Джордж Гордон Байрон
Поет народився 22 сiчня 1788 року. Батько його, блискучий аристократ,промотав бiльшу частину стану й незабаром умер. Дитинство Байрона
пройшло в Шотландiï, на батькiвщинi матерi — Кэтрин Гордон,
дочки багатих землевласникiв — у маленькому мiстечку Эбердине.
Байроновi ледь здiйснилося 10 рокiв, коли вiн пiсля смертi дiда
успадкував стародавнiй замок Ньюстед i титул лорда, що дає право,
досягши повнолiття, зайняти мiсце у верхнiй палатi англiйського
парламенту. Детсов поета було смутно
Мати його вiдрiзнялася важким, iстеричним характером i погано впливала
на хлопчика несподiваними переходами вiд бурхливих ласк до лютоï
лайки. Нi дивлячись на бiднiсть, матiр додавав всi зусилля, щоб Байрон
учився в гарнiй школi, i ретельно зверталася до лiкарiв, у надiï
позбавити його вiд уродженоï кульгавостi. Перебуваючи в закритiй
школi в Харроу, а потiм у Кембриджському унiверситетi, Байрон пише вiршi
й в 1809 роцi дає перший бiй ополчившемся на його раннi добутки
критикам. У тому ж роцi Байрон вiдправляється в подорож на Схiд
— по Португалiï, Iспанiï, Грецiï, Албанiï,
Туреччинi Першi вiршi Байрона створювалися ïм у дуже ранньому вiцi.
У вiршах молодого поета, природно величезну роль грає любов. Роки
пiсля повернення (1812-1816) пора росту слави Байрона, що вийшла далеко
за межi Англiï. У цей же час формуються його рiзко демократичнi
переконання, якi знайшли вiдбиття в його творчостi
В 1815 роцi Байрон женився на Ганнi Iзабеллi Милбэнк. Перiод дуже
недовгого шлюбу скiнчився вiдходом дружини, розлукою з маленькою дочкою
й вiдкритою вiйною, оголошеноï вищим свiтлом англiйського
суспiльства. Назавжди виïхавши з Англiï, Байрон жив спочатку У
Швейцарiï, де почалася його дружба з поетом Шеллi, потiм в
Iталiï (У Венецiï, Равенне, Пизе, Генуï). В 1819 роцi вiн
зближається з карбонарiями — таємною
органiзацiєю готовящей повстання проти австрiйського панування в
Iталiï. Пiсля розгрому Карбонарiïв (1822 р.) Байрон взяв
участь у визвольнiй боротьбi грецького народу проти Туреччини.
Озброïвши на власнi засоби загiн грецьких патрiотiв, вiн
вiдправляється в Грецiю, але раптово Байрон занедужав лихоманкою,
але не погодився покинути табiр. Хвороба ускладнилася, i 19 квiтня 1824
року, тiльки-но досягши 36 рокiв, Байрон умер в обложеному грецькому
мiстi
Творчiсть Байрона бути з перших же крокiв пов'язане iз проблемами свого
народу й часу. Байрон завжди був максималiстом, завжди висував величезнi
вимоги до себе й навколишньоï, i до власноï поезiï. Вiн
випробовував вiчну незадоволенiсть i вiчно засуджував себе iз крапки
немислимо високих критерiïв. У смертi вiн знайшов той духовний
абсолют, пошукам якого була присвячена все його життя. Бажана
єднiсть була добута самою дорогою цiною
