-ат: ректорат, старое тат.
2. Безафiксним способом: вiд прикметникiв молодь, зелень, юнь, нечисть;
вiд дiєслiв заполоч, наволоч, лом; дiєприкметникiв
знать, рвань.
3. Лексико-семантичним способом, що зумовлюється метафорою чи
метонiмiєю: аудиторiя (незбiрний зал, збiрний слухачi);
мiлiцiя (незбiрний установа, збiрний мiлiцiонери). УВАГА! Iменники,
що пiддаються лiчбi й мають форми однини та множини, до збiрних не
належать: хор, група, загiн, рота, полк, армiя, комiсiя, команда,
ансамбль, екiпаж, клас, колектив, ескадрилья, табун, зграя, стадо,
череда.