В. О. Ключевський про моськовських князiв XIV-XV столiть

Текст ськорочений i розбитий на абзаци, у дужках данi пояснення, якi
вiдсутнi в текстi оригiналу.
Часто дають переважне значення в ходi пiднесення Моськовського
князiвства особистим якостям його князiв. Немає потреби
перебiльшувати це значення, уважати полiтична й нацiональна могутнiсть
Моськовського князiвства винятково справою його князiв, створенням
ïхньоï особистоï творчостi , ïхнiх талантiв.
Iсторичнi пам'ятники XIV i XV вв. не дають нам можливостi жваво
вiдтворити вигляд кожного iз цих князiв. Моськовськi великi князi
є в цих пам'ятниках досить блiдими фiгурами, що преемственно
перемiнялися на великокнязiвському столi пiд iменами Iвана (I Калити,
роки князювання — 1325-1340), Семена (Гордого, 1341-1353), iншого
Iвана (II, 1353-1359), Димитрия (Донського, 1359-1389), Василя (I, 1389-
1425), iншого Василя (II, 1325-1362). Удивляючись у них, легко помiтити,
що перед нами проходять не своєрiдних особистостей, а одноманiтнi
повторення того самого фамiльного типу. Всi моськовськi князi до Iвана
III як двi краплi води схожi один на одного, так що спостерiгач iнодi
утрудняється вирiшити, хто з них Iван i хто Василь.
Насамперед, моськовськi Даниловичи (нащадки першого моськовського князя
Данила Олександровича) вiдрiзняються чудово стiйкою посереднiстю —
не вище й не нижче середнього рiвня. Плем'я Всеволода Велике Гнiздо
взагалi не блищало надлишком видатних талантiв, за винятком хiба одного
Олександра Невського. Моськовськi Даниловичи навiть серед цього плем'я
не йшли в передовому рядi по особистих якостях. Це князi без усякого
блиську, без ознак як героïчного, так i моральноï величi. По-
перше, це дуже мирнi люди; вони неохоче вступають у битви, а вступаючи в
них, частiше програють ïх; вони вмiють вiдсиджуватися вiд ворога за
дубовими, а з Димитрия Донського за кам'яними стiнами моськовського
Кремля, але ще охотнее при нападi ворога ïдуть у Переяславль або
куди-небудь подалi, на Волгу, збирати полки, залишаючи в Моськвi для
ïï захисту владику митрополита так дружину з дiтьми. Не
блищачи нi великими талантами, нi яськравими доблестями, цi князi
дорiвнює не вiдрiзнялися й великими пороками або страстями. Це де
Гавкайте ïх у багатьох вiдносинах зразками помiрностi й
акуратностi; навiть ïхня похилiсть випити зайве за обiдом не
пiднiмалася до настiльки вiдомоï пристрастi (пияцтва)
давньоруськоï людини, висловленоï вустами Володимира Святого.
Це середнi люди Древньоï Русi, як би ськазати, бiльше хронологiчнi
знаки, чим iсторичнi особи. /…/
Але не блищачи особливими доблестями, цi князi сполучали в собi багато
менш дорогих, але бiльше дохiдних якостей, вiдрiзнялися достатком
дарувань, якими звичайно надiляються необдарованi люди. Насамперед цi
князi дружно живуть один з одним. Вони мiцно тримаються завiту батькiв:
жити за один. Потiм моськовськi князi — дуже шанобливi сини: вони
свято почитають пам'ять i завiт своïх батькiв. Повага до
батькiвського завiту в ïх холодних духовних грамотах часом
зiгрiвається до ступеня теплого набожного почуття. А пишу вам
рє слово,- так Семен Гордий закiнчує свiй заповiт молодшим
братам,- того для, щоб не перестала пам'ять батькiв наших i наша й свiча
б не згасла.
Вони гарнi хазяï-ськнари по дрiб'язках, потроху. Недарма перший з
них, що домiгся успiху в непоказнiй з моральноï сторони боротьбi,
перейшов на згадку потомства iз прозванням Калити, грошового кошеля.
Готуючись стати перед престолом всевишнього судiï й диктуючи дяковi
духовну грамоту, як цi князi уважнi до всiх подробиць свого
господарства, як добре пам'ятають усякий дрiб'язок у ньому! Не забудуть
нi шубки, нi стадца, нi пояса золотого, нi коробки сердолiковоï,
усi запишуть, усьому знайдуть мiсце й спадкоємця. Зберегти
батькiвське наживання й додати до нього що-небудь нове, нову шубку
побудувати, нове сельцо прикупити — от на що, очевидно, були
зверненi ïхнi урядовi помисли, як вони виявляються в ïхнiх
духовних грамотах. Цi властивостi й допомогли ïхнiм полiтичним
успiхам.
(В. О. Ключевський)
Ключевський В. О. Курс росiйськоï iсторiï // Ключевський В. О.
Соч. Ч. II. М., 1988. С. 46-49.

Подякувати Помилка?

Дочати пiзнiше / подiлитися