Вимова голосних звукiв

Для украïнськоï лiтературноï ви мови характерне чiтке й
виразне зву чання голосних звукiв у наголошенiй позицiï: [учйтеил],
[наука], [ранок], [прауда], [вiра], [жито], [книга], [краса], [мудрiст],
[пахошчi]. Так само чiтко й виразно вимовля ються голоснi [а], [i/], [i]
в ненаголо- шених складах: [писанка], [багаттi:а], [вечiр], [спiвец],
[снiжинка], [струмок], Цаблуко], ЦавЧр], [пiуроку], [прадiд], [култура].
Ненаголошений голосний [о], як i наголошений, теж вимовляється ви
разно й повнозвучно, нiколи не на ближаючись до голосного [а], як у
росiйськiй мовi: [подана], [горобина], [папорот], [океиан], [осока],
[осика], [огон], [доброта], [соловеï], [паросток]. Проте перед
складом з наголоше ними [у], [i] ненаголошений [о] у вимовi
наближається до [у]: [зоузула], [ко^зула], [го*лубка],
[по*груд':а], [тоубi], [соубi]. Ненаголошений [е] наближається до
[и], так само ненаголошений [а] у вимовi бiльшою чи меншою мiрою
наближається до [е]: [веиселка], [зеирнд], [зеимл'а], [леитiти],
[деиреивiï], [стеиблд], [смерiка], [зиемдвиi ], [ки'рпатиi ],
[диевовйжниi ]. Примiтка. Голоснi [е], [и] максимально зберiгають свою
якiсть в абсолютному кiнцi слова й у складi з побiчним наголосом:
[море], [далекосхiдниi]. Для голосного [ц] це й позицiя перед
[I] (орфографiчно й) у закiнченнях прик метникiв: [неибесниi],
[молиетоуниi], [веилиечезниi ]‘, [матеирйнскиi ],
[виесокопоеатйчниi ].