Три лiрники

Категории

1.   1 Тарас Шевченко

Оригинал

Один слiпий, другий кривий,
А третiй горбатий
Йшли в Суботов про Богдана
Мирянам спiвати.
1
Що то, сказано, ворони.
Уже й помостили,
Мов для ïх те сiдало
Москалi зробили.
2
А для кого ж? Чоловiка,
Певне, не посадять
Лiчить зорi...
1
Ти то кажеш.
А може, й посадять
Москалика або нiмця.
А москаль та нiмець
I там найдуть хлiбець.
3
Що це таке верзете ви?
Якi там ворони?
Та москалi, та сiдала?
Нехай бог боронить!
Може, ще нестись заставлять,
Москаля плодити.
Бо чутка є, що цар хоче
Весь свiт полонити.
2
А може, й так! Так на чорта ж
ïх на горах ставить?
Та ще такi височеннi,
Що й хмари достанеш,
Як вилiзти...
3
Так от же що:
Ото потоп буде,
Пани туда повилазять
Та дивиться будуть,
Як мужики тонутимуть.
1
Розумнi ви люди,
А нiчого не знаєте!
То понаставляли
Тi фiгури он для чого:
Щоб люди не крали
Води з рiчки — та щоб нишком
Пiску не орали,
Що скрiзь отам за Тясьмою.
2
Чортзна-що провадить!
Нема хисту, то й не бреши.
А що, як присядем
Отутечки пiд берестом
Та трохи спочинем! —
Та в мене ще шматкiв зо два
Є хлiба в торбинi,
То поснiдаєм в пригодi,
Поки сонце встане...
Посiдали. А хто, братця,
Спiва про Богдана?
3
Я спiваю. I про Ясси,
I про Жовтi Води,
I мiстечко Берестечко.
2
В великiй пригодi
Нам сьогоднi вони стануть!
Бо там коло льоху
Базар люду насходилось
Та й панства не трохи.
От де нам пожива буде!
Ану, заспiваєм!
Проби ради...
1
Та цур йому!
Лучче полягаєм
Та виспимось. День великий.
Ще будем спiвати.
3
I я кажу: помолимось
Та будемо спати.
Старцi пiд берестом заснули;
Ще сонце спить, пташки мовчать,
А коло льоху вже проснулись
I заходилися копать.
Копають день, копають два,
На третiй насилу
Докопалися до муру
Та трохи спочили.
Поставили караули.
Iсправник аж просить,
Щоб нiкого не пускали,
I в Чигрин доносить
По начальству. Приïхало
Начальство мордате,
Подивилось. Треба,— каже,—
Своди розламати,
Вєрнєй дєло... Розламали
Та й перелякались!
Костяки в льоху лежали
I мов усмiхались,
Що сонечко побачили.
От добро Богдана!
Черепок, гниле корито
Й костяки в кайданах!
Якби в ф о р м е н и х, то добре:
Вони б ще здалися...
Засмiялись... а iсправник
Трохи не сказився!
Що нiчого, бачиш, взяти,
А вiн же трудився!
I день i нiч побивався,
Та в дурнi й убрався.
Якби йому Богдан оце
У руки попався,
У москалi заголив би,
Щоб знав, як дурити
Правительство!! Кричить, бiга,
Мов несамовитий.
Яременка* в пику пише,
По-московськiй лає
Увесь народ. I на старцiв
Моïх налiтає.
Вы што делаете, плуты!!
Та ми, бачте, пане,
Спiваємо про Богдана...
Я вам дам Богдана,
Мошенники, дармоеды!
Й песню сложили
Про такого ж мошенпика...
Нас, пане, навчили...
Я вас навчу! Завалить им!
Взяли й завалили —
Випарили у московськiй
Банi-прохолодi.
Отак пiснi Богдановi
Стали ïм в пригодi!!..
Так малий льох в Суботовi
Москва розкопала!
Великого ж того льоху
Ще й не дошукалась.
[1845, Миргород].
* Козака Яременка клуня на тiм мiсцi, де стояли Богдановi палати. (Прим. Т. Шевченка).