На Володимиро-Суздальському прикордоннi в часи усобици синiв Всеволода Велике Гнiздо

В 1212 р. великий князь володимиро-суздальський Всеволод рассорился iз
сином своïм старшим Костянтином, князем ростовським, i передав
Володимир i старшинство своєму другому нащадковi — Юрiю
(Георгiю). Однак, як поховали дiти Всеволода, стало ясно, що не буде
миру мiж Всеволодовичами. Став боротися Костянтин за старшинство. В 1212-
1216 гг. була усобица. I, зрештою, у битвi на Липице перемiг Костянтин
Юрiя й братiв своïх — союзникiв Юрiя. У долю Юрiю було видане
маленьке мiстечко на Волзi — Радилов. Але не призначено було
Костянтиновi Ростовському довго бути великим князем, умер вiн в 1218 р.
( 33-х рокiв вiд роду), а престол володимиро-суздальський передав
Костянтин за заповiтом Юрiю. У часи усобици й вiдразу пiсля ïï
не спокiйно було на росiйському прикордоннi у Волги. Волзькi болгари,
якi багато постраждали за старих часiв вiд походiв на них Андрiя
Боголюбського й Всеволода Велике Гнiздо, прийнялися мстити Русi. На
лiвому луговому березi Волги попалили болгари безлiч сiл, посiкли
чоловiкiв, а жiнок, дiтей i худобу погнали. Дiйшли вони до Устюга
Великого, намериваясь iмовiрно, проникнути в землю чудi, куди ходили за
даниною й торгувати росiйськi молодцi, особливо новгородськi ушкуйники.
Погроми на берегах рiки Унжи вiдбулися вже в 1219 i 1220 р., коли на
престолi володимиро-суздальському вужi сидiв Юрiй Всеволодович.