Калiграфiя й стенографiя

З тих пор як люди винайшли лист, вони прагнули вдосконалити його у двох
напрямках: навчитися писати, по-перше, гарнiше й, в — других,
швидше. Так виникли калiграфiя (вiд гречок. kalligraphia — гарний
почерк) — мистецтво гарного листа, i скоропис — майстернiсть
швидкого листа. Калiграфiя наближає лист кискусству.
Видатнi переписувачi роками виробляли особливi почерки, на основi яких
поступово зложилися вiдомi шрифти: латинськi унциал, полуунциал, курсив,
готичний лист, слов'янськi устав, пiвустав, в'язь i iн. неперевершеними
майстрами в мистецтвi калiграфiï вважаються народи Сходу, особливо
араби. Коран забороняв художникам зображувати живих iстот (адже
зображення те саме що створення, що повинне бути надiлене душею, а
вдихнути в нього душу може один Аллах), тому ïм залишалося тiльки
вдосконалюватися в орнаментах i калiграфiï. Для китайцiв, японцiв i
корейцiв iєроглiф був не тiльки письмовим знаком, але одночасно й
твором мистецтва. Текст, написаний некрасиво, не мiг уважатися доконаним
по змiсту. Не змiнювалася протягом тисячорiч єгипетська
иероглифика, безперечно, найкрасивiша система листа в Древньому свiтi
Чiткi форми єгипетських iєроглiфiв, що як би застигли в
каменi, досягли iдеалу завершенности. Єгиптяни вдосконалювали свiй
лист i в iншому напрямку. Поряд з монументальноï иероглификой вони
винайшли й системи скоропису: спочатку иератику (вiд гречок. hieratikos
— священний), лист жерцiв, потiм демотику (вiд гречок. demotikos
— народний), народний лист. Адже швидкiсть — необхiдна
якiсть гарного переписувача. Про це говорить i шумерська приказка:
Тiльки той теперiшнiй переписувач, чия рука не вiдстає вiд вуст. У
скорописi вироблялися прийоми спрощеного написання знакiв,
ïхнє з'єднання в лiгатури (вiд панцира. ligatura
— зв'язок), тобто злитi написання; допускалися певнi скорочення
слiв i словосполучень. Звiдси й вiдбулася система скороченого запису
мовлення — стенографiя (вiд гречок. stenos — вузький,
тiсний, i grapho — пишу). Така система використалася в IV в. до н.
е. в Афiнах: iсторик Ксенофонт записав нею спогаду про Сократа. Вона не
була єдиною
У Римi в 63 р. до н. е. Марко Туллий Тирон винайшов власну систему
стенографiï. Ïï знаки мали форму малюнкiв, спрощених
написань букв i могли замiняти цiлi слова. Число таких знакiв досягало 5
тис. системою Тирона, згодом доповненоï, користувалися в
Європi бiльше тисячi рокiв. Лише в XI в., коли в нiй раптом
доглянули зв'язок iз чаклунством, вона поступово вийшла iз уживання.
Були системи скороченого запису й на Русi: з ïхньою допомогою в XV
в. записували протоколи новгородського й псковського вiче. Широко
вживали титло (~ або ‘): оць — батько, нн — нинi, мць
— мiсяць (з пiдказкою — маленьким зi зверху). Перша властиво
алфавiтна система стенографiï була винайдена в Англiï Джоном
Уиллисом, що видав в 1602 р. книгу Мистецтво скоропису, або Стенографiя.
З тих пор з'явився й термiн стенографiя. Надалi виникла безлiч рiзних
систем стенографiï для запису мовлень у судах, дебатiв у
парламентi. Вони збiльшували швидкiсть у кiлька разiв, але й опанувати
ними було сутужнiше, нiж вивчити трохи iноземних мов
Рекорд у швидкостi стенографiчного запису, вiдзначений в Книзi рекордiв
Гиннесса, був установлений у Нью-Йорку в 1922 р. i склав 350 слiв у
хвилину — швидше говорити, напевно, просто неможливо. Сучаснi
системи стенографiï заснованi на фонографiчному принципi, тобто на
записi звукiв мовлення, тому ïх легко пристосувати до рiзних мов.
Так, систему Питмана, винайдену ïм в 1837 р., можна використати для
20 мов, включаючи японський; нею донинi записують звiти про засiдання
англiйського парламенту. Допомогою секретарiв-стенографiсток
користувалися й росiйськi письменники Ф. М. Достоєвський, Л.
Толстой. У РСФСР в 1933 р. була прийнята розроблена доктором фiзико-
математичних наук Миколою Миколайовичем Соколовим Єдина державна
система стенографiï, що з деякими вдосконаленнями
використається дотепер. Вжизни й мовi завжди присутнi як
досягнення минулого, так i зачатки майбутнього. Коли кiлькiсть змiн
(ïхня регулярнiсть, обов'язковiсть i т.д.) переходить у нову
якiсть? Коли малюнок стає iєроглiфом? Коли слоговий знак
перетворюється в букву? На цi й багато iнших питань немає й
не може бути остаточних вiдповiдей
От начебто б очевидне питання: чи користуємося ми (при нашому
алфавiтному листi) iєроглiфами, або, точнiше кажучи, словесними
знаками? Бiльшiсть рiшуче скажуть: Немає!. Виявляється,
користуємося, i дуже часто. Iєроглiфами є, зокрема,
математичнi, фiзичнi та iншi умовнi знаки +, =, %, а також цифри й
вiдповiднi позначення чисел. Ми прочитуємо запису типу 2 + 2 = 4
або 100 % словами, отже, це словеснi знаки, тобто вони спiввiдносяться
iз цiлим словом. А як бути з такими текстами, як Вiд рiки до будинку 100
метрiв? 100 — це iєроглiф, а що таке м? Якщо читати як сто
метрiв, буква перетворюється в iєроглiф. Але адже деякi люди
(особливо школярi) читають як сто эм, i тодi це все-таки буква, хоча ис
особливими правилами читання. Комп'ютерний дiалект мережi ФИДО
використається в основному для неформального спiлкування
ïï членiв, тому виникла необхiднiсть передачi емоцiй i навiть
мiмiки пишучого
У звичайному текстi зробити це досить складно, через що й з'явилися
специфiчнi роздiловi знаки (так званi смайлики). Для ïхнього
читання найкраще небагато нахилити голову влiво: тодi можна побачити
стилiзований портрет компьютерщика. Смайлик звичайно
розташовується вiдразу пiсля висловлення, до якого вiн ставиться,
або наприкiнцi фрази. Бiльшiсть смайликов використається в
скороченiй формi — без серединноï риски — носа.
Основнi смайлики:
:-) або ( Посмiшка. Гарний настрiй або смiшна фраза
:-( або ( Смутно.
:-< Дуже смутно.
:-> Сарказм, глузування >:-> Рiзке або зле глузування, на гранi
:образи
:-Е Огризнутися, показати зуби
;-) посмiшка, Що Пiдморгує. (Не ображайся, це жарт.)
:-| або ( Здивованiсть або нерiшучiсть
:-\ Нерiшучiсть або сильний подив
:-Р Показати мова
:-* Поцiлунок
:-Про Вiдкрити рот вiд подиву
8-) Витрiщити ока. Частiше вживається у варiантi 8-ПРО
:*) Пишучий п'яний
%-) Пiсля 15 годин сидiння за комп'ютером
Слово, набране заголовними буквами (якщо це не заголовок),
сприймається як ЛЕМЕНТ. Наголос у словi (якщо це необхiдно) може
видiлятися заголовною буквою